Велика Вітчизняна війна.
Волелюбний, незламний дух далеких пращурів серед сотні літ повів на
смертельний двобій із ненависним нападником – фашизмом – наших дідів та
батьків. Біль за рідну землю, яку топче окупант, готовність поєднати
власну долю з долею свого народу, країни, - все злилося у могутньому
пориві дати гідну відсіч чужоземним зайдам.
“...похмурого літа 1941-го, у найперші місяці війни, разом з усією
Вітчизною одягли військові шинелі і 2279 жителів Нововодолазького
району. Тоді ж 75 чоловік вступили у винищувальні загони. 47 – до
народного ополчення, 616 працювало на спорудженні оборонних укріплень.
Було організовано також Нововодолазький партизанський загін та дві
підпільні групи”.

“Книга пам\'яті України. Нововодолазький район”.

19 жовтня 1941 року – чорна дата в історії Нововодолажчини:
цього дня кований чобіт фашиста ступив на її землю. Та трапилось це не
під барабанний бій нацистських маршів, як хотілось завойовникам, їх
зустріли своїм вогнем 199-а та 304-а стрілецькі дивізії, які захищали
наш район. Лише протягом жовтня радянські воїни знищили близько 1500
фашистських солдат та 19 танків. Та сили були нерівні і наші воїни
змушені були відступити на схід — за Сіверський Дінець.

Вже тоді, у перші
місяці гітлерівської навали у вересні 1941 року у Новій Водолазі
створено партизанський загін, який складався з 58 чоловік.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Партизанський загін\' align=\'left\' border=\'0'>
Командиром загону було призначено голову колгоспу ім.. Фрунзе С.О. Либу, комісаром – Ю.П. Іванова.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Командир партизанського загону С.О. Либа\' align=\'right\' border=\'0'>
Подвиги Нововодолазького партизанського загону вписують не одну славну
сторінку в літопис Великої Вітчизняної війни. За завданням командування
партизани переходили лінію фронту, добували “язиків” та відомості про
розміщення, озброєння і пересування німецьких військ.
Весною 1942 року партизанський загін одержав завдання проникнути в
глибокий тил ворога і своїми діями сприяти успіху операції регулярних
частин. 20 травня він пройшов лінію фронту і 23 травня в Зміївських
лісах з\'єднався з партизанським загоном, яким командував Герой
Радянського Союзу І.Й. Копьонкін.
Через кілька днів об’єднаний загін з\'явився в Нововодолазьких лісах і
розгорнув бойові дії. Серед дня партизани вступили в Нову Водолагу,
захопили коменданта з його охороною, що складалася з німецьких солдатів і
поліцаїв, знищили протитанкову гармату та засоби зв’язку. Коли
партизани вийшли з райцентру, озвірілі фашисти, щоб залякати населення,
повісили 13 ні в чому не винних жителів Нової Водолаги. Але своєї мети
фашистські карателі не досягли. Після цієї операції партизанський загін
поповнився новими бійцями з числа населення Нової Водолаги.
30 травня 1942 року партизани вчинили напад на табір військовополонених в
селі Литвинівці Валківського району, знищили фашистську охорону і
визволили з полону 200 військовополонених. Майже щодня партизани вели
бої і вступали в сутички з карателями.

У червні загін перебазувався в Краснокутський ліс.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Пам\'ятник С.О. Либі\' align=\'left\' border=\'0'>
Фашисти зібрали великі сили й оточили Краснокутський ліс. Бій тривав
кілька годин. Партизани прорвали кільце ворога і вийшли з оточення.
Карателі зазнали великих втрат. Та понесли втрати і партизани: на полі
бою загинуло 20 бійців. Чи мало було важкопоранених, серед них командири
– І.Й. Копьонкін і С.О. Либа.
Діючи у Водолазьких, Рокитнянських та Люботинських лісах, партизани
продовжували боротьбу з загарбниками. З жовтня 1941 до 25 лютого 1943
року – дня першого визволення Нової Водолаги – Нововодолазькі партизани
знищили 497 фашистських солдатів і офіцерів, 69 поліцаїв і 5 інших
зрадників, пустили під укіс 2 ешелони, знищили 4 вагони з фашистськими
солдатами, 2 гармати, 10 автомашин, висадили в повітря 10 мостів.
У боях проти німецько-фашистських загарбників відзначились партизани:
О.В. Коваленко, О.С. Онацький, М.Ф. Хихля, Я.Г. Гурин, О.С. Явдокименко,
П.О. Сушко, В.Х. Брижань, Р.К. Славгородський та інші.

