24-річний ізраїльський альпініст Надав Бен-Йегуда, перебуваючи всього за 300 метрів від вершини Евересту, відмовився від своєї мрії підкорити найвищу гору планети, щоб урятувати пораненого турецького альпініста.

«Я пройшов повз два свіжі тіла. Вони були ще теплі — це були люди, які піднімалися тими самими мотузками, що й я. Втративши сили, вони не могли зійти вбік, пристебнулися — і так, прикуто до життя, засинали назавжди. Інші продовжували рух, переступаючи через них.

Коли я побачив його — впізнав. Це був Айдин Ірмак з Туреччини, ми познайомилися в таборі. Він лежав без свідомості, без рукавичок, без кисню, без кішок, його шолом було знято. Він чекав кінця.
Альпіністи проходили повз, не зупиняючись, але я розумів: якщо піду далі — він помре. Я знав, що повинен бодай спробувати врятувати його».

Надав почав спуск із Айдином, який тривав дев’ять годин. Це була боротьба на межі — він ніс його на собі, виснажений, обморожений, без кисню. Часом Айдин приходив до тями й кричав від болю, потім знову втрачав свідомість.
У якийсь момент у Надава зламалася киснева маска. Незабаром вони зустріли ще одного альпініста з Малайзії, який теж був на межі смерті. Далі йти було майже неможливо. На зустрічних альпіністів, що піднімалися вгору, Надав кричав і благав поділитися киснем для двох поранених. Дехто відгукнувся.

Їм вдалося дістатися табору. Звідти їх евакуювали гелікоптером до Катманду. Усі отримали серйозні обмороження. Сам Надав Бен-Йегуда сильно пошкодив пальці, адже під час порятунку змушений був знімати рукавички.

«Я стояв перед вибором — стати наймолодшим ізраїльтянином, який підкорив Еверест, що було б чудовим досягненням для моєї кар’єри, або спробувати врятувати альпініста. Я обрав друге — і зміг це зробити.
Дякую всім, хто готував мене, навчав і дав сили не лише спуститися самому, а й спустити з гори того, хто потребував допомоги».

Надав Бен-Йегуда, 2012 рік.

24-річний ізраїльський альпініст Надав Бен-Йегуда, перебуваючи всього за 300 метрів від вершини Евересту, відмовився від своєї мрії підкорити найвищу гору планети, щоб урятувати пораненого турецького альпініста.

«Я пройшов повз два свіжі тіла. Вони були ще теплі — це були люди, які піднімалися тими самими мотузками, що й я. Втративши сили, вони не могли зійти вбік, пристебнулися — і так, прикуто до життя, засинали назавжди. Інші продовжували рух, переступаючи через них.

Коли я побачив його — впізнав. Це був Айдин Ірмак з Туреччини, ми познайомилися в таборі. Він лежав без свідомості, без рукавичок, без кисню, без кішок, його шолом було знято. Він чекав кінця.
Альпіністи проходили повз, не зупиняючись, але я розумів: якщо піду далі — він помре. Я знав, що повинен бодай спробувати врятувати його».

Надав почав спуск із Айдином, який тривав дев’ять годин. Це була боротьба на межі — він ніс його на собі, виснажений, обморожений, без кисню. Часом Айдин приходив до тями й кричав від болю, потім знову втрачав свідомість.
У якийсь момент у Надава зламалася киснева маска. Незабаром вони зустріли ще одного альпініста з Малайзії, який теж був на межі смерті. Далі йти було майже неможливо. На зустрічних альпіністів, що піднімалися вгору, Надав кричав і благав поділитися киснем для двох поранених. Дехто відгукнувся.

Їм вдалося дістатися табору. Звідти їх евакуювали гелікоптером до Катманду. Усі отримали серйозні обмороження. Сам Надав Бен-Йегуда сильно пошкодив пальці, адже під час порятунку змушений був знімати рукавички.

«Я стояв перед вибором — стати наймолодшим ізраїльтянином, який підкорив Еверест, що було б чудовим досягненням для моєї кар’єри, або спробувати врятувати альпініста. Я обрав друге — і зміг це зробити.
Дякую всім, хто готував мене, навчав і дав сили не лише спуститися самому, а й спустити з гори того, хто потребував допомоги».

Надав Бен-Йегуда, 2012 рік.

24-річний ізраїльський альпініст Надав Бен-Йегуда, перебуваючи всього за 300 метрів від вершини Евересту, відмовився від своєї мрії підкорити найвищу гору планети, щоб урятувати пораненого турецького альпініста.

«Я пройшов повз два свіжі тіла. Вони були ще теплі — це були люди, які піднімалися тими самими мотузками, що й я. Втративши сили, вони не могли зійти вбік, пристебнулися — і так, прикуто до життя, засинали назавжди. Інші продовжували рух, переступаючи через них.

Коли я побачив його — впізнав. Це був Айдин Ірмак з Туреччини, ми познайомилися в таборі. Він лежав без свідомості, без рукавичок, без кисню, без кішок, його шолом було знято. Він чекав кінця.
Альпіністи проходили повз, не зупиняючись, але я розумів: якщо піду далі — він помре. Я знав, що повинен бодай спробувати врятувати його».

Надав почав спуск із Айдином, який тривав дев’ять годин. Це була боротьба на межі — він ніс його на собі, виснажений, обморожений, без кисню. Часом Айдин приходив до тями й кричав від болю, потім знову втрачав свідомість.
У якийсь момент у Надава зламалася киснева маска. Незабаром вони зустріли ще одного альпініста з Малайзії, який теж був на межі смерті. Далі йти було майже неможливо. На зустрічних альпіністів, що піднімалися вгору, Надав кричав і благав поділитися киснем для двох поранених. Дехто відгукнувся.

Їм вдалося дістатися табору. Звідти їх евакуювали гелікоптером до Катманду. Усі отримали серйозні обмороження. Сам Надав Бен-Йегуда сильно пошкодив пальці, адже під час порятунку змушений був знімати рукавички.

