Сем. положение: женат
Дата рождения: 9 апреля 1941

Место рождения: Толстого 70 кв.2
Чернигов Черниговская Область
Люди Черниговской области Чернигов


Полит. взгляды: умеренные
Отношение к алкоголю: негативно
Религ. взгляды: ортодоксальний атеїст Московського патріархату
Моб. телефон: 380683238292

Последний визит: 19 июля 2012, 19:11
Страницу создано: 15 июля 2012

Подписка на обновление страницы

Добавьте и настройте оповещения на свой e-mail

Перейти

Последние фото

Владимир Сиротенко - Последние фото
Владимир Сиротенко - Последние фото
Владимир Сиротенко - Последние фото
Владимир Сиротенко - Последние фото
Сиротенко Владимир, пользователь 1ua
Владимир Сиротенко

Роздуми після Шустер-Лав

  

Думаю, скоро я перестану дивитися телевізор. На тому тижні у мене вкрали єдиний російський новинний канал «Дождь», якому я  вірив. Зробили кодованим. Завтра закриють єдиний, не підпорядкований Міністерству Пропаганди, канал 112 уа. Бо на ньому в п'ятницю вийшла чергова програма Савіка Шустера, що показала справжнє обличчя нинішньої-вчорашньої влади. Саме вчорашньої! Майдан погребував входити у владу. Тільки парочка-друга людців, які брали участь у Майдані заради вирішення особистих проблем, кинулися у владу! Вона ж тільки поміняла морди. Суть залишилася колишньою. Це міжсобойчик злодіїв-олігархів та їхніх прислужників! Я раніше не міг дивитися програми Шустера. Мене нудило від цих нардепукывських черноротих Бондаренок-Олійників (до речі, вона і в цій, яценюковичський владі!) Після того, як Савіка стали виганяти з усіх каналів, що прислуговують владі і він знайшов притулок тільки на незалежному 112 каналі, мені стало цікаво його дивитися. Бо це єдина програма в нинішній Україні, де ми можемо почути Народ, а не Юд!

У цю п'ятницю я зачитався книжкою Труді Канаван і ввімкнув телевізор, коли вже у Шустера виступав вгодований, схожий на Гайдарівського Хлопчиша-Плохиша, керівник апендицитного «Нафтогазу» - Андрій Кобелєв. Він стверджував, що беззбитковим тарифом на газ має бути близько 9000 грн, а не запропоновані ним 7200! Знаєте, я вже з часів Юліного прем'єрства пишу про те, що наші тарифи на газ, воду, тепло та комунальні послуги ніякого відношення до реальної вартості цих послуг не мають. Знаєте, я ненавиджу Юлю Тимошенко в ролі Прем'єра, але обожнюю в ролі опозиційного лідера. Зараз вона виступала сааме, як опозиціонер до курсу нашого антидержавного уряду! Вона на діаграмах показала шахрайство влади монополістів-олігархів  тарифами на газ і довела, що урядові Фахівці» завищили їх більш, ніж вдвічі, та й ще включили в тариф борг в 20 мільярдів, який був списаний олігархам!

Я, як всі українці, в тому числі і євреї - антисеміт. Бо я з тих часів, коли в паспорті була графа національність, але не було національної ворожнечі. У всі часив в Україні називали жидами не євреїв, а зрадників -  Юд! Ось і зараз, якийсь схожий на солітера, лисий Юда, захищаючи владу, спробував перетворити обговорення шахрайства х тарифами на обговорення Юліних покупок при закордонних поїздках. Звичайно, українська «Свобода Слова» на ICTV із задоволенням дала б йому покопатися в брудній білизні, і щоб догодити Яценюку, і щоб її ведучого не звинуватили в антисемітизмі. Слава богу, єврей Савік Шустер припинив словесний понос і дав слово красуні у вишиванці. На жаль, вона почала твердити про необхідність роздержавлення і приватизації всіх жержавних структур від видобутку до транспортування газу до споживача, мовляв це забезпечить конкуренцію роздержавлених стркуту. Вона так і не зрозуміла, що державне управління не ефективно не тому, що всі чиновники продажні, а тому вони продажні, що в наших управлінців  ще з хрущовських часів особиста відповідальність замінена круговою порукою! Тому що у нас немає невідворотності покарання за  злочин і наш чиновник чиновник безконтрольний і безкарний!