Загинули смертю хоробрих командир партизанського загону С.О. Либа,
комісар Ю.П. Іванов, партизани М.С. Мудрий, А.А. Пукач, С.К. Цяцька та
інші. В районі Нової Водолаги в червні 1942 загинув Герой Радянського
Союзу І.Й. Копьонкін.

http://www.vodolaga....\' alt=\'Курган Слави\' align=\'right\' border=\'0'>
Запеклі бої розгорнулися взимку 1943 року на підступах до Нової
Водолаги. Невмирущою славою вкрили себе воїни 6-го гвардійського
кавалерійського корпусу гвардії генерал-лейтенанта С.В. Соколова, 50-го
гвардійського артилерійського полку В.Ф. Малишеву, 8-ї гвардійської
кавалерійської дивізії генерала Суржикова. Мужньо відстоювала рубіж
батарея, якою командував Харків’янин капітан К.М. Курячий.
Полем жорстокого, запеклого, кривавого бою був хутір Булахи. Тут
прийняли на себе шалений вогонь частин танкових дивізій СС “Адольф
Гітлер” і “Рейх” бійці 33-го гвардійського кавалерійського полку.
Героями виявили себе воїни I-го ескадрону яким командували гвардії
старший лейтенант А. Галичик та гвардії старший лейтенант О. Воронцов.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Пам\'ятник невідомому солдату\' align=\'left\' border=\'0'>
На місці де йшли криваві бої, вдячні Нововодолажчани насипали Курган
Слави і Безсмертя – у пам\'ять про Героїв Радянського Союзу О. Воронцова,
В. Малишева і багатьох інших воїнів, які стояли тут насмерть.
У березні 1943 року фашисти знову зайняли Нову Водолагу. Саме тоді у
підвалі зруйнованої районної лікарні зосталося понад 70 тяжкопоранених
воїнів, транспортувати яких було неможливим. Повернути бійців до життя
вирішили Харківський професор Ю.Ю. Вороной, лікарі Е.Г. Будков, О.П.
Водка, медичні сестри, санітарки. Нових пацієнтів оголосили місцевими
жителями, хворими на тиф.
Розуміючи складність ситуації, у якій перебували і поранені воїни, і
медики, жителі Нової Водолаги, чим могли, допомагали їм: приносили
продукти, одяг, прали білизну, здавали кров, переховували по домівках
тих, хто одужував.

Найгіркіші, найнепоправніші втрати – людські. Лише п’ять хат вціліло на
хуторі Бирки, що прилягає до Нової Водолаги зі сходу. Стояли вони, як
сироти, закіптюжені, почорнілі, серед суцільного згарища. Тиша над
хутором – важка, страшна. І пустка... Усіх 40 жителів Бирьок загнали
вороги до сараю і живцем спалили.
На хуторі Булахи облюбував окупант для свого проживання хату Червоної
Анюти, а господиню з двома дітьми вигнав геть. Не витримало серце
Анютине, переповнене ненависті: затопила вона піч та й закрила трубу...
Усі “квартиранти” й почаділи на смерть. Закатували нелюди Анюту, вбили
дітей...

Безмежною радістю стала для мешканців району звістка про Перемогу Радянських військ над фашизмом.
http://www.vodolaga....\' alt=\'Алея Слави\' align=\'right\' border=\'0'>
Почали повертатися додому фронтовики. Восьмеро Нововодолажців – особлива
гордість і слава району. Їм, М.П. Нозі із Рябухиного, С.К. Толстому із
Старовірівки, В.М. Косову із Бахметівки, Т.А. Кралі з Вільхуватки, А.М.
Жарикову – з Ватутіного, О.В. Щербаку – К.П. Ребрику – із Старої
Водолаги, С.А. Карпову з Першої Старовірівки, за ратні подвиги було
присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
КАРПОВ СТЕФАН АРХИПОВИЧ

Народився 1903 року в с. Перша Старовірівка.