«Я стояв перед вибором — стати наймолодшим ізраїльтянином, який підкорив Еверест, що було б чудовим досягненням для моєї кар’єри, або спробувати врятувати альпініста. Я обрав друге — і зміг це зробити.
Дякую всім, хто готував мене, навчав і дав сили не лише спуститися самому, а й спустити з гори того, хто потребував допомоги».

Надав Бен-Йегуда, 2012 рік.

Анатолій Матвійчук.

СКРИНЬКА ПАНДОРИ
Що вже
Про те говорити,
Що нам журитись про те!
Скринька Пандори відкрита,
Давня провина росте.

Людство забуло про межі
В шалі свого куражу,
Людство ніщо не бентежить,
Людство спішить -
За межу.

Що за тією межею?
Хтива й розніжена плоть.
Нице прощання з душею.
Пиха, яку не збороть!

Штучний відточений розум.
Марне й бездарне життя.
Ядерні злісні погрози -
І навіки - небуття...

Все це історія світу.
Дні і століття сумні.
Скринька Пандори відкрита...

Гляньте, а що в ній -
На дні!

Там -
Ледь помітно біліє
Літер освячених в"язь -
Слово від Бога "НАДІЯ"!
Все, що лишилось
Для нас!

Анатолій Матвійчук.

СКРИНЬКА ПАНДОРИ
Що вже
Про те говорити,
Що нам журитись про те!
Скринька Пандори відкрита,
Давня провина росте.

Людство забуло про межі
В шалі свого куражу,
Людство ніщо не бентежить,
Людство спішить -
За межу.

Що за тією межею?
Хтива й розніжена плоть.
Нице прощання з душею.
Пиха, яку не збороть!

Штучний відточений розум.
Марне й бездарне життя.
Ядерні злісні погрози -
І навіки - небуття...

Все це історія світу.
Дні і століття сумні.
Скринька Пандори відкрита...

Гляньте, а що в ній -
На дні!

Там -
Ледь помітно біліє
Літер освячених в"язь -
Слово від Бога "НАДІЯ"!
Все, що лишилось
Для нас!

Анатолій Матвійчук

СКРИНЬКА ПАНДОРИ
Що вже
Про те говорити,
Що нам журитись про те!
Скринька Пандори відкрита,
Давня провина росте.

Людство забуло про межі
В шалі свого куражу,
Людство ніщо не бентежить,
Людство спішить -
За межу.

Що за тією межею?
Хтива й розніжена плоть.
Нице прощання з душею.
Пиха, яку не збороть!

Штучний відточений розум.
Марне й бездарне життя.
Ядерні злісні погрози -
І навіки - небуття...

Все це історія світу.
Дні і століття сумні.
Скринька Пандори відкрита...

Гляньте, а що в ній -
На дні!

Там -
Ледь помітно біліє
Літер освячених в"язь -
Слово від Бога "НАДІЯ"!
Все, що лишилось
Для нас!

Читайте тут: https://www.istoriyi.com/25190/

Читайте тут: https://www.istoriyi.com/25190/

Хто та як видаляє історію України

Ігор Сікорський – видатний Український інженер, це наша історія та надбання. Але коли я опубліковав достатньо провокативний пост про роль Українців у розробці сучасних гелікоптерів в штатах – я зміг побачити зріз суспільноі думки та поточні тлумачення його ідентичності

«Сікорський ніколи не називав себе Українцем», цю тезу використовують найчастіше – це шкідлива дезінформація. Відношення до України та визнання себе українцем зафіксоване в офіційному листуванні, є приклад архівноі кореспонденції 30 серпня 1933 року
В той же час, Українці знаходячись під тимчасовою окупацією нашоі північноі колонії часто вважали безпечним не згадувати своє Українське походження, так саме як і Євреї скривали свою належність до єврейськоі крові –це був спосіб вижити.

«Сікорський був імперіалістом» – другий по шкідливості коментар, котрий потрібно аналізувати у часі та впливі на українську ідентичність, котра де факто знищувалась, маємо факт, Українська інтелігенція масово емігрувала з території радянського союзу після революції, втрата Українські крові через це не відбувалася – це наші з вами нащадки і наша гордість

Для аналізу стороннього впливу на нашу історію і на редагування цифрового сліду нації я проаналізував історію правок вікіпедії, а саме сторінки ігоря сікорського, де зараз зазначено його національність як росіянина, незважаючи на факт народження в Україні і його власні ствердження що він походить з Українськоі родини.

Правки вікіпедії мають піки редагувань ціє сторінки у 2019, 2020 та у 2022 де всю згадку України намагалися видалити, подекуди успішно

поточна національність Сікорського вказана як russian, цю строку не дозволив змінювати адміністратор у котрого в профілю розміщення фото та цитата леніна

Правки на видалення України розміщувалися акаунтами з вказаною російською мовою як рідною, Українська або не вказувалася, або вказувалася за частковим рівнем володіння.

Маю вибачитися за шароварщину у Dylan Malyasov, це мій стиль роботи щоб отримати достатньо даних для аналізу, прошу вибачення за це

Редагування історії, цілеспрямоване видалення національноі ідентичності – це зброя і злочин проти людства. Нема різниці між голодомором і масовою цифровою зачисткою історії України що стала відчутною у 2008 році за часів незалежноі України

Все життя євреі зі Східноі Європи скривали своє походження, і, нажаль Українці – також. Українським євреям пощастило особливо.

Хто та як видаляє історію України

Ігор Сікорський – видатний Український інженер, це наша історія та надбання. Але коли я опубліковав достатньо провокативний пост про роль Українців у розробці сучасних гелікоптерів в штатах – я зміг побачити зріз суспільноі думки та поточні тлумачення його ідентичності

«Сікорський ніколи не називав себе Українцем», цю тезу використовують найчастіше – це шкідлива дезінформація. Відношення до України та визнання себе українцем зафіксоване в офіційному листуванні, є приклад архівноі кореспонденції 30 серпня 1933 року
В той же час, Українці знаходячись під тимчасовою окупацією нашоі північноі колонії часто вважали безпечним не згадувати своє Українське походження, так саме як і Євреї скривали свою належність до єврейськоі крові –це був спосіб вижити.

