|
Агов мій, друже! Ще не вечір,
Ще хміль солодкий п’ють уста,
Тягар віків не тисне плечі,
Бо є ще Балка Золота.
Та плин років в короні сивій
Не дуже й пустить вже у степ,
А хочеться у той вертеп
Полинути у день щасливий.
Там в шелесті пшениць кургани
Ховають скарби золоті:
Чи може скіфські, чи не ті…
Усе неначе у тумані.
Мовчать віки, тисячоліття…
Лиш берегині кам’яні
Нас стережуть від лихоліття
Немов на чатах – на стерні.
І гомін пращурів суворих
Я чую з-під гранітних плит,
І клич з просторів неозорих
І дзвін некованих копит.
19 січня 2011
|
| Закрити |