Я ненавиджу прем'єра Юлю Тимошенко за її Газовий договір, за її «Український нарив» та інші авантюри. Але коли я дивлюся на огидні морди нашого нинішнього уряду, бачу їхні справи, мені навіть автор єврейських анекдотів, олігарх Вадик Рабинович, здається симпатягою, а колишня Юлина улюблениця Королевська, яка навіть при Януковичу відстоювала пенсіонерів, а не як Денисова чи Розенко, що  вкрали пенсії у пенсіонерів Донбасу, для мене взагалі справжня Опозиціонерка! Я вже давно питаю, навіщо нам влада, яка вміє тільки брехати да красти? Ось про це казала у своєму виступі і обожнювана мною головна опозиціонерка України Юля Тимошенко!

Після Юлі почали обговорювати питання, мусуване Міністерством Пропаганди, про мародерство наших добровольців. Я з Сталінських часів, незважаючи на те, що вихований в ідеях Білої Гвардії, що мої предки були розстріляні троцкистко-ленінським кагалом. Я був і залишаюся антикомуністом, проте для мене Сталін, який створив Велику Державу на засадах особистої відповідальності за доручену справу та невідворотності покарання за порушення принципу «Батьківщина вище всього»; при якому стимулювався розвиток економіки підйомом платоспроможності населення - кожне 1 квітня знижувалися ціни, регулярно піднімалися зарплати і ми вірили у світле майбутнє.! Тому для мене саме Сталін, а не сьогоднішній спадкоємець Єльцина Путін - самий Великий Керівник Руської землі! І мені плювати, що про це думають нинішні продажні влади та їх прислужники в Україні і Росії!

Я пам'ятаю війну. Я знаю, що колони євреїв на розстріл конвоювали єврейські зондеркоманди. Я знаю, що не всі радянські партизани воювали з німцями. Було багато таких, які просто грабували населення і відсиджувалися в лісах! Я пам'ятаю, що мого діда в 1948 замучив бандерівський СБУшник, який допитував його в 1932 по «шахтинскій справі», як слідчий НКВД, а в 1942, як слідчий Гестапо! Як в ті часи, так і нині, специ спец.служб легко переходять з одного табору в інший. Як і в ті часи, служать не Батьківщині, а  черговим владі! Ось і зараз на догоду яценюковичам шиють мародерство Добровольцям! Я прекрасно розумію, що будь-яка громадянська війна супроводжується мародерством з обох сторін. Що серед добровольців є не тільки герої, що кинулися в пекло на захист Батьківщини, а й «дикі гуси», які вирушають воювати заради наживи. Але якраз добровольчі батальйони і прагнуть позбутися таких, у той час, як МО і не збирається боротися з цим явищем! Я вважаю, що в Донбасі зараз ведеться договірна війна, єдиною метою якої є знищення небезпечних будь-які влади Майданівців. Саме тому, коли вони кинулися захищати цілісність України у бунтівному (при потуранні влади) Ахметовському Донбасі, їх озброювала, обмундировували, забезпечували харчуванням не Міністерство Оборони, а народні волонтери! Продовжують це й зараз, а продажні генерали з МО продовжують розкрадати 40 мільярдів, відпущені їм, продовжують направляти Майданівців в оточення і повідомляти російському ФСБ всі необхідні дані для знищення добровольців- майданівців! І після цього я повинен вислуховувати брехню нашого Міністерства Пропаганди про мародерство добровольчих батальйонів? А  Правда полягає в тому, що це саме влада штовхає солдат на мародерство, позбавляючи їх постачання! Влада хоче, щоб Майданівці воювали самі, позбавляючи можливості поповнити їх частини новими добровольцями. Адже потрібно бути ідіотом, щоб йти вмирати в Донбас, знаючи, що не твій загиблий син, а чиновники, що пробули кілька годин там, у глибокому тилу, отримають статус учасника АТО! Що твоя сім'я буде здихати з голоду, бо її загиблий годувальник, покликаний військкоматом, зарахований до воюючого батальйону, загиблий у бою офіційно, не має права на статус учасника АТО, яке разом з пільгами без проблем отримують чиновники-урядовці, які побували пару хвилин в глибокому тилу на території АТО!.