«Сікорський був імперіалістом» – другий по шкідливості коментар, котрий потрібно аналізувати у часі та впливі на українську ідентичність, котра де факто знищувалась, маємо факт, Українська інтелігенція масово емігрувала з території радянського союзу після революції, втрата Українські крові через це не відбувалася – це наші з вами нащадки і наша гордість

Для аналізу стороннього впливу на нашу історію і на редагування цифрового сліду нації я проаналізував історію правок вікіпедії, а саме сторінки ігоря сікорського, де зараз зазначено його національність як росіянина, незважаючи на факт народження в Україні і його власні ствердження що він походить з Українськоі родини.

Правки вікіпедії мають піки редагувань ціє сторінки у 2019, 2020 та у 2022 де всю згадку України намагалися видалити, подекуди успішно

поточна національність Сікорського вказана як russian, цю строку не дозволив змінювати адміністратор у котрого в профілю розміщення фото та цитата леніна

Правки на видалення України розміщувалися акаунтами з вказаною російською мовою як рідною, Українська або не вказувалася, або вказувалася за частковим рівнем володіння.

Маю вибачитися за шароварщину у Dylan Malyasov, це мій стиль роботи щоб отримати достатньо даних для аналізу, прошу вибачення за це

Редагування історії, цілеспрямоване видалення національноі ідентичності – це зброя і злочин проти людства. Нема різниці між голодомором і масовою цифровою зачисткою історії України що стала відчутною у 2008 році за часів незалежноі України

Все життя євреі зі Східноі Європи скривали своє походження, і, нажаль Українці – також. Українським євреям пощастило особливо.

Чи помічали ви коли-небудь, що жодні старі люди не дратують нас так сильно, як наші власні?
Це тому, що всі інші старі - просто старі.
А наші - це постарілі батьки, яких ми пам’ятаємо зовсім іншими: молодими, сильними, впевненими, тими, хто ще зовсім недавно грав у нашому житті іншу роль.
Ми не готові прийняти, що вони постаріли, ослабли, іноді стали наївними або впадають у дитинство.

Є лише один спосіб поліпшити стосунки з ними. Один-єдиний спосіб зробити їх легшими.
Потрібно зрозуміти й прийняти: кращими вони вже не стануть. І легкими - теж.

Треба знайти в собі сили дозволити стареньким бути такими, якими вони є.
Поважати їхні дивні рішення. Виконувати безглузді прохання. Не ставитися надто серйозно до їхніх ідей. Погоджуватися з їхніми дивними вимогами. Не сперечатися, коли вони говорять очевидну нісенітницю. Бо навіщо? У чому сенс?

Вони бояться наших хвороб, звільнень, невдач і сердечних драм, бо кожна з них нагадує їм про власне безсилля , про те, що вони вже не можуть допомогти навіть своїй дитині. Це болісне, страшне, принизливе відчуття старечої немочі.

Біль, роздратування, безсилля й сором, ось що відчувають старі щоразу, коли з нами щось трапляється. І саме тому вони намагаються будь-що запобігти таким ситуаціям. Вони постійно розпитують про наші справи, бо бояться наших проблем більше, ніж ми самі. І постійно дають поради , бо це єдиний для них спосіб хоч якось вплинути на ситуацію.

Отже, запам’ятайте: спілкування з літніми батьками лише для хороших новин.
Поки таких немає , ковтаємо образи й усміхаємося.
Коли з’являються , ділимося правдою. Але лише приємною правдою.

Літні люди цінують усе, що відволікає їх від болю, сумних думок і тривог.
Тож якщо ви хочете зробити батькам приємне, не даруйте їм скороварку, кавоварку, пральну машину чи будь-який інший, з вашої точки зору, «необхідний» предмет. Він не принесе радості.

Якщо хочете подарувати їм радість , подаруйте свій час.
Але не будь-який ,не порожній і не нудний. Подаруйте час якісний, живий, яскравий, незвичний.

Старість найзаразніша хвороба у світі. Ми всі нею хворі, без винятку.
Різниця лише у стадіях: батьки на пізнішій, ми - на ранній. І це лише питання часу.

Треба навчитися бачити в старих батьках самих себе , за кілька десятків років. Це страшно, але полегшує.
Бо спілкуючись із ними, ми ніби спілкуємося із власним майбутнім.
Співчуття і любов до них , це любов до себе, до тих, ким ми станемо.

Людство загалом споживає позитивні емоції. А в старості вони життєво необхідні.
Старі вже не можуть їх виробляти , це тепер наша робота.

Ми - акумулятори світла. Це виснажує, але так треба.
Море синє, небо синє.
Сильні й красиві тепер ми.
А хто ж іще?

/А. Галицький/

Чи помічали ви коли-небудь, що жодні старі люди не дратують нас так сильно, як наші власні?
Це тому, що всі інші старі - просто старі.
А наші - це постарілі батьки, яких ми пам’ятаємо зовсім іншими: молодими, сильними, впевненими, тими, хто ще зовсім недавно грав у нашому житті іншу роль.
Ми не готові прийняти, що вони постаріли, ослабли, іноді стали наївними або впадають у дитинство.

Є лише один спосіб поліпшити стосунки з ними. Один-єдиний спосіб зробити їх легшими.
Потрібно зрозуміти й прийняти: кращими вони вже не стануть. І легкими - теж.

Треба знайти в собі сили дозволити стареньким бути такими, якими вони є.
Поважати їхні дивні рішення. Виконувати безглузді прохання. Не ставитися надто серйозно до їхніх ідей. Погоджуватися з їхніми дивними вимогами. Не сперечатися, коли вони говорять очевидну нісенітницю. Бо навіщо? У чому сенс?

Вони бояться наших хвороб, звільнень, невдач і сердечних драм, бо кожна з них нагадує їм про власне безсилля , про те, що вони вже не можуть допомогти навіть своїй дитині. Це болісне, страшне, принизливе відчуття старечої немочі.