     Запеклі бої у районі міста Духовщина на Смоленщині. Командир
кулеметної обслуги єфрейтор Карпов уже п\'яту добу прокладав шлях
піхотинцям вогнем із станкового кулемета. Під вогнем шестиствольного
міномета противника атака гвардійців захлинулася. Треба було подавити
ворожий міномет. Це завдання виконав Карпов з своєю обслугою, але сам
загинув. Президія Верховної Ради СРСР Указом від 4 червня 1944 року
присвоїла йому посмертно звання Героя Радянського Союзу.

http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
ЩЕРБАК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ

Народився 1921 року в с. Стара Водолага.

     На підступах до міста Фастів гармата Щербака за наказом командира
батареї вступила в єдиноборство з ворожою артилерією. Розбила одну
гармату, другу, тратта, вивела з ладу зенітку. Шлях для наступу наших
військ був відкритий. За виявлену мужність і відвагу Указом Президії
Верховної Ради СРСР Олександру Васильовичу 10 січня 1944 року було
присвоєне звання Героя Радянського Союзу.

http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
КРАЛЯ ТИХІЙ АРХИПОВИЧ

Народився 1919 року в с. Вільховатці.

     Дніпровські хвилі хлюпали у високий берег. Гупали вибухи снарядів.
Світло прожектора вихоплювало з темряви уламки човнів, спотворені
дерева. Першии плит з кулеметом, мінометом, мінами, керований саперами
на чолі з Кралею, дістався берега.

     Тепер наказ командира батальйону: командувати всією переправою. І
Краля став очолювати її, переправляючи гвардійців 6-ї дивізії на правий
берег, де розгорівся тяжкий бій за плацдарм. Наказ виконав відмінно. За
це і був удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
НОГА МИТРОФАН ПЕТРОВИЧ

Народився 1914 року в селі Ключеводськ.

Понад 30 років віддав ратній праці, пройшовши в армії шлях від курсанта льотної школи до генерал-лейтенанта авіації.

     Бої на річці Халгін-Гол. 13 червня 1939 року. Старший лейтенант
Нога командував ескадрильєю у 7-му винищувальному авіаційному полку.
Дев\'ять разів піднімав її в повітря. Вона збила 9
японських літаків «І—97», не втратила свого жодного. Таких боїв було
немало.

     За виявлену мужність і військову доблесть у цих боях Президія
Верховної Ради СРСР Укахом від 17 листопада 1939 року присвоїла
Митрофану Петровичу звання Героя Радянського Союзу.

     У Велику Вітчизняну війну Нога з перших і до останніх днів бився з
фашистами. Зробив 550 бойових вильотів, особисто збив 27 ворожих літаків
і 3 – у складі групи.

http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
КОСОВ ВАСИЛЬ МИКОЛАЙОВИЧ

Народився 1904 року в с. Бахметівка.

     Пройшов шлях від командира стрілецького відділення до командира
гвардійського полку. Був поранений, контужений. Полк, яким він
командував, особливо відзначився під час штурму Берліна. На світанку 20
квітня 1945 року першими прорвалися до північно-східної околиці
фашистського лігва його підрозділи. В результаті раптового удару полк
вийшов у район Хенов і перерізав на цій ділянці Берлінську кільцеву
автомагістраль.

     Гвардійці діяли рішуче і сміливо, розвиваючи наступ, прорвались на
східну околицю Берліна, а 23 квітня досягли центру міста. Захопили
підготовлений фашистами до висадження в повітря, завод. За уміле
керівництво полком, яке забезпечило виконання наказів командування і
успіх штурму, В. М. Косову Президія Верховної Ради СРСР Указом від 31
травня 1945 року присвоїла звання Героя Радянського Союзу.

http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
ЖАРИКОВ АНАТОЛІЙ МАКСИМОВИЧ

Народився 1920 року на Орловщині.

     З дитячих років жив в с. Рокитному. У листопаді грізного сорок
першого року пішов у діючу армію. Як тракториста його зарахували у
танковий підрозділ. Анатолій Максимович брав участь у Курській битві,
звільняв Лівобережну Україну, бився на Дніпрі, де виявив велику мужність
і сміливість. Тут Жариков разом з піхотинцями переправився на
протилежний берег ріки і під вогнем противника розвідав місцевість, що
значно полегшило переправу танкового батальйону і всього 232-го
танко-самохідного полку, в якому він служив.