Нам твердять, що влада нічого не може робити для народу, бо йде війна, а Прутень хоче стерти з лиця землі нашу Україну. Та плювати тому Прутень на нашу Україну! Якщо він помирає від раку, то увічнити своє ім'я він захоче не захоплення розграбованої нашими влдцями України, а новою світовою війною, яка змусить забути росіян про те, що він розграбував Росію точно так само, як наша жадібна, продажна влада! То не Прутень, а ця олігархічна, скорумпована влада і є головним ворогом України!

Саме це і доводить останній виступ колишнього головного фіскала України Гордієнко. Правда, Савік перед ним випустив схожу на дорогу валютну повію міністеру з Мін'юсту. Представницю тієї влади, яку і звинуватив Гордієнко в корупції! Всі звинувачення Мін'юсту, зібрані за місяць відряджень по всій Україні його співробітників, щоб нарити компромат на Гордієнко,  до того, що Гордієнко живе в одному приміщенні з дружиною, з якою офіційно розлучений! Крім копання в брудній білизні Мін'юст опальному фіскалу нічого так і не зміг пред'явити! Ось тому на програму не прийшов ні обвинувачуваний Яценюк, ні його Міністр, який забезпечував перевірку, а випустили в нічний зал так схожу на нічного метелика Міністершу, яка й виконувала такі ж функції!

Я ніколи не любив Радянську владу і не приховував цього. Я в повинен був закінчити школу з медаллю. Однак за твір на випускному екзамені з української -  «Тарасове Сонечко» (про його і Ганни Закревської доньку Соню), написаний за спогадами моїх предків, які входили в найближче коло Шевенко, я отримав кол  і змушений був вступити в КТІХП ім.Мікояна, де тоді не було української мови. Однак бабуся не змирилася з цим і звернулася до приятеля своєї юності, а тоді Міністра, Павла Тичини, якого колись вивів у Люди, її тесть - старший побратим Коцюбинського, автор рядків «Ще не вмерли України ні слава, ні воля, ще нам браття молодії усміхнеться доля »Микола Андрійович Вербицький-Антіох. Тичина подзвонив в Чернігівське облвно і зажадав, щоб переглянули оцінку і оцінили твір не по змісту, а по помилках. Мені поставили четвірку. Я отримав медаль і новий атестат, який дав мені можливість вступити до Київського університету. Однак я його так і не закінчив. І не тому, що наш університетський комсорг Слава Чорновіл, на прізвисько «Горобчик», зажадав мого виключення з комсомолу (автоматичне виключення з вузу), за виступ на інститутському вечорі з віршем «Товариш робочий, юрось думать о мясе!  Одной кукурузой теперь наедайся, а в утешенье – кутайся в штапеле!  Слава, Слава! Хрущову і партии! ». Мене не виключили завдяки заступництву парторга Дмитра Прилюка, друга сім'ї Вербицьких. Та довелось перевестись на заочне і продовжував навчання і в КТІПП, і в КДУ. У 1965 я був направлений техноруком на Костопільский райхарчокомбiнат, одночасно проходив там переддипломне стажування в газеті «Ленінським шляхом». Мій вірш в цій газеті «Шпали» (про командармів громадянської), передрукований газетами Канади та зачитанийе «Свободою» (в газету завернули сало і послали поштою «бідним родичам» в Канаду), і став приводом для виключення мене з останнього курсу КДУ, про що я абсолютно не шкодую. А по тому моєму твору, що став основою для моєї книги «Незнайомий вам Тарас Шевченко» було проведено журналістське розслідування і до 200-річчю Шевченка Світлана Усенко випустила на 1 + 1 фільм Таємниця генія Шевченка », який  можете подивитися на Ютубі!