Біль, роздратування, безсилля й сором, ось що відчувають старі щоразу, коли з нами щось трапляється. І саме тому вони намагаються будь-що запобігти таким ситуаціям. Вони постійно розпитують про наші справи, бо бояться наших проблем більше, ніж ми самі. І постійно дають поради , бо це єдиний для них спосіб хоч якось вплинути на ситуацію.

Отже, запам’ятайте: спілкування з літніми батьками лише для хороших новин.
Поки таких немає , ковтаємо образи й усміхаємося.
Коли з’являються , ділимося правдою. Але лише приємною правдою.

Літні люди цінують усе, що відволікає їх від болю, сумних думок і тривог.
Тож якщо ви хочете зробити батькам приємне, не даруйте їм скороварку, кавоварку, пральну машину чи будь-який інший, з вашої точки зору, «необхідний» предмет. Він не принесе радості.

Якщо хочете подарувати їм радість , подаруйте свій час.
Але не будь-який ,не порожній і не нудний. Подаруйте час якісний, живий, яскравий, незвичний.

Старість найзаразніша хвороба у світі. Ми всі нею хворі, без винятку.
Різниця лише у стадіях: батьки на пізнішій, ми - на ранній. І це лише питання часу.

Треба навчитися бачити в старих батьках самих себе , за кілька десятків років. Це страшно, але полегшує.
Бо спілкуючись із ними, ми ніби спілкуємося із власним майбутнім.
Співчуття і любов до них , це любов до себе, до тих, ким ми станемо.

Людство загалом споживає позитивні емоції. А в старості вони життєво необхідні.
Старі вже не можуть їх виробляти , це тепер наша робота.

Ми - акумулятори світла. Це виснажує, але так треба.
Море синє, небо синє.
Сильні й красиві тепер ми.
А хто ж іще?

/А. Галицький/

Китай завершив найдовший у світі морський міст, який простягнувся на 55 кілометрів (34 милі) через дельту перлинної Споруда з'єднує Гонконг, Чжухай та Макао, скорочуючи час у дорозі з 4 годин до всього 30 хвилин.
Побудований з понад 400 000 тонн сталі і призначений для протистояння землетрусів, тайфунів та зіткнень суден, він включає підводні тунелі та Проект є одним з найбільших подвигів сучасної цивільної інженерії.
За межами зручності він символізує прагнення Китаю до регіональної інтеграції та домінування інфраструктури.
#EngineeringMarvel #ChinaInfrastructure #SmartCities #WorldRecords #CivilEngineering #FutureTransport

Китай завершив найдовший у світі морський міст, який простягнувся на 55 кілометрів (34 милі) через дельту перлинної Споруда з'єднує Гонконг, Чжухай та Макао, скорочуючи час у дорозі з 4 годин до всього 30 хвилин.
Побудований з понад 400 000 тонн сталі і призначений для протистояння землетрусів, тайфунів та зіткнень суден, він включає підводні тунелі та Проект є одним з найбільших подвигів сучасної цивільної інженерії.
За межами зручності він символізує прагнення Китаю до регіональної інтеграції та домінування інфраструктури.
#EngineeringMarvel #ChinaInfrastructure #SmartCities #WorldRecords #CivilEngineering #FutureTransport

Запитання:
- я ищу крещик михаила александровича

Відповідь:
- К

Стрес, тривоги й короткий день? Вмикаємо режим турботи про нервову систему - прямо з тарілки.

Що додати (і чому це працює)

Вітамін D → денне світло, жирна риба → баланс серотоніну/дофаміну.

B-комплекс → буряк, капуста, картопля → стресостійкість і енергія.

Вітамін C → смородина, малина, лохина, яблука → кортизол під контролем + імунітет.

Магній → капуста/буряк/картопля + гречка/горіхи → розслаблення нервової системи.

Омега-3 → лляне насіння, волоські горіхи → спокій і стабільний настрій.

Залізо → буряк + джерело вітаміну C (смородина/яблуко) для засвоєння → менше втоми, краща ясність.

2 рецепти "антистрес":

Йогурт + лохина/смородина + лляне насіння.

Теплий салат: буряк + капуста + яблуко + трохи олії.

База, без якої правильного харчування замало: сон 7–8 год, достатньо води, рух.

❤

Стрес, тривоги й короткий день? Вмикаємо режим турботи про нервову систему - прямо з тарілки.

Що додати (і чому це працює)

Вітамін D → денне світло, жирна риба → баланс серотоніну/дофаміну.

B-комплекс → буряк, капуста, картопля → стресостійкість і енергія.

Вітамін C → смородина, малина, лохина, яблука → кортизол під контролем + імунітет.

Магній → капуста/буряк/картопля + гречка/горіхи → розслаблення нервової системи.

Омега-3 → лляне насіння, волоські горіхи → спокій і стабільний настрій.

Залізо → буряк + джерело вітаміну C (смородина/яблуко) для засвоєння → менше втоми, краща ясність.

2 рецепти "антистрес":

Йогурт + лохина/смородина + лляне насіння.

Теплий салат: буряк + капуста + яблуко + трохи олії.

База, без якої правильного харчування замало: сон 7–8 год, достатньо води, рух.

❤

лімна

Запитання:
- Когда празднуется день населенного пункта?
Відповідь:
- нет

Вчора під час уроку один учень раптом запитав:
— «Пане, а ваша куртка... це якийсь відомий бренд?»

Я усміхнувся:
— «Ні, купив на ярмарку минулої п’ятниці.»

У класі запала тиша.
Хтось скривив ніс:
— «Фу, я б ніколи не одягнув уживане.»
Інший додав з гордістю:
— «Я ношу тільки Nike або Lacoste.»

І от замість математики почався урок життя.

Я пояснив їм, що будь-який одяг — брендовий чи ні — зрештою опиняється в одній і тій самій пральній машині.
Та ж вода, той самий цикл, те саме прання.
А часто і фабрики, де шиють «люкс» і «нонейм», ті самі.