     Серед перших танків, які проклали шлях піхоті за Дніпром, був
важкий танк Анатолія Максимовича. За ратний подвиг, здійснений на
Дніпрі, Президія Верховної Ради СРСР . Указом від 16 жовтня 1943 року
присвоїла йому звання Героя Радянського Союзу.

http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
ТОЛСТОЙ СТЕПАН КАЛІСТРАТОВИЧ

Народився 1921 року в с. Друга Старовірівка.

      Свій ратний подвиг здійснив у битві за Дніпро. Командуючи
Стрілецькою ротою, першим із своїм підрозділом восени 1943 року форсував
ріку на півдні від Києва і мужньо утримував захоплений плацдарм до
підходу атак противника командир-комуніст проявив виключну витримку,
стійкість і відвагу. Він кілька разів піднімав роту у контратаку,
запалюючи бійців особистим прикладом.

     За виявлену воїнську доблесть у боях на Дніпрі відважному ротному
командиру С. К. Толстому Указом Президії Верховної Ради СРСР від 28
жовтня 1943 року присвоєне звання Героя Радянського Союзу. У 1962 році
Герой війни помер.

http://www.vodolaga....\' alt=\'Слава героям\' align=\'left\' border=\'0'>
РЕБРИК КУЗЬМА ПИЛИПОВИЧ

Народився 1903 року в с. Стара Водолага.

     Запеклі бої на Калінінському фронті. Курська битва, визволення
України, вступ до Харкова... Шлях танкістів лежав у напрямку
Валки—Ков\'яги. Командир бригади наказав Ребрику бути за провідника,
оскільки це його рідні місця і він добре їх знає. Завдання було виконане
бездоганно. Колона «тридцятичетвірок», в одній з яких сидів командир
батальйону десантників Кузьма Пилипович Ребрик, пройшла коротким шляхом
Знам\'янка—Хрестище—Красноград.

     Потім жорстокі бої за Красноград, Слонім, польське місто Цеханов.
Поранення. Госпіталь. Знову передній край. Бої, з яких командир
десантників не виходив до остаточної перемоги над ворогом. Указом
Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 року Кузьмі Пилиповичу
Ребрику присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Усього 2478 жителів району удостоєні нагород за бій і за труд у роки
Великої Вітчизняної.
Та ось інший, надзвичайно болісний, скорботний підсумок тієї страшної
війни: 7463 жителі Нововодолажчини не повернулися додому з фронтів. Ще
5002 воїни люди різних національностей, посланці різних країв загинули
на нашій землі, наближаючи час визволення.

“Книга пам\'яті України. Нововодолазький район”.

І через десятки років є в нашому селищі люди, які ведуть пошукову
роботу, знаходять могили своїх земляків, полеглих у страшній війні
далеко від своєї домівки. Зінченко Сергій Іванович брав участь у
пошуковій експедиції на Новгородщині: саме там в селі Цемена
Староруського району в роки війни загинув його дід Зінченко Петро
Прокопович, 1909 року народження. Під час експедиції Сергій Іванович
знайшов могилу свого діда і відшукав останки ще 25 воїнів –
Нововодолажчан, які загинули в нерівній схватці з ворогом на
Новгородській землі, поповнив районний музей бойової слави цінними
експонатами, що є свідками бойових дій, документами, фотографіями.
Нововодолажчани щиро вдячні Зінченку С.І. за збереження пам\'яті.

http://www.vodolaga....\' alt=\'На вулиці С.О. Либи\' align=\'left\' border=\'0'>
Тож вклонімося нетлінному подвигові полеглих і живих! Доземна вдячність
їм – за ясні ранки, за теплі літні роси, за тихі зорі над рідним краєм,
який попри всі знегоди, живе, будує, трудиться.
http://www.vodolaga....\' alt=\'На вулиці С.О. Либи\' align=\'right\' border=\'0'>
Як завжди, скликає, вересень дітей у Ордівці до школи, що носить ім\'я
Героя Радянського Союзу Олексія Воронова, і ходять нововодолажці
вулицями імені партизанських командирів Степана Либи та Івана
Копьонкіна. А у районному Будинку культури, у музеї бойової слави є
діорама битви за Булахи...