Як бачите, я ніколи не хвалив Радянську владу, не лизав зад компартії, як нинішні автикоммуністи, на кшталт колишнього парторга філфаку Львівського університету нині однієї з лідерок партії «Свобода Ірини Фаріон. Незважаючи на те, що я був на обліку в КДБ, після закінчення КТІХП і роботи на харчових підприємствах, а також в в органах Держстандарту СРСР, я поступив в авспіратнуру і отримав можливість впроваджувати свої винаходи на експериментальному заводі ВНДІММП, що випускав і консерви для космонавтів та Раменському м'ясопереробному підприємстві Кремлівського РайПо. Бо важливими були не на мої погляди, а  мої здібності. Правда, не пропрацювавши і року після аспірантури на тому підприємстві Кремлівського РайПо, я був засланий назад до Львова і те, завдяки втручанню Секретаря ЦК з кадрів, який курував це підприємство - Черненко Костянтина Устиновича, назад до Львова. Це при тому, що куратор цього підприємства від КДБ - Семен Цвігун звинуватив мене у Державній зраді, яка полягала у передачі на Захід (Польща, Чехія, Югославія) своїх розробок, відкинутих особисто Міністром Мінмясомолпрому Миколою Антоновим! Як бачите,Батьківщина в часи Радянської Влади була для мене не матір'ю, а Мачухою! Але ця була моя влада! Ця ж влада не влада мого народу, а ворог його, і мій особистий ворог! Ось і питаю Себе, волонтерів-майданівців, бійців добровольчих батальйонів в Донбасі і Вас, мій Народ - чи довго ми будемо терпіти цих пройдисвітів! Пора починати акцію «Громадської непокори», поки ця влада не знищила нашу Батьківщину! Ми вже створили в будинку самооборону, адже у нас живуть і 3 міліціонери і два колишіх учасника бойових дій і аж 7 колишніх афганців. Та й ми, пенсіонери ще щось можемо. То ж вирішили, що по цьому грабіжницькому тарифу за газ платити не будемо. Взагалі за газ будуть розраховуватись тільки ті 7 сімей з 148, які і зараз отримують субсидії. Інші ж будуть застрічати бандитів-колекторів і їх прислужниуів з виконавчої служби спільнотою. Якщо бандита Януковича перемогли, то  злодюжка-мародер Яценюкович нам не страшний!

К.т.н.Володимир Сиротенко (Вербицький)

5 апреля 2015

Сиротенко Владимир, пользователь 1ua
Владимир Сиротенко

       К.т.н.Сиротенко(Вербицький) Володимир Васильович


Сиротенко(Вербицький)Володимир Васильович

автобіографія

            Народився я 9.04.1941 у  півторатисячолітньому Чернігові, де мої предки відомі з 14 сторіччя. Мати моя, Вербицька Ірина Миколаївна, студентка педінституту,  була розстріляна у тому ж 1941 році поліцаями з Волинського січового куреню, разом з сотнею таких же заручників під Яцевским концтабором. Після того, як Гестапо розстріляло перед строєм кожного 5 з тієї наволоч за несанкційований розстріл мирного населенняі, вони повтікали в ліс і стали першими бандерівцями. Бандерівці закатували у 1948 мого другого діда, учасника Льодового Походу Лавра Корнігова, колишнього офіцера-білогвардійця, а тоді лісоінженера в Чорному Лісі на вінничині Миколу Савенко, домагаючись взнати про уцілілі схорони «Вервольфу».

             Батько, той самий майор радянської армії Сиротенко Василь Трохимович, який врятував від Сибіру Карела Войтиллу ,виховував мене тільки з 1948 по 195..  Під загрозою звинувачення в мародерстві(майбутній Папа Римський подарував йому кілька стародруків , врятованих з розграбованих книгарень), батько вимушений був перевестись спочатку до Калужського педінституту, а після захисту дисертації до Пермського університету. Я залишився з бабусею –Євгенією Львівною Вербицькою-Кулішевою, яка самотужки випестувала-виховала мене. Мої ровесники мріяли про престижні професії .Це був час, коли мрії збувались .Всі мої однокласники поступили в ті інститути ,про які мріяли. Я не мріяв ні про яку престижну професію. Я просто знав  , що буду журналістом- письменником ,як мої вуйки –Марко Вороний, зниклий в ГУЛАзі в 34-му та Євген Вербицький ,що повторив його долю в 51-му,як мій дід, автор першого перекладу “Інтернаціоналу” Микола Вороний, знищений у 1938 ,як прадід, автор слів “Ще не вмерли України ні слава ні воля”-Микола Вербицький , як прапрадід Пантелеймон Куліш...

