Ксения Ивахненко

Дата рождения: 4 июня
Место проживания:
Томаковка Днепровская Область
Люди Днепровской области Томаковка

Религ. взгляды: православна

Страницу создано: 23 января 2014

Подписка на обновление страницы

Добавьте и настройте оповещения на свой e-mail

E-mail: выберите:

Перейти

Последние фото

Вопрос
привіт як справи дзвони не забувай

Ответ

Ксения Ивахненко хто ти?добра людино

Ксения Ивахненко Свят-Вечір

Мороз малює у віконці.
Узваром дихає кутя.
І Мати Божа на іконці
у хустку кутає дитя.

Побудь дитиною, синочку.
Твоє дитинство золоте.
Ще вітер віє у терночку
і дерево на хрест росте.

Ще час не сплинув за водою.
Ще Юда спить у сповитку.
Он гурт з різдвяною звіздою
уже на ближньому кутку.

Поколядують і засіють.
Ще, може, буде і життя.
Ти на Голгофі вже Месія,
а на руках іще дитя.

© Ліна Костенко

Ксения Ивахненко

Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом:
Не студить вітер уст — зігрівся біля них;
І радісно моїм тонким, рухливим пальцям
Торкатись інших рук і квітів весняних.

Тебе нема, нема... Та в серці сміх іскриться,
Ось він стрільне в юрбу, мов золотий шампан!
В чужих очах вогонь, привітом сяють лиця,
І кожний мій порив — сьогодні владний пан.

Любов — лише тобі... А це її уламки,
Це — через край вино, в повітря квіт дерев,
Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки
Закритої душі і рамку цю дере,

Щоб зайвину свою розсипати перлисто:
Комусь там дотик рук, комусь гарячий сміх.
Ось так приходить мент, коли тяжке намисто
Перлинами летить до випадкових ніг.

Jktyf Ntksuf

Ксения Ивахненко Сніги метуть. У вікнах біле мрево.
Антени ловлять клаптики новин.
На білий вальс запрошую дерева,
на білий вальс вітрів і хуртовин.
Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О, покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!
Я вас люблю за те, що ви дерева.
Що ви прийшли до мене, що ви тут.
Зима стоїть, скляна і перкалева.
Метуть сніги. Сніги метуть, метуть...
Ліна Костенко

Ксения Ивахненко Як холодно! Акація цвіте.
Стоїть, як люстра, над сирим асфальтом.
Сумної зірки око золоте,
І електричка скрикнула контральто,
Я тихо йду. Так ходять скрипалі,
не сколихнувши музику словами.
Єдина мить - під небом на землі
отак побути наодинці з Вами!
Ви теж, мабуть, десь тихо ідете.
Страждання наше чисте і терпляче.
Як холодно!... Акація цвіте.
Як холодно! Душа за вами плаче.
© Ліна Костенко

Ксения Ивахненко Пора мені – чекай мене завжди.
Печалям нашим ще горіть дотла!
Я все лишу і повернусь туди,
Де наша зірка щастям розцвіла.

Вокзал, перон і – туга на пероні!
Зелені, наче туга, поїзди
Не розімкнуть сердець, лише долоні.
Я повернусь – чекай мене завжди!

© Оксана Осовська

Ксения Ивахненко Всегда радостно выяснить, что чужой поступок, казавшийся тебе демонстрацией слабости, на самом деле был проявлением силы, видимая покорность судьбе — следствием хладнокровного расчета, а душевная черствость — виртуозным самообладанием.