Тетяна Джура

БАЙКА ПРО МЛИН

Мандруючи містом та фотографуючи все навколо, ми привернули увагу якогось діда. Він підійшов, попросив цигарку та запропонував взамін цікавеньку байку про млин.

На щастя, в машині були цигарки, а оскільки ми не палимо, віддали йому всю пачку.

Дід зрадів, відкрив пачку та, присівши на якійсь камінь, почав свою розповідь...

Ви знаєте, що це за млин, і яка його історія? Ні, не знаєте... а я вам розповім...

Колись в давні часи, коли цих дерев взагалі не було, а річка була велика та бурхлива, як море, на цьому місті стояв маленький дерев’яний млинок. Доходу з млинка не було… зиску ніякого, хазяїн вирішив продати млин… Ніхто не хтів купувати, навіть глузували зі старого хазяїна: «склав дрова до купи, назвав млином та продає»… Час йшов… та ось одного разу в двері до нього постукали… на порозі стояв Жид:

- Доброго дня тобі, добродію. Ти млина продаєш?

- І тобі доброго дня, так, я.

- Продай мені.

- Глузуєш з мене? Рік пройшов, він нікому не потрібен …

- Мені потрібен! Продай, хліб молоти буду, на радість людям...

Говорив довго хазяїн з Жидом, зійшлись на 100 карбованцях (на той час корова 15коштувала) пішли у волость до нотаріуса переоформились, все засвідчили в Райраді - став Жид новим власником.

Дивується народ з Жида… хліб не меле, лише потроху підфарбовує млин.

Сміється народ з Жида, застрахував млина… за страховку 150 карбованців дав – дурний Жид!

И ось не пройшло і року, як однієї літньої ночі в грозу спалахнув млин, наче сірник спалахнув, від грому та блискавки, горів так, що в Бердичеві видко було.

Плаче Жид… сльози ллє.. не млина шкода… млин застрахований, жупана шкода… жупан новий, на цвяшку в млини висів…

Але не довго він горював, страхове відшкодування прийшло, да таке гарне, що і на новий млин вистачило, і ще на пару будинків навколо, для робітників, що на млині працювали…

Полюбив народ Жида, бо він себе не забув, і людям роботу дав, казали, що його Бог любить, бо він не до синагоги, а до церкви ходить!

Пройшло років багато, Жида вже нема, ріка обміліла, а млин стоїть…

Ось така правдива історія….

Але, це не вся правда, справа в тому, що «на блискавку надію покладай, але і сам в дурнях не сиди», довго б чекав Жид тієї блискавки, та не будучи дурнем, він підмовив людей з села… в грозу обілляти старий млин керосином та підпалили його, взамін цього обіцяв роботу дати на все село, люди допомогли йому, і він про людей не забув: і роботу дав, і будинки робітникам побудував… навіть технікум млинарів відкрив …

Дід закінчив свою розповідь….

Не знаю, вірити тому діду чи ні… але млин стоїть, навіть не млин, а цілий млин-завод …