|
Как много тех, с кем можно лечь в постель,
Как мало тех, с кем хочется проснуться
И утром, расставаясь улыбнуться,
И помахать рукой, и улыбнуться,
И целый день, волнуясь, ждать вестей.
Как много тех, с кем можно просто жить,
Пить утром кофе, говорить и спорить
С кем можно ездить отдыхать на море,
И, как положено - и в радости, и в горе
Быть рядом... Но при этом не любить
Как мало тех, с кем хочется мечтать!
Смотреть, как облака роятся в небе,
Писать слова любви на первом снеге,
И думать лишь об этом человеке
И счастья большего не знать и не желать.
Как мало тех, с кем можно помолчать,
Кто понимает с полуслова, с полу взгляда,
Кому не жалко год за годом отдавать,
И за кого ты сможешь, как награду,
Любую боль, любую казнь принять...
Вот так и вьётся эта канитель -
Легко встречаются, без боли расстаются
Все потому, что много тех, с кем можно лечь в постель.
Все потому, что мало тех, с кем хочется проснуться
1. Полюби своє ліжко, як себе самого.
2. Якщо бачиш, що хтось відпочиває, допоможи йому.
3. Робота - це святе, не чіпай її!
4. Якщо можеш щось зробити завтра, не роби цього сьогодні.
5. Якщо відчуваєш бажання працювати, сядь, посиди і все пройде.
6. Якщо робота - це здоров'я, то нехай працюють хворі.
7. Народжуються втомленими, а живуть для того, щоб відпочивати
|
Закрыть |