|
Андрій Примак Тема: Розкажи про Біловіж Урочище Парня Назва урочища Парня пов'язана чи то з панським маєтком, який там знаходився, чи з давнім поселенням древлян, які жили там, достеменно невідомо. За назвою можна судити, що тут проживали ремісники, які займались виготовленням ободів, коліс для возів (на той час колеса були дерев'яні). Виробництво ободів вимагало майстерності і знання справи. Тому такі майстерні зустрічались досить рідко, а товар користувався великим попитом. Виготовлений в урочищі товар, продавався на ринку в Урочищі Біла, туди його привозили по протоці, що з'єднувала річку Ігорів з річкою Поплави вздовж південної дюни села Біловіжа. Деревину деяких порід дерев досить легко гнути. Добре гнеться сира, не просушена, а ще краще розпарена деревина. Для виготовлення масивних гнутих виробів заготовки робили з колод чи дощок, розпиляних або розколених вздовж волокон, оскільки в місцях, де волокна спрямовані навскіс і перерізані пилкою, заготовка при згинанні трісне. Щоб розпарити великі заготовки для ободів коліс, з дощок виготовляли ящик, до одного з торців якого приєднували трубу від пароутворювача, а протилежний торець закривали кришкою. В ящик закладали заготовки, закривали кришкою і пускали пар. Під дією вологи і температури протягом 2-3 год деревина розм'якшувалася і порівняно легко згиналася. Якщо потрібно було зігнути лише кінець деталі (наприклад, лиж), то її розпарювали в киплячій воді. Свіжозрубану деревину добре розігрівали над жаром або під жаром вогнища. Для цього її закопували тільки у пісок, це ми бачимо на прикладі Парні. Розігрівали деревину швидко, щоб не розтріскалась і не обвуглилась заготовка. З цією ж метою її час від часу змочували у воді. При згинанні один кінець виробу добре закріплювали, а до того, що згинався, прикладали зусилля. Якщо треба було згинати на значній довжині і під великим кутом, то до зовнішньої частини деталі щільно прив'язували металеву штабу товщиною 3 - В урочищі Парня є унікальне явище - ставок, який знаходиться вище рівня води у річці Поплави (десь метрів на шість а то більше), якщо дивитись по рівню води у нинішньому каналі. Особливість цієї водойми в тому, що вона знаходиться на піщаній породі, з червоно-жовтих кварцових пісків. Ці породи мають велику водопроникливість. Тому під дією сили земного тяжіння та власної ваги вода мала б просочуватись у землю і пробиватись до річки, як це сталося в урочищі Санталовка. З часом ставок висох би і не наповнився б водою. Розгадка цього явища закладена в розповіді однієї старої відьми, яка проживала в селі Біловіж. Вона перед самою смертю розповідала, що на цій горі зробила велике прокляття. Мені залишається розповісти вже після смерті відьми, що то за страшне і повчальне прокляття. Мала вона двох дочок, красивих дівчат. Закохався в старшу із доньок юнак. Відьма була проти, але з любові до рідної дочки згодилася і не перечила зустрічам закоханих. Та йшли роки, а сватів хлопець не засилав. Спочатку було навчання доньки, а потім пішов вчитись і майбутній 'зять'. Ось і навчання закінчилось, пішла дівчина на роботу, а сватів нема. Тільки одного разу прибігає донька вся сльозах, в розпачі. Вона розповіла матері, що її покинув юнак і ніколи він на ній не одружиться. Розлютилась стара відьма, вийшла опівночі на «жовту» гірку, та голосно проголосила своє прокляття на юнака. Заклинає вона його майбутню дружину на смерть. Прокляття своє робить на чистій воді. «Як вода звідси не піде, так щоб і за нього ніхто не пішов». Прокляття настільки було сильним, що відвернула юнака не тільки від людей, а й від її доньки. Все життя намалась привернути юнакове серце її донька, та нічого не вийшло. Прокляття діяло довгі роки і скільки ще протримається тільки богові відомо. І стала вода на горі. І нема спокою вже немолодому чоловікові. Не склалася доля і її дочок. В страшних муках помирає стара відьма. Люди споглядають ставок та на рівень води в ньому. А може, вже сохне і перестане діяти прокляття старої відьми. Хотілось би розповісти ще одну легенду, пов’язану з урочищем Парня. Коли стоїш поряд із дубами на найвищому місці, перед тобою відкривається широка прадолина, колись повноводної річки Поплави, яка рівною поверхнею тягнеться аж до урочища Ярков. |