Чесно кажучи, я сам знаходив справжні скарби на блошиних ринках: куртку Armani, сорочку Ralph Lauren, футболку Nike — і все це за копійки.
Треба лише мати око, а не упередження.

Коли ми повернулися до геометрії, я поглянув на дітей:
на яскраві логотипи на передніх партах
і на тих, хто тихо сидів позаду в одних і тих самих джинсах щодня.

І я сказав:

«Ніколи не смійся з того, хто має менше.
Не суди людину за те, що вона носить.
Справжня ганьба — думати, що ти кращий лише через свій ярлик на одязі.»

Я теж мав часи, коли рахував кожну копійку, коли обідав просто, а одяг носив до останньої нитки.
І саме ці роки навчили мене вдячності, гідності та поваги.

Сьогодні я знаю: мода — не головне.
Нас одягає не етикетка, а наше ставлення, доброта й людяність.

Батьки, навчіть своїх дітей бути вдячними, добрими та скромними.
Бо одного дня саме светр за три євро може подарувати їм тепло і справжній комфорт. 💛

Вчора під час уроку один учень раптом запитав:
— «Пане, а ваша куртка... це якийсь відомий бренд?»

Я усміхнувся:
— «Ні, купив на ярмарку минулої п’ятниці.»

У класі запала тиша.
Хтось скривив ніс:
— «Фу, я б ніколи не одягнув уживане.»
Інший додав з гордістю:
— «Я ношу тільки Nike або Lacoste.»

І от замість математики почався урок життя.

Я пояснив їм, що будь-який одяг — брендовий чи ні — зрештою опиняється в одній і тій самій пральній машині.
Та ж вода, той самий цикл, те саме прання.
А часто і фабрики, де шиють «люкс» і «нонейм», ті самі.

Чесно кажучи, я сам знаходив справжні скарби на блошиних ринках: куртку Armani, сорочку Ralph Lauren, футболку Nike — і все це за копійки.
Треба лише мати око, а не упередження.

Коли ми повернулися до геометрії, я поглянув на дітей:
на яскраві логотипи на передніх партах
і на тих, хто тихо сидів позаду в одних і тих самих джинсах щодня.

І я сказав:

«Ніколи не смійся з того, хто має менше.
Не суди людину за те, що вона носить.
Справжня ганьба — думати, що ти кращий лише через свій ярлик на одязі.»

Я теж мав часи, коли рахував кожну копійку, коли обідав просто, а одяг носив до останньої нитки.
І саме ці роки навчили мене вдячності, гідності та поваги.

Сьогодні я знаю: мода — не головне.
Нас одягає не етикетка, а наше ставлення, доброта й людяність.

Батьки, навчіть своїх дітей бути вдячними, добрими та скромними.
Бо одного дня саме светр за три євро може подарувати їм тепло і справжній комфорт.

Учора Анджеліна Джолі приїхала в Херсон.
Не туди, де безпечно, а туди, де щодня звучить «тривога».
Де діти вчаться розрізняти звуки «вильоту» і «прильоту».
Де життя триває попри все — і попри війну.

Її візит — це не просто новина для таблоїдів.
Це — дзеркало того, що про нас ще пам’ятають.
Що світ може знову подивитись на Україну не через політичні заяви, а через людські обличчя.

Вона побачила лікарів, які рятують дітей без світла.
Жінок, які народжують під сиренами.
Волонтерів, які тримаються без вихідних, бо іншого вибору немає.

І саме тому цей візит — важливий.
Бо він повертає людяність у світову увагу.
Бо він говорить світові: війна не закінчилась, Україна не здалась, наш біль і наша стійкість — реальні.

Так, вона акторка. Але сьогодні — більше, ніж акторка.
Вона стала тим, хто нагадав мільйонам людей, що українські діти не вигадані герої, а справжні, живі, поранені, сильні.

Такі візити не зупиняють ракети.
Але вони змушують світ знову підняти очі.
І це — вже багато.

Анджеліна Джолі — унікальна жінка.
Тиха, справжня, без пафосу.
І з великим серцем, яке вчора билося разом із Херсоном. 💙💛

Учора Анджеліна Джолі приїхала в Херсон.
Не туди, де безпечно, а туди, де щодня звучить «тривога».
Де діти вчаться розрізняти звуки «вильоту» і «прильоту».
Де життя триває попри все — і попри війну.

Її візит — це не просто новина для таблоїдів.
Це — дзеркало того, що про нас ще пам’ятають.
Що світ може знову подивитись на Україну не через політичні заяви, а через людські обличчя.

Вона побачила лікарів, які рятують дітей без світла.
Жінок, які народжують під сиренами.
Волонтерів, які тримаються без вихідних, бо іншого вибору немає.

І саме тому цей візит — важливий.
Бо він повертає людяність у світову увагу.
Бо він говорить світові: війна не закінчилась, Україна не здалась, наш біль і наша стійкість — реальні.

Так, вона акторка. Але сьогодні — більше, ніж акторка.
Вона стала тим, хто нагадав мільйонам людей, що українські діти не вигадані герої, а справжні, живі, поранені, сильні.

Такі візити не зупиняють ракети.
Але вони змушують світ знову підняти очі.
І це — вже багато.

Анджеліна Джолі — унікальна жінка.
Тиха, справжня, без пафосу.
І з великим серцем, яке вчора билося разом із Херсоном.

