|
або "Пам'ятаймо лишень Домовина не має кишень І життя не повторить ніхто з нас на біс" Степан Гіга народився 16 листопада 1959 року в селі Білки на Закарпатті. Коли навчався в загальноосвітній школі, то брав уроки вокалу та гри на баяні у місцевого вчителя музики Михайла Копинця. Однак до Ужгородського музучилища він вступив лише з четвертої спроби: після 8, 9 та 10 класу стати студентом не вдалося. Тому, закінчивши десятирічку, він пішов працювати слюсарем до місцевої сільгосптехніки, а згодом — водієм вантажівки. Звідти — в армію, а ще через два роки, після повернення із війська, Степан врешті став учнем Ужгородського музучилища. Ще від 7 класу і до самого закінчення музучилища Степан Гіга був учасником ансамблю «Зелені Карпати», згодом став керівником цього колективу. «Саме у „Зелених Карпатах“ я формувався як музикант, — стверджує Степан Гіга, — тут я вперше зустрівся з професійною музикою та навчився грати на всіх музичних інструментах». В Ужгородському музучилищі Степан Гіга навчався лише три роки (1980—1983) замість чотирьох — склав іспити екстерном, і в тому ж 1983 році вступив до Київської консерваторії на вокальний факультет, де навчався у класі професора, завідувача кафедрою, народного артиста України Костянтина Огнєвого. Навчаючись у консерваторії, Степан Гіга отримав спеціальний дозвіл Міністерства культури Української РСР про вільне відвідування навчального процесу. Це звільняло його від лекцій та семінарів, але не від іспитів та заліків. Хоча і цей вільний час дозволив брати участь і перемагати в понад десяти різноманітних конкурсах і фестивалях. На другому курсі консерваторії Степан Гіга став солістом надзвичайно популярної на той час синтез-групи «Стожари» (при Чернігівській філармонії), одночасно працював солістом оперної студії Київської консерваторії, якою керував народний артист СРСР Дмитро Гнатюк. Після закінчення консерваторії музикант отримав направлення на роботу солістом Національної опери, але, зваживши всі «за» і «проти», Степан відмовився. Саме через це йому вдалося отримати диплом про закінчення вищого закладу лише через півроку. У цей час він отримує кілька пропозицій щодо подальшої роботи, в тому числі й від Волинської філармонії, де спеціально для нього була створена група «Рандеву». Однак він відмовляється і повертається на рідне Закарпаття — і в 1988 році стає солістом Закарпатської обласної філармонії. Через рік Степан Гіга створив джаз-рок групу «Бескид». У 1991 році, коли цей гурт розформували, Степан Гіга залишився без роботи. Саме тоді він вперше спробував займатись аранжуванням, почав писати пісні, а згодом створив власну студію звукозапису «GIGARecords». У 1995 році виходить перший сольний альбом співака «Друзі мої». Згодом з'явилися ще два: «Вулиця Наталі» та «Троянди для тебе». Альбом «Вулиця Наталі» (тиражуванням займалася студія звукозапису з Калуша «6 секунд») став для Степана доленосним — у 2002 році тираж сягнув одного мільйону проданих копій. І як результат — Степан Гіга першим в незалежній Україні отримав Золотий диск. 20 лютого 1998 року стає заслуженим артистом України, а вже за чотири роки, 28 грудня 2002 року, отримав звання народного артиста України. За 10 років Степан Гіга випустив три сольних альбоми, дві відеокасети з кліпами («Друзі мої» та «Вулиця Наталі»), ще одну відеокасету — з врученням Золотого диску. 17 листопада 2005 року в Івано-Франківську відбулася презентація першого в Україні подвійного DVD співака. На двох дисках (І — «Вулиця Наталі», ІІ — «Троянди для тебе») — версія «живих» концертів всеукраїнського туру, який проходив напередодні на підтримку нового альбому «Троянди для тебе». Кілька років тому на базі студії «GIGARecords» співак створив Мистецьку агенцію Степана Гіги, де навчаються молоді виконавці. «Я не займаюсь продюсуванням цих дітей, — говорить Степан Гіга, — але намагаюсь навчити їх, записати перші пісні, допомагаю їм стати на ноги. І, що дуже важливо, даю можливість виступити поруч зі мною на великій