Вікіпедія про Носівку
Країна Україна
Регіон Чернігівська область
Район/міськрада Носівський район
Рада Носівська міськрада
Код КОАТУУ 7423810100
Засноване 1147 (Перша згадка)
Статус міста з 1960 року
Населення 19 500 (2006)
Площа 26,85 км?
Поштові індекси 17100
Телефонний код +380-4642
Координати 50°56? пн. ш.; 31°34? сх. д.
Водойма р. Носівочка
Відстань
Найближча залізнична станція Носівка
Міська влада
Адреса 17100, Чернігівська обл., Носівський р-н, м.Носівка, вул.Центральна, 20
Олег Сироватко
10 січня 2010 р. Демографія
Населення міста становило:
2006 — 19 500 жителів
2005 — 20 300 жителів
1897 — 16 947 жителів, 3155 дворів
1866 — 11 123 жителів, 1991 двір
Олег Сироватко
10 січня 2010 р. Історичні райони міста
В Носівці є історичні райони «Вербів», «Мархаївка», «Центр», «Цукровий завод».
На Вербові є стародавня могила «Шау?лина могила» (також «Шаву?лина могила»). Походження назви — невідоме.
Олег Сироватко
10 січня 2010 р. Відомі особи
Василь Нечепа (1950) — кобзар, лірник, народний співак, лауреат Державної премії імені Тараса Шевченка, Народний артист України
Роман Руденко (1907—1981), у 1944—1953 pp. — прокурор УРСР, а з 1953 p. — Генеральний прокурор СРСР.
Іван Кочерга — драматург
Сергій Шишко - художник, лауреат Шевченківської премії
Район уславлений іменами:
Л.Катаєв — відомий вчений-геолог, відкривач тюменської нафти
К.Гедройц — видатний вчений-грунтознавець і агрохімік,
Кропив'янський М. - військовий діяч
Чирко І. - відомий орієнталіст, перекладач з китайської мови
Олег Сироватко
10 січня 2010 р. Інформація про Носівський район
Утворений у: 1923 р.
Площа: 115,0 тис.га.
Населення: 35,6 тис.чол.
Центр: м. Носівка
Розташований у південно-західній частині області, межує з Бобровицьким, Козелецьким, Куликівським, Ніжинським, Прилуцьким районами і Київщиною. Територією району пролягають залізниця і автотраса Київ-Москва.
48 населених пунктів.
Поверхня району рівнинна, на півночі - зона мішаних лісів, на півдні - лісостеп. Ліси - сосна, дуб, береза - займають 18,6 тис. га. Найбільша ріка - Остер. Корисні копалини: торф, глини. Ґрунти - переважають сірі опідзолені та чорноземи.
Районний центр - місто Носівка, залізнична станція. Знаходиться на відстані 106 км залізницею і 116 км автотранспортом від Чернігова.
Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1147 р. як давньоруське містечко Носів-на-Руді.
У ХV ст. місто носило назву Носове. На початку національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького стало сотенним містечком Ніжинського, а згодом Київського полків. Після ліквідації Гетьманщини - центр волості Ніжинського повіту.
Економіка району має переважно аграрний характер. Працюють 26 агрофірм та селекційно-дослідна станція, Носівський цукровий завод, м'ясопереробне підприємство. У с. Мрин розташоване одне з найбільших в Україні підземних сховищ газу. Тут же працює паркетний цех Ніжинського держлісгоспу, продукція якого експортується до країн Західної Європи. Науково-виробничий центр 'Прес' у м.Носівці виготовляє комплектуючі для вугільних транспортерів, що застосовуються на шахтах Донбасу.
У районі - 29 загальноосвітніх шкіл, районна та 4 дільничні лікарні, 1 лікарська амбулаторія, 26 медичних пунктів, 28 клубних установ, 30 бібліотек. У с.Мрин працює профтехучилище. Історико-краєзнавчі музеї створені у м.Носівці, селах Червоні Партизани, Козари, Плоске.
На території району виявлені археологічні пам'ятки епохи бронзи, скіфські кургани, пам'ятки ранньослов'янського періоду та Київської Русі.
Архітектура представлена Троїцькою (1765) та Миколаївською (1834) церквами в Носівці, будівлею Носівської сільськогосподарської дослідної станції (поч.ХХ ст.) у с.Дослідне. У 1847 р. засновано Носівський цукровий завод, що належав графам Мусіним-Пушкіним.
Меморіал загиблим у роки Великої Вітчизняної війни в с.Лихачів, пам'ятні знаки 'Остання Тарасова дорога' в Носівці та Червоних Партизанах, обеліск партизанської слави в урочищі 'Орішне'.
Район уславлений іменами земляків: відомого вченого-геолога, відкривача тюменської нафти Л.Катаєва, видатного вченого-грунтознавця і агрохіміка К.Гедройца, відомого українського письменника І.Кочерги, військового діяча М.Кропив'янського, талановитого художника, лауреата Шевченківської премії С.Шишка, відомого орієнталіста, перекладача з китайської мови І.Чирка, Генерального Прокурора СРСР Р.Руденка.
Широко відомі імена уродженців Носівки: заслуженого артиста України, кобзаря-лірника В.Нечепи та лікаря-фітотерапевта Є.Товстухи.
Олег Сироватко
10 січня 2010 р. Коротко про історію
Давньоруське поселення Носів на Руді згадується В Іпатіївському літописі під 1147 роком.
У середині 14 століття захоплена литовськими феодалами ввійшла до Київського князівства, з 1471 року — до Київського воєводства як один з форпостів Великого князівства Литовського. У 15 столітті відоме під назвою Носове. Після Люблінської унії 1569 — в складі Польщі. На початку 17 століття належала Київському воєводі Адаму Киселю. Мешканці Носівки брали активну участь у селянсько-козацькому повстанні під керівництвом П. Павлюка (1637), Я. Остряниці (1638).
З 1648 року Носівка — центр сотні Ніжинського полку, з 1667 — Київського полку. З 1782 року — у складі Ніжинського повіту Чернігівського намісництва, з 1802 — губернії. У 1662 і 1679 спалена татарською ордою.
У 1719-ому у селі відбувся виступ Носівських козаків проти утисків старшини. У 18 столітті Носівкою володіли князі Кушелеви-Безбородьки. З 1735 року Носівка — містечко. У 17 — 18 століттях діяло 5 козацьких шкіл, богодільні (на 1859 внаслідок «воз'єднання» України з Росією залишилася тільки одна парафіяльна школа).
У 1861 через Носівку проходив останній шлях Тараса Шевченка з Петербурга до Канева.
У 1866 році у Носівці 1991 двір, 11 123 жителів, волосне і сільське правління, поштова станція, винокурний, цукровий, цегельні (2) заводи, училище, відбувалося три ярмарки на рік. Найбільший землевласник — граф Мусін-Пушкін.
У 1897 — 3155 дворів, 16 947 жителів. Муровані — Троїцька церква (1765), Миколаївська (1834), Воскресенська (1891), дерев'яні — Успенська (1796, на початок 20 століття збудовано нову) та Преображенська (1877) церкви. Діяли три земські школи, бібліотека, медпункт, лікарня на цукровому заводі.
З 1960 року Носівка — місто. Діють цукровий комбінат, маслоробний, цегельний, хлібний заводи, меблева фабрика, 6 загальноосвітніх, музичних шкіл, гімназія, 4 лікарняні заклади.
Олег Сироватко
10 січня 2010 р.
|
додаткові голоси за тему,
від 