5 листопада виповнилося б 63 роки Вадимові Бойку - яскравій українській зірці тележурналістики, народному депутатові України І-го скликання (1962-1992).
Важко уявити 63-річною людину, яку вбили у неповних 30. Він був, мабуть, першим журналістом, який загинув у незалежній Україні.
Народився Вадим Бойко у м.Світловодську на Кіровоградщині. Із золотою медаллю закінчив школу. Навчався на факультеті журналістики Київського державного університету ім.Т.Шевченка. Після закінчення з відзнакою університету в 1984 р. мав можливість стати власкором по Україні газети "Комсомольская правда", але добровільно поступився цим тоді престижним місцем однокурсниці Ользі Мусафіровій.
З 1984 р. працював редактором програми "Молодіжна студія "Гарт" " на Українському телебаченні, яка була найбільш прогресивною телевізійною програмою того часу на УТ, ковтком свіжого повітря.
"Студію "Гарт"" постійно відсовували все ближче до ночі, вона "мозолила очі" владі, але люди чекали і дивилися її. Ведучих було декілька, але передачі, які вів Вадим Бойко, були найяскравішими. Їх чекали і обговорювали. Найвідоміші його сюжети "Про Голодомор в Україні 1932-1933 років", "Перепоховання в Києві Василя Стуса", "Правда про Чорнобильску трагедію". Гострі публіцистичні матеріали Вадима Бойка друкували столичні і зарубіжні газети.
Він рішуче виступав за справжню свободу слова, становлення конкурентноспроможного українського телебачення, проводив журналістські розслідування в пошуках "золота КПРС", загубленої бібліотеки Ярослава Мудрого. Він порушував теми, про які тоді боялися говорити.
Вадим Бойко був яскравою непересічною особистістю, талановитим журналістом. Багато людей пам'ятають, як пізнього вечора в лютому 1992 р. на УТ-1 прорвався Степан Хмара і приголомшив тих, хто ще не спав, страшною звісткою про загибель Вадима Бойка.
Чи повірили Президенту Л.Кравчуку, який на всю країну оголосив, що Вадим Бойко загинув від вибуху телевізора в своїй кімнаті гуртожитка на вулиці О.Довженка в Києві. Вибуху такої сили, що перекриття прогнулися.
Кримінальну справу за фактом загибелі журналіста відкривали тричі. І тричі закривали, кваліфікуючи як нещасний випадок.
Колеги і друзі Вадима Бойка стверджували, що його загибель не була випадковою. На той час він вів розслідування куди поділися гроші КПУ, після її заборони Президією Верховної Ради УРСР.
З прізвища Вадима Бойка починається сумний список загиблих журналістів на стелі пам`яті, що відкрита в Києві в 2005 р. Вже посмертно Вадим Бойко був нагороджений орденом Литовської республіки за сюжет про події в Литві. На його честь у Кременчуці і Світловодську названо вулиці, на яких встановлені барельєф і пам'ятна таблиця. На Полтавщині засновано іменну обласну премію, а також Всеукраїнський конкурс молодих журналістів пам’яті Вадима Бойка.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

5 листопада виповнилося б 63 роки Вадимові Бойку - яскравій українській зірці тележурналістики, народному депутатові України І-го скликання (1962-1992).
Важко уявити 63-річною людину, яку вбили у неповних 30. Він був, мабуть, першим журналістом, який загинув у незалежній Україні.
Народився Вадим Бойко у м.Світловодську на Кіровоградщині. Із золотою медаллю закінчив школу. Навчався на факультеті журналістики Київського державного університету ім.Т.Шевченка. Після закінчення з відзнакою університету в 1984 р. мав можливість стати власкором по Україні газети "Комсомольская правда", але добровільно поступився цим тоді престижним місцем однокурсниці Ользі Мусафіровій.
З 1984 р. працював редактором програми "Молодіжна студія "Гарт" " на Українському телебаченні, яка була найбільш прогресивною телевізійною програмою того часу на УТ, ковтком свіжого повітря.
"Студію "Гарт"" постійно відсовували все ближче до ночі, вона "мозолила очі" владі, але люди чекали і дивилися її. Ведучих було декілька, але передачі, які вів Вадим Бойко, були найяскравішими. Їх чекали і обговорювали. Найвідоміші його сюжети "Про Голодомор в Україні 1932-1933 років", "Перепоховання в Києві Василя Стуса", "Правда про Чорнобильску трагедію". Гострі публіцистичні матеріали Вадима Бойка друкували столичні і зарубіжні газети.
Він рішуче виступав за справжню свободу слова, становлення конкурентноспроможного українського телебачення, проводив журналістські розслідування в пошуках "золота КПРС", загубленої бібліотеки Ярослава Мудрого. Він порушував теми, про які тоді боялися говорити.
Вадим Бойко був яскравою непересічною особистістю, талановитим журналістом. Багато людей пам'ятають, як пізнього вечора в лютому 1992 р. на УТ-1 прорвався Степан Хмара і приголомшив тих, хто ще не спав, страшною звісткою про загибель Вадима Бойка.
Чи повірили Президенту Л.Кравчуку, який на всю країну оголосив, що Вадим Бойко загинув від вибуху телевізора в своїй кімнаті гуртожитка на вулиці О.Довженка в Києві. Вибуху такої сили, що перекриття прогнулися.
Кримінальну справу за фактом загибелі журналіста відкривали тричі. І тричі закривали, кваліфікуючи як нещасний випадок.
Колеги і друзі Вадима Бойка стверджували, що його загибель не була випадковою. На той час він вів розслідування куди поділися гроші КПУ, після її заборони Президією Верховної Ради УРСР.
З прізвища Вадима Бойка починається сумний список загиблих журналістів на стелі пам`яті, що відкрита в Києві в 2005 р. Вже посмертно Вадим Бойко був нагороджений орденом Литовської республіки за сюжет про події в Литві. На його честь у Кременчуці і Світловодську названо вулиці, на яких встановлені барельєф і пам'ятна таблиця. На Полтавщині засновано іменну обласну премію, а також Всеукраїнський конкурс молодих журналістів пам’яті Вадима Бойка.

Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.

Зʼясувалось, що чоловік із супроводу американської акторки Анджеліни Джолі, не має підтверджених підстав для відстрочки від мобілізації — але за висновком ВЛК придатний до служби у військових частинах забезпечення.

Детальніше: https://www.pravda.com.ua/news/2025...

Зʼясувалось, що чоловік із супроводу американської акторки Анджеліни Джолі, не має підтверджених підстав для відстрочки від мобілізації — але за висновком ВЛК придатний до служби у військових частинах забезпечення.

