|
Спогади як сувенір
Сьогодні так тепло на дворі,
А в душі холод і заметіль,
Протягає туга руки прозорі,
Сіючи зерна під назвою \'біль\'.
Та ми колись так старались,
Не втратити себе і нас,
До смерті тремтіли, боялись
І тримались за руки весь час.
Ти вмів намалювати усмішку,
На моїх зажурених вустах,
Принести вранці каву у ліжко,
Та обіймав наяву і у снах.
Ти відпускав мої мрії літати,
Туди, де пишеться казка,
А я хотіла тебе лиш кохати,
Даруючи безмежну ласку.
І розцвітали квіти в волоссі,
Мерехтіло сонце в очах,
Заповітне бажання збулося,
Тонули погляди в білих ночах...
Та вмить розбився кришталь,
Нашого тендітного кохання,
Не чула доля криків, волань,
Лиш тихі ноти нашого зітхання.
Якась частинка мене померла,
У той вечір згасаючих зір,
Назавжди почуття всі стерла,
Залишивши спогади як сувенір...
7 березня 2023 |
Весняне тепло ніжно обкутало шкіру,
Ювелірно озолотивши всі почуття,
А я майже щаслива, в усе вірю,
Тримаючись мов кліщами за життя...
Я захворіла, захворіла марно тобою,
Не сплю вночі і майже нічого не їм,
Серце не витримує вічного двобою,
В цьому світі далеко не ідеальнім.
А рука як завжди потягнулась до пера,
Вилилось чорнило і стало краще,
Та хочеться насолодитись всім сповна,
Та не мати довіку життя пропаще.
Але ти чомусь холодний і байдужий,
Ховаєш себе у туманних ранках,
Погляд такий чужий і недужий,
Та розчарований у своїх коханках.
Та я марно чекаю, на щось сподіваюсь,
Хоча не зігрієш ти мені вже плечі,
Тихо плачу, дихати вголос вагаюсь,
А в серці вже не спинить кровотечі...
Відповідь
Маріанна Медзінська укр. рос. анг.
Відповідь
Маріанна Медзінська укр. рос. анг.
Запитання
Сторінка Розробників У Вас є дома речі, які Ви могли б пожертвувати людям, що потребують допомоги?
Відповідь
Маріанна Медзінська мабуть
|
Закрити |