сцені. Хай не зрадять нас друзі І власне сумління І земнеє тяжіння Де родився і зріс Пам'ятаймо лишень Домовина не має кишень І життя не повторить ніхто з нас на біс Пам'ятаймо лишень Домовина не має кишень І життя не повторить ніхто з нас на біс Не будуй своє щастя Сховавши за браму Добро й милосердя Творити спіши Не буває дороги Дороги до храму Якщо храму немає Немає в душі Не буває дороги Дороги до храму Якщо храму немає Немає в душі Освятися любов'ю Освятися зорею Доторкнися душею І світання, й беріз Не оскверни літа Не спливи, як вода, без сліда Бо життя не повторить ніхто з нас на біс Не оскверни літа Не спливи, як вода, без сліда Бо життя не повторить ніхто з нас на біс Не будуй своє щастя Сховавши за браму Добро й милосердя Творити спіши Не буває дороги Дороги до храму Якщо храму немає Немає в душі Не буває дороги Дороги до храму Якщо храму немає Немає в душі Пам'ятаймо лишень Домовина не має кишень І життя не повторить ніхто з нас на біс Пам'ятаймо лишень Домовина не має кишень І життя не повторить ніхто з нас на біс Щиро Ваш Степан Гіга.... |
13 грудня 2025
|
|
13 грудня 2025
|
Як зазначають дослідники, у вересні та жовтні цього року Європа виділила Україні лише близько 4,2 мільярда євро військової допомоги, чого недостатньо, щоб компенсувати втрату допомоги від США. "Водночас збільшився розрив всередині самої Європи. Так, Німеччина, Франція та Великобританія значно збільшили обсяги допомоги Києву, однак у відносному вираженні вони залишилися нижчими за рівень допомоги від скандинавських країн. Італія та Іспанія надали лише незначну допомогу", - ідеться у повідомленні Ukraine Support Tracker, що базується на останньому оновленні проєкту, який охоплює надану допомогу до жовтня 2025 року включно. Ukraine Support Tracker реалізується дослідниками Інституту світової економіки у Кілі. https://p.dw.com/p/551cE?maca=ukr-F... |
11 грудня 2025
|
Як виглядатимуть гіпотетичні вибори під час війни, можна побачити вже з учорашньої фрази Путіна, мовляв, люди зустрічають російських солдатів словами: "Ми чекали на вас". Видається, він досі в це вірить, і саме на цьому ґрунтується його оптимізм щодо виборів в Україні, на яких Кремль наполягає. Але в чому небезпека проведення виборів під час війни? І які ризики несуть заяви керівництва держави про готовність їх організувати «за 60–90 днів»? 1.Варто нагадати, що зміна влади в Україні — одна з перших вимог Путіна у його довгому списку. На початку вторгнення 2022 року вони розраховували змінити владу силовим шляхом. Тоді це не вдалося, але Кремль і сьогодні не втрачає оптимізму поставити свою маріонетку в Києві. Вигадані історії про зустрічі російських солдатів із квітами лише укріплюють їхню віру в перспективи перемоги проросійських кандидатів на виборах. Саме тому кожен проєкт «мирних меморандумів» містить пункт про проведення виборів. 2. Уже зараз очевидно, що Кремль не буде підписувати жодних документів із Зеленським. Путін сприймає мирну угоду як інструмент фіксації власної перемоги, тому підписувати її має інший президент України. Відповідно, вибори Кремль розглядає як альтернативний спосіб зміни влади. А це означає, що в разі старту виборчої кампанії Росія впливатиме на неї максимально агресивно. 3. Нескладно уявити, як у кремлівських фантазіях виглядатимуть вибори під час війни. Проведення виборів супроводжуватиметься цілим пакетом російських вимог: повний доступ для проросійських партій, повернення російських медіа та пропаганди, реєстрація кандидатами всіх зрадників та сепаратистів — від Медведчука до Азарова. І все це буде подано американцям як «вільні вибори» та «свобода слова». Для частини американського істеблішменту така аргументація дійсно може здатися переконливою, і вона буде транслюватися до нас. Як наслідок, Україні висунуть умови «передвиборчого перемир’я». Ззовні вони виглядатимуть цілком демократичними для тих, хто не розуміє українського контексту: «В ЄС і США немає заборонених партій, російські ЗМІ не закривають, пропаганда — це частина виборчого процесу. Ми хочемо того самого й в Україні». Якщо це не вдасться швидко зупинити, то після кількох місяців переговорів про виборче перемир’я з’явиться якийсь «компроміс». Передбачити його зміст складно, але участь у виборах кандидатів із кремлівською підтримкою залишиться в будь-якому варіанті. Під час кампанії проросійські кандидати говоритимуть: «Бачите, зараз не бомблять, ракети не літають, на фронті не вбивають. Якщо хочете, щоб так було й далі — голосуйте за умовного Медведчука». А якщо ні — знову будуть ракети, обстріли і фронт. І російська армія тим часом стоятиме вздовж лінії розмежування, нагадуючи, як і за кого «треба голосувати». Паралельно розкручуватимуться кампанії зі згортання української ідентичності. Гасла «Мова, Віра, Армія» повернуться — але вже в іншому сенсі: «Голосуйте правильно — і знов зможете слухати нормальну російську музику, діти не будуть "кривлятись українською", ТЦК розпустять, а російська церква повернеться в кожне село». 4. Очевидно, Україні критично потрібні вибори. Як опозиційний політик, я не маю жодних сентиментів щодо чинної влади. Але проведення виборів під час війни містить очевидні загрози, здатні привести до катастрофічних наслідків. Саме тому Конституція та закони прямо забороняють вибори під час воєнного стану. Не повинно бути сумнівів: знищення незалежної України — одна з ключових цілей Путіна. Яким шляхом це буде реалізовано — воєнним, дипломатичним чи через вибори — для Кремля лише деталі. Завдання влади та суспільства — не допустити цього. Вибори в Україні можуть відбуватися лише на українських умовах. |
11 грудня 2025
|
1. Вирій — це красиве й поетичне слово не має іноземних аналогів. А називають так теплі краї, куди птахи відлітають зимувати. 2. Тужити — відчувати глибокий сум за кимось або чимось, що виходить за межі звичайного. Перекласти це слово дослівно - дуже важко. 3. Непереливки — так говорять, коли опиняєшся у складній ситуації або зазнаєш труднощів. Це народне влучне слово, яке ніколи не перекладеш буквально. 4. Шахівниця — цікаво, що в багатьох мовах немає окремого слова для шахової дошки, але в українській воно є. 5. Манівці — колоритне слово, яке не має точної відповідності в інших мовах. Воно означає обхідні шляхи, незвідані стежки. 6. Кохати — українська мова - одна з небагатьох у світі, де чітко розрізняють два поняття: «любити» - це широке поняття (любов до родини, друзів, речей), а «кохати» - лише глибоке, романтичне почуття між закоханими. 7. Щем або щемити — це винятково українські слова, які описують особливий стан емоційного болю. Це одне з найпоетичніших українських слів, якому важко знайти аналог у будь-якій мові. 8. Добродій — людина, що безкорисливо допомагає іншим. Це слово в українській мові є унікальним звертанням, яке поєднує формальність і теплоту. В інших мовах для цього поняття зазвичай використовуються окремі слова або вирази, що не передають такої ж емоційної насиченості. 9. Майоріти — це дієслово описує легкий, плавний рух у повітрі — зазвичай прапора чи тканини. Це поетичне, емоційне зображення граційного коливання. 10. Наснага — означає внутрішнє палке натхнення, піднесення духу, енергію для творчості або дії. Більше, ніж просто «мотивація» — це глибока внутрішня сила, яка веде до натхненної праці. 11. Чимчикувати — крокувати дрібненько, жваво, легко, часто з гумористичним відтінком. Жодна інша мова не має настільки яскравого слова для опису такого способу ходи. 12. Начувайся — застереження з легким натяком на погрозу або суворе попередження. Це слово несе в собі одночасно емоцію і драматизм, який складно передати іншими мовами одним словом. Кожне з цих слів — мов крихітний всесвіт, у якому поєднані емоції, досвід, світогляд і душа українського народу. Вони не просто збагачують мову — вони нагадують, ким ми є, і чому наша культура така неповторна. З мережі |
9 грудня 2025
|
|
9 грудня 2025
|
|
9 грудня 2025
|
|
9 грудня 2025
|
|
7 грудня 2025
|
|
6 грудня 2025
|
| Закрити |