Детальніше: https://www.pravda.com.ua/news/2025...

Відома американська акторка Анджеліна Джолі вкотре навідалася в Україну — знаменитість разом із благодійниками побувала в Миколаєві та Херсоні, мешканці якого зазнають постійних ворожих обстрілів.

В міжнародній благодійній організації Legacy of War Foundation розповіли, що Джолі поспілкувалася з медиками, місцевими родинами та волонтерами, чиє щоденне життя триває під постійною присутністю БпЛА, загрозою обстрілів та мінами.

За словами благодійників, акторка на власні очі побачила сітки, які встановлюють над дорогами загального користування, щоб захиститися від атаки дронів.

Також знаменитість навідалася в укриття, де навчаються місцеві школярі, а лікарі надають медичну допомогу.
"Жителі Миколаєва та Херсона щодня живуть у небезпеці, але відмовляються здаватися. У час, коли уряди по всьому світу відвертаються від захисту цивільних, їхня сила та підтримка одне одного викликають щиру повагу й смирення.

Після майже трьох років конфлікту видно виснаження, але так само видно і рішучість. Сім'ї хочуть безпеки, миру та можливості відновити своє життя", — сказала Анджеліна Джолі.

Акторка додала, що досвід жителів Миколаєва та Херсона нагадує те, як цивільні переживають конфлікти в інших гарячих точках на планеті.

"Кожна ситуація має свою історію, але людський досвід знайомий: переміщення, втрати та щоденні зусилля щодо збереження гідності. Дипломатія та захист цивільного населення не повинні зникати в жорстокому протистоянні зброї та технологій", — переконана вона.

Відома американська акторка Анджеліна Джолі вкотре навідалася в Україну — знаменитість разом із благодійниками побувала в Миколаєві та Херсоні, мешканці якого зазнають постійних ворожих обстрілів.

В міжнародній благодійній організації Legacy of War Foundation розповіли, що Джолі поспілкувалася з медиками, місцевими родинами та волонтерами, чиє щоденне життя триває під постійною присутністю БпЛА, загрозою обстрілів та мінами.

За словами благодійників, акторка на власні очі побачила сітки, які встановлюють над дорогами загального користування, щоб захиститися від атаки дронів.

Також знаменитість навідалася в укриття, де навчаються місцеві школярі, а лікарі надають медичну допомогу.
"Жителі Миколаєва та Херсона щодня живуть у небезпеці, але відмовляються здаватися. У час, коли уряди по всьому світу відвертаються від захисту цивільних, їхня сила та підтримка одне одного викликають щиру повагу й смирення.

Після майже трьох років конфлікту видно виснаження, але так само видно і рішучість. Сім'ї хочуть безпеки, миру та можливості відновити своє життя", — сказала Анджеліна Джолі.

Акторка додала, що досвід жителів Миколаєва та Херсона нагадує те, як цивільні переживають конфлікти в інших гарячих точках на планеті.

"Кожна ситуація має свою історію, але людський досвід знайомий: переміщення, втрати та щоденні зусилля щодо збереження гідності. Дипломатія та захист цивільного населення не повинні зникати в жорстокому протистоянні зброї та технологій", — переконана вона.

Телемарафон – Міндіч. Чернишов – Міндіч. Дрони – Міндіч. Ракети – Міндіч. Енергетика – Міндіч. Кабмін – Міндіч. Банки – Міндіч.

Міндіч — прізвище, яке вже понад рік часто лунає в політичних кулуарах.

Людина, яка з наймолодшого партнера та тримача медійних активів олігарха Ігоря Коломойського, схоже, могла перетворитись на одного з тіньових кураторів країни.

Авжеж, це було б неможливо без друга Володимира Зеленського, який у 2019 році опинився в головному кабінеті країни на вулиці Банковій. А також без повномасштабного вторгнення Росії, яке поставило на паузу демократичні процеси в країні на невизначений строк, включно з підзвітністю та прозорістю дій влади.

І поки в НАБУ і САП не підтверджують і не спростовують, а простіше кажучи — не коментують так звані "плівки" Міндіча, "Українська правда" вирішила розповісти про цього друга президента, чиє прізвище від початку атаки на антикорупційні органи почало лунати в медіа ще частіше.

Тим паче, що віднедавна "придивлятись" до діяльності Тимура Міндіча, за інформацією джерел УП в американському істеблішменті, почали й у ФБР. А кілька тижнів тому в тій самій квартирі Міндіча на Грушевського, 9а, в якій наприкінці літа знайшли прослуховуючі пристрої, знову почало горіти світло.

Детальніше — у матеріалі нижче 👇

📖 https://www.pravda.com.ua/articles/...

Телемарафон – Міндіч. Чернишов – Міндіч. Дрони – Міндіч. Ракети – Міндіч. Енергетика – Міндіч. Кабмін – Міндіч. Банки – Міндіч.

Міндіч — прізвище, яке вже понад рік часто лунає в політичних кулуарах.

Людина, яка з наймолодшого партнера та тримача медійних активів олігарха Ігоря Коломойського, схоже, могла перетворитись на одного з тіньових кураторів країни.

Авжеж, це було б неможливо без друга Володимира Зеленського, який у 2019 році опинився в головному кабінеті країни на вулиці Банковій. А також без повномасштабного вторгнення Росії, яке поставило на паузу демократичні процеси в країні на невизначений строк, включно з підзвітністю та прозорістю дій влади.

І поки в НАБУ і САП не підтверджують і не спростовують, а простіше кажучи — не коментують так звані "плівки" Міндіча, "Українська правда" вирішила розповісти про цього друга президента, чиє прізвище від початку атаки на антикорупційні органи почало лунати в медіа ще частіше.

Тим паче, що віднедавна "придивлятись" до діяльності Тимура Міндіча, за інформацією джерел УП в американському істеблішменті, почали й у ФБР. А кілька тижнів тому в тій самій квартирі Міндіча на Грушевського, 9а, в якій наприкінці літа знайшли прослуховуючі пристрої, знову почало горіти світло.

