|
Україно моя Калинова
І широкий Дніпро, і Карпати,
Твої села білесенькі хати,
Твоя мова співуча шовкова,
Україно моя калинова!
І безкраї степи неозорі ,
І над ними замріяні зорі,
Де у місячнім сяйві діброва ,
Україно моя Калинова!
Де ще вміють так щиро кохати
І пісні задушевні співати ?
Їх мелодія ніжна, чудова,
Україно моя Калинова!
Солов їная пісня завзята
І найкращі у світі дівчата,
А під вербами --тихо розмова,
Україно моя калинова !
Вечір тихо несе свої чари ,
А на небі палають стожари ,
Ніч травнева квітуча , медова,
Україно моя калинова !
Найрідніша у світі ,найкраща.
На другу не зміняем ні за що.
У ній коренів наших основа ---
Україно моя калинова!
Матвій Сірий народився 24 .04 1936року на Нововодолажчині
Все життя працював різноробочим . А тому так палко кохае рідний край , свое рідне село, що й знаходить відображення в його творах .
Нова Водолага
....Четверту сотню розміняв наш край ,
Край хліборобів і народних вмільців ,
Чоботарів , і чинбарів ,і гончарів --
Твоїх прапрадідів і праумільців .
Живи іще багато сотень літ ,
Чаруй усіх красою й добротою ,
Щоби онуки й правнуки твої
Завжди могли пишатися тобою .
Аня Степаненко
Веселка в лютому --
хіба не диво ?
То сонце витанцьовує ,
то злива
В рожевій фарбі
небо танцювало.....
Веселку в лютому
я вперше малювала .
У травні -- сніг ,
чи серед грудня --злива--
у нас на Україні
все можливо.
Поетеса Аня Степаненко народилася 04. 12.1991році у Новій Водолазі.
Лауреат численних районних , обласних , всеукраїнських та міжнародних
творчих конкурсів.
Триразова переможиця світового єтапу
мовного конкурсу , за перемогу в якому одержала для своєї школи комп
ютерний клас.
Вірші юної поєтеси знайшли своє місце у трьох літературних альманахах.
Поєтичне обдарування успадкувала від своєї матері Оксани
Мардус
Лютий
Під сніги сховав озимі ,
Тепло вдягнений і взутий ,
Завершае білу зиму
Місяць, що назвали лютий
Вірш поєтеси Ніни Калініної
Катерина Несміян
Хай зориться!
Кожен рік новий -- рік надії
На майбутнє , завжди на краще .
Тож , усіх нехай збудуться мрії,
І зориться усім на щастя .
Хай зачиняться двері смутку ,
Облюбують ваш дім гаразди .
Кожен день хай несе прибутки
І у кожну оселю статки.
Хай різдв яниться в добрих душах ,
І бажанням нєма обмежень.
Подарунки несе подружжя --
Дітям радість душі безмежну ,
Хай зориться усім на щастя !
Сніг чи Вася
Сніг --бешкетник
без кашкета
по подвір ю
хвацько , летом
щоб ніхто
не наздогнав,
та до хати
не загнав.
Вибіг Вася
в рукавицях
на подвір я
подивитися ,
де той неслух --
пустунець,
білосніжний
баранець.
Мамі вже
й не розібрати,
хто ж гасає
коло хати.
Оксана Мардус народилася 24 травня 1971 року в Новій Водолазі, автор трьох збірників поєзії.
Поруч мене завжди діти. Це найпрекрасніше у моєму житті.
Моя донька Аня і мої учні -це сенс мого існування.
Хочу.
З тихим дзвоном
Падали сніжинки,
Виснули бурульки
Із -під стріх .
І біліли стрічкою
Стежинки.
То ступив на землю
Новий рік.
Хвилювання
Аж тамує подих ,
Хочу , щоб спинилась
Мить оця.
Від оселі до оселі
Казка ходить ,
Краплі щастя
Роздає серцям .
І хоч знаю ,
Не буває дива ,
Та нехай , не в тому
Зараз річ.
Дуже хочу , щоб
Усі були щасливими
Ну , хоча б
У новорічну ніч
Вірша написала Ніна Григорівна Калініна. Дорослим читачам запам яталася як автор ліричних , суто жіночих віршів.
Новорічний танок .
Закружляли у танку сніжинки,
Срібним інєєм впали на вітки ,
Всі стежки замели , перетинки .
Хто поклав їх стільки і звідки ?
Богувати у присмерку року
На гостини запрошені вчасно .
Не ступайте , не руште ні кроку --
Зимувати їм випало рясно .
Сповивальниці року нового
В пелюшках і сріблистих , і сніжних
Від порогу несуть до порогу
Немовля обережно і ніжно .
Новорічну ялинову гілку ,
Кришталю паредзвони дарують .
Не минаючи жодну домівку ,
Всіх з народженням року віншають !!
вірш поєтеси Катерини Несміян
Катерина Несміян народилася 5 жовтня 1950 року на Нововодолажчині. Вірші складає , скільки пам ятає себє. Перший вірш видрукований в 10 років у дитячій газеті 'Зірка'
Учитель за фахом .Мама двох синів і бабуся шести онуків .
Подружки.
Зимовим сніжним ранком
Сніжиночка на ганку .
Присіла відпочить.
Оглянулась навколо ---
Велику сніжне поле ,
Та ні з ким говорить....
Дівчатко веселе
Вмить відчинило двері,
Ступило на поріг.
--Ой, снігу ж як багато !
А.. з ким мені пограти?
І засмутилось вмить .
--Зі мною , тихо з ганку.--
Як звуть тебе ?
Сніжинка !
Ну а мене Сніжинкою зовуть .
І закружляли в танку
Сніжинка і Сніжинка .
І так їм добре разом
В зимовій казці буть.
|
Закрыть |