|
Техногенне озеро.
Унікальне солоне озеро , що лежить між Кегічівкою і селом Шляховим , має техногенне походження .Воно утворилося на місці газової вишки кілька десятків років тому. До цього часу єксперти не можуть сказати напевне , чому газова вишка разом з усіма комунікаціями раптом пішла під землю і яка глибина озера.
За словами місцевих мешканців , вода в озері така солона , що люди , які не вміють плавати , не тонуть на ньому.. Водойма міститься в улоговині через це навіть восени біля неї тепло . Більше того, сонячні промені відбиваються у воді і люди навіть можуть отримати засмагу нарівні з морською.
Парк , оповитий легендами .
Богодухівці гордістю свого району називають старовинний парк
'Шарівський', що в селищі Шарівка . Люди з усієї України приїздять сюди подивитися на двоповерховий білий палац , схожий на казковий замок. Він уже давно став улюблюнцем фотографів, які
повертаються сюди за натхненням і чудовими кадрами.
Шарівка оповита багатьма легендами й переказами .Ту є 'Камінь кохання ', начебто привезений господарем Кенігом з берегів Чорного моря як нагадування невірній дружині про її зраду. Відвідувачам розповідають , що колись господар замку посеред літа насипав у парку цукрову гору, аби примхлива благовірна у спеку покаталася на санчатах Росте у парку і столітній дуб -- свідок неймовірних подій у дворянському гнізді.
Танк , що охороняє райценр .
Біля танка 'Барвінківець', що стоїть на в їзді до селеща Барвінковє , ніколи не в януть живі квіти . Для мешканців району він - не просто символ перемоги, він нагадує їм про те , що їхні діди й батьки полягли у бою, захищаючи рідну землю від німецько-фашитських загарбників. У 1943 році в Барвінковому точилися запеклі сутички з окупантами. Звільнили козацьке містечко в ніч з 9 на 10 вересня . Сьогодні біля танка залюбки фотографуються весільні пари . Учителі проводять тут відкриті уроки пам яті .
А ветерани Великої Вітчизняної приходять сюди згадати про свої бойові походи .
Міст для наречених
Борівчанам теж є чим похвалитися .Візітівкою району --міст
прокладений через мальовниче Червонооскільське водосховище.Це місце для борівчан має особливє значення , адже з ним пов язано багато традицій. Наречені з усього району приїджають сюди в день весілля. Перейти через міст означає для них переступити поріг нового життя . Наречені загадують на цоьму мості бажання , які обов язково мають здійснитися . На бильцях молодята перев язують на щастя стрічки . Місток полюбився й випусникам шкіл району . Після вечірніх святкувань учорашні школярі приходять сюди , аби зустріти схід сонця над розлогим берегом і широким синім Осколом .
Ручні байбаки .
Національний природний парк 'Дворічанський' -- одна з перлин слобожанської природи. Його створили для того , щоб
зберегти цінні види степових рослин , що ростуть на правому
березі річки Оскіл. Парк по праву можна назвати візитівкою всього району , адже він охоплює кілька сіл : Кам янку , Петро-Іванівку , Красне, Митрофанівку .Він вабить не лише зеленими краєвидами ,
а й крейдяними горами . Дивовижний контраст утворюе неповторне поєднання білих гір і блакиті мальовничої річки Оскіл.А ще в цьому парку живуть байбаки , які , до речі , зовсім
не бояться людей . Екостежками парку люблять гуляти школярі ,
сюди приїздять юннати з Харківського зоопарку, студенти харківських закладів і гості з інших областей .
Круча слави козаків .
Краєвиди , що відкриваються з Козачої гори , добре відомі туристам -- і не лише українським . Людей тягне сюди легендарна історія Козачки , мсця героїчної загибелі козаків-- ченців Свято - Миколаївського козачого монастиря . Після прийняття рішення про ліквідацію Січі в 1775 році Катерина 2 звеліла 'стерти з лиця землі Змійове лігво'-- монастир. Козаки зробили єдину можливу спробу не здатися-- стрибнули з 80 -метрової кручі в Донець.
Монастир було зруйновано ще за часів Катерини 2 , але пам ять знищити не вдалося. У 2004 році представники сучасного слобожанського козацтва встановили на Козачій горі поклонний хрест . У 2002 році на суботниках оглядовий майданчик навколо поклонного хреста обгородили , також відновили сходинки на найбільш крутій ділянці підйому на Козачу гору.
Чумацький хрест.
Мабуть, кожен мешканець Сахновщинського району хоча б раз у житті побував у селі Берестовеньки біля чумацької могили . За переказами старих людей , у могилі поховано козака , що чумакував. Коли козак постарів , то заповів товаришам поховати його в тому місці , де він помре .Чоловік усюди возив за собою кам яний хрест вагою чотири тонни. Помер він у грудні 1783 року
на сахновщинській землі , тож і поховали його чумаки на пагорбі над річкою Оріль. На хресті , що зберігся до наших днів , написано :
'Здесь погребень раб божій бившего куреня Калноволоцкого Григорій Захарієв , син Шулга'.
Найбільша водна ванна.
Окрасою Слобожанщини, без сумніву , є Печенізьке водосховище .Це улюблене місце рибалок і відпочивальників. А з 2001 року на
мальовничому березі Печенізького водосховища на околиці селеща Печеніги проходить єтно- мистецький фестиваль 'Печенізьке поле ', який по праву вважаеться найпотужнішим і найцікавішим в області .Окрім цього, Печеніжчина-- лідер області за розмірами природно-заповідного фонду .Тут є ландшафтний ,
ботанічний, лісовий заказники, а також регіональний ландшафтний
парк 'Печенізьке поле'.
Тризуб , створений природою.
На Вовчанівщині , у селі Огурцовому, є місцина , яку по праву вважають справжньою родзинкою всього району . Сама природа взяла участь у її створенні. Якраз на кордоні України та Російської Федерації протікає Сіверський Донець. Річка чудернацько звиваеться . Якщо подивитися згори ,то можна побачити, як ландшафт перетворюется на тризуб. А місцеві прозвали такі природні викрутаси Родзигою.Із великої крейдової гори в селі Огурцовому відкриваеться чудовий вид на родзинку . Кажуть , саме звідси починаеться Україна .
. Дерево філософа .
Шумлять листям у Сковородинівці Золочівського району величні дуби. Не тільки легенди , а й дійсні історичні факти пов язані з ними. Так , росте в селі дуб, під яким любив читати свої твори видатний український філософ і письменник Григорій Сковорода . Селяни та туристи шанують дерево як історичну пам ятку . Кажуть, що тут біля дуба пани вчиняли екзекуцію над своїми кріпаками , а коли приїздив Григорій Сковорода , селян не били. Видатний філософ захищав їх.. Григорій Савич захотів піти на вічний спокій саме тут , тому сам викопав собі могилу в саду серед дубів .
|
Закрыть |