Детальніше — у матеріалі нижче

https://www.pravda.com.ua/articles/...

Співвласника компанії "АгроГазТрейдингу", якого НАБУ підозрює в участі у "схемі" на Одеському припортовому заводі, Олександра Горбуненка затримували у США — але після одного з допитів НАБУ і САП він опинився на волі та під захистом.

За даними джерел УП в правоохоронних органах, вже під вартою на Горбуненка намагалися офіційно вийти представники НАБУ і САП, щоб провести допит.

💬 "Під час одного з контактів, зокрема, лунають запитання про Тимура Міндіча. Далі представники ФБР раптово забирають Горбуненка з-під варти і замість депортації, штрафу або ув'язнення, герой опиняється на волі та під захистом. А це може свідчити про те, що Горбуненко пішов на співпрацю з американцями", — йдеться в статті.

За словами одного з представників української правоохоронної системи, "Горбуненко міг відмивати гроші, як і всі інші учасники схеми ОПЗ" — тому "очевидно, що він може бути цікавий федералам не лише в контексті Міндіча, а й стосовно інших впливових користувачів схем легалізації грошей".

За даними УП, останній запис у відкритих матеріалах у цій справі датований 26 липня 2025 року.

💬 "За збігом обставин це саме той період, коли Офіс президента за допомогою парламенту намагався знищити незалежність НАБУ і САП", — зазначається в статті.

Подробиці: https://www.pravda.com.ua/news/2025...

Співвласника компанії "АгроГазТрейдингу", якого НАБУ підозрює в участі у "схемі" на Одеському припортовому заводі, Олександра Горбуненка затримували у США — але після одного з допитів НАБУ і САП він опинився на волі та під захистом.

За даними джерел УП в правоохоронних органах, вже під вартою на Горбуненка намагалися офіційно вийти представники НАБУ і САП, щоб провести допит.

"Під час одного з контактів, зокрема, лунають запитання про Тимура Міндіча. Далі представники ФБР раптово забирають Горбуненка з-під варти і замість депортації, штрафу або ув'язнення, герой опиняється на волі та під захистом. А це може свідчити про те, що Горбуненко пішов на співпрацю з американцями", — йдеться в статті.

За словами одного з представників української правоохоронної системи, "Горбуненко міг відмивати гроші, як і всі інші учасники схеми ОПЗ" — тому "очевидно, що він може бути цікавий федералам не лише в контексті Міндіча, а й стосовно інших впливових користувачів схем легалізації грошей".

За даними УП, останній запис у відкритих матеріалах у цій справі датований 26 липня 2025 року.

"За збігом обставин це саме той період, коли Офіс президента за допомогою парламенту намагався знищити незалежність НАБУ і САП", —

Грузинська міністерка закордонних справ заявила, що шлях інтеграції Грузії до Європейського Союзу "супроводжувалися негативним ставленням України — щоб Грузія не отримала статус кандидата".

Вона зазначила, що з початку повномасштабної агресії Росії Грузія робила все, щоб завжди заявляти про політичну підтримку України.

Міністерка також розкритикувала негативну оцінку Грузії у звіті Єврокомісії про розширення — заявивши, що "висновки, зроблені у звіті Європейської комісії, повністю спотворюють реальні факти".

Водночас Бочорішвілі знайшла виправдання тому, що Грузія не хоче запроваджувати санкції проти Росії.

Подробиці: https://www.pravda.com.ua/news/2025...

Грузинська міністерка закордонних справ заявила, що шлях інтеграції Грузії до Європейського Союзу "супроводжувалися негативним ставленням України — щоб Грузія не отримала статус кандидата".

Вона зазначила, що з початку повномасштабної агресії Росії Грузія робила все, щоб завжди заявляти про політичну підтримку України.

Міністерка також розкритикувала негативну оцінку Грузії у звіті Єврокомісії про розширення — заявивши, що "висновки, зроблені у звіті Європейської комісії, повністю спотворюють реальні факти".

Водночас Бочорішвілі знайшла виправдання тому, що Грузія не хоче запроваджувати санкції проти Росії.

Подробиці: https://www.pravda.com.ua/news/2025...

Запитання:
- Достаточно ли сильная оппозиция к местной власти, кто ее представляет?
Відповідь:
- Ужас

Запитання:
- Куда жители выносят мусор?
Відповідь:
- В лес

Запитання:
- Где проводит время молодежь?
Відповідь:
- На войне, или дома гасят наркоту

Запитання:
- Как Вы оцениваете работу правоохранительных органов (суд/милиция/прокуратура )?
Відповідь:
- Ужас, УЖАС, УЖАС

Високопоставлені німецькі чиновники звинуватили правоекстремістську партію "Альтернатива для Німеччини" у цілеспрямованому зловживанні парламентськими повноваженнями для збору та, ймовірно, передачі Росії секретної інформації про військові спроможності країни та стан критичної інфраструктури.

За даними Der Spiegel, депутати AfD систематично надсилали уряду Німеччини численні парламентські запити, що стосувалися деталей військових перевезень, протидії дронам, кіберзахисту та вразливості критичної інфраструктури.

Політики й представники силових структур побоюються, що ці дані збиралися для передачі РФ.

Більше: https://www.pravda.com.ua/news/2025...

Високопоставлені німецькі чиновники звинуватили правоекстремістську партію "Альтернатива для Німеччини" у цілеспрямованому зловживанні парламентськими повноваженнями для збору та, ймовірно, передачі Росії секретної інформації про військові спроможності країни та стан критичної інфраструктури.

За даними Der Spiegel, депутати AfD систематично надсилали уряду Німеччини численні парламентські запити, що стосувалися деталей військових перевезень, протидії дронам, кіберзахисту та вразливості критичної інфраструктури.

Політики й представники силових структур побоюються, що ці дані збиралися для передачі РФ.

Більше: https://www.pravda.com.ua/news/2025...

Мельник Елена Викторовна