|
- Діти, записуйте задачу. Летіло два лебеді, один зелений, а другий на схід, скільки коштує кілограм цукерок, якщо козир черва?
З місця встає Вовочка й каже до вчителя:
- Вам напевно 24 роки?
- Так, а звідки ти знаєш?
- Бо мені 12 і тато каже, що я наполовину дебіл.
Багато страждуча країно,
Живеш ти в вічній боротьбі,
Соборна ти та не єдина,
Бракує єдності тобі.
Надії сонячні плекаєш
На майбуття своє, але
Ти досі спокою не знаєш
Між зрадником і москалем.
Працюєш з рання і до рання
А тільки більшає тих бід.
Як відповісти на питання:
Чому тебе не любить схід?
Він звик злодіяти і красти
І наживатись на біді,
З чужинцями шукати щастя
В дикунській варварській орді,
Свободу палицями бити,
Прощати підлості “своїм”,
Дрібних вождів собі робити
А потім вподоблятись їм.
Та схід не турки й не казахи,
І це прекрасно знаєш ти
Нічим не гірший він за захід
Тим більше, що вони брати.
Мені здалось (перехрестився),
Що є чимало протиріч,
Не в тому, хто де народився,
А в кармі назв на тлі сторічь.
Ім'я красиве і нещасне
Ти носиш на людських вустах,
Забувши геть могутнє власне,
Похрещене в ім'я Христа.
Не слід ходити до гадалки
Щоб зрозуміти, хто ти є,
Ти – Русь! Бо так звалася змалку.
Це справжнєє ім’я твоє.
Отож, кохана Україно,
За тебе я щодня молюсь,
Ти не залишишся без Криму
Якщо повернеш собі Русь!
І хто б там не казав зворотнє,
Москаль чи зрадник, пам'ятай,
Ти наша благодать Господня,
Ти наша Русь, наш рідний край!
16/5/14 Євген Рибчинський@~Стрлецьк Псн - Ой, У Луз Червона Калина (Гмн Упа) [с сайта www.ololo.fm]~7132081~114
НЕБЕСНА
СОТНЯ або:
Батьківщини
чи територія…
Минув
рік з дня повалення бандитської влади. Скільки людей пішло з життя… а скільки
ще піде? Чи стане це для нас уроком? Хто є для нас ворог? Ми постійно шукаємо
його на стороні, возвеличуємо себе шляхом приниження інших. Чи так треба? Це
ознака слабких, не впевнених в собі людей.
Якими
ми стали, якими стали люди навколо нас? Жовто-блакитний прапорець в руці і
лозунги «Слава Україні» не додадуть нам гідності, коли ми будемо брутально себе
вести, смітити, штовхатися в чергах. Який спосіб життя ми вели колись і ведемо
сьогодні? Чи свідомо ми приймаємо рішення? Не здається Вам, що все, що
відбувається з нами, – все навіяне політтехнологами, соціологами, як нашими,
так і іноземними? Українську націю, її мову вже давно хотіли стерти з лиця
землі, її природні ресурси східному
сусіду не дають спокою. Нас душать фізично, морально, духовно. Піддаючись
впливу наших ворогів, ми несвідомо опускаємо руки. Втрачаємо пильність знову й знову
передивляючись телефільми держави агресора, держави окупанта. Не терплячи
сьогоднішні негаразди задкуємо до совкової ковбаси і уявної стабільності
голодоморного кладовища.
Батьківщина або територія…
Кожен сам обирає шлях.
Запікається кров’ю історія,
Мов у дерево входить цвях.
Двадцять
три роки ми думали, що Україна ось так просто, за папірцем Будапештського
меморандуму постане справжньою державою – не вийшло! І не мало вийти.
Трьохсотлітня історія взаємин із »
братським народом « тому свідчення. Сторінки історії народів завжди складалися
із сторінок національно-визвольних змагань. Є велика надія, що перегорнувши,
врешті і нинішню сторінку, ми отримаємо країну за яку віддали життя теперішнє
покоління справжніх патріотів!
Вже за все перед Богом прощені
Линуть ангели-дембеля…
Засинайте спокійно, хлопчики,
Це навічно ваша земля
Віктор
Сердюк
Автором
використано вірш Дмитра Лазуткіна.
с днем рождения!привет из одессы1
|
Закрити |