      Здійснились мрії майже всіх моїх однокласників. А от я журналісом  так і не став. Хоч вчився у школі на відмінно, йшов на золоту медаль, та на випускному іспиті з української,  за твір ”Тарасове Сонечко”(Про дочку Ганни Закревської від Тараса Шевченко) вліпили кола і двійку в атестаті .Поки бабуся  вела свою громадянську війну з Облвно ,довелось поступити до Київського технологічного інституту харчової промисловості, де української взагалі не було. Та бабусина війна закінчилась перемогою. Після візиту до друга її юні -  Міністра Павла Тичини, мені таки переглянули того кола(бабуся віддала Тичині своє листування з Марієтою Шагінян по Шевченку) і я отримав медаль і ще один атестат ,з яким і поступив до університету. Вимушений одночасно навчатись в двох вузах ,не тільки не блищав великими успіхами, а навіть більшість викладачів не знав в обличчя і міг  у КТІХПІ здати політекономію, думаючи що це іспит з історії КПРС. Правда ,  і там і там виступав на студентських вечорах з віршами. Раз за ті вірші наш університетський комсорг Славко ,на прізвисько”горобчик”(Чорновіл) ледь не вигнав мене з комсомолу. Було це ,коли підняли ціни на масло та м’ясо .От я і виступив з віршами, які починались” Бились, бились, бились в истерике: “догоним по мясу и маслу Америку! “, вопили об этом везде ежечасно, а в результате – ни мяса, ни масла»,а закінчувались: “Товарищ рабочий!Брось думать о мясе , одной кукурузой тепер  наедайся!  А в утешение, кутайся в штапеле...Слава! Слава! Хрущову и Партии.”...

              Від виключення  з комсомолу, а це означало і з університету,  врятувало тільки те ,що друг сім’ї Вербицьких -  Дмитро Михайлович Прилюк ( він тоді був парторгом), переконав  те  бюро ,що для них самих краще зробити вигляд, що нічого такого не було і в університеті з ідеологією все добре...

       Після закінчення КТІХПу був розподілений техноруком Костопільського  райхарчокомбінату , одночасно проходив стажування  в районній газеті “Ленінський шлях”. Після того ,як сторінка цієї газети з моїм віршем “Шпали” була передрукована в Канаді .а вірш озвучила “Свобода”, мене витурили  з Костополя, університетського диплома я вже не отримав (пригадали ще й ті мої виступи на інститутських вечорах)...

            Повернувся в Чернігів ,влаштувався до спиртогорілчаного об’єднання ,звідти мене запросили до регіональної лабораторії Держстандарту. У 1972 році поступив до заочної аспірантури Держстандарту , розробив нову методику перевірок дотримання стандартів по горизонтальному принципу. Начальнику-комуністу не сподобалось ,що мене, безпартійного, безперервно запрошують на наради  до 2-го секретаря обкому партії Федорини, його ж і по запису не пускають. Довелось звільнитись по його власному бажанню і влаштуватись в облспоживспілку, звідки поступив до аспірантур при кафедрах продтоварів Київського (заочно) та Львівського (стаціонар) торгово-економічних інститутів.

        Науковий керівник, Київський професор Міцик В.Ю. запропонував зайнятись дослідженням комбінованих жирів. Будучи не товарознавцем, а технологом, замість цього розробив новий вид штучного масла .Ви їли подібне .Цей сурогат тепер зветься “Фінея”. Позаяк ні я, ні мої колеги не змогли розробити аналізи ,які дозволили б відрізнити цей  спред від справжнього вершкового масла, Міцик запропонував тему по шинковим консервам. Я знову замість товарознавчих досліджень запропонував  нові види шинкових консервів . Дослідні взірці робив спочатку на Львівському м’ясокомбінаті, а після дегустації у тодішнього Міністра Володимира Юхименко, мені запропонували продовжити досліди у Москві  на експериментальному заводі ВНДІМП, де робили консерви для космонавтів та на Раменському м’ясопереробному підприємстві Кремлівської райспоживспілки. По тодішнім правилам стандарти та технологічні інструкції на  шинкові консерви мав право підписувати тільки Міністр м’ясної промисловості СРСР Антонов.

       Майже рік я витратив на збирання віз у республіканських та союзних відомствах та главках. Коли зі всіма візами прийшов до Антонова ,міністр підмахнувши, не дивлячись, папери ,  запитав, з якого часу я працюю у ВНДіМПі  і чому він не знає мене в обличчя .Після відповіді ,що я ніколи не працював у ВНДіМПі ,а вчусь в кооперативному інсттутіі, він страшенно розлютився ,бо чомусь вирішив ,що я студент колгоспного вузу .Вигнав мене з кабінету, порвав документи і наказав помічнику дати вказівку всім інстанціям і на поріг мене не пускати з тими технологіями ,над якими  десятиріччя безрезультатно б’ється весь ВНДіМП.

        Як раз в цей час у Москві проходив Конгрес наукових робітників м’ясної  промисловості На тому конгресі мій московський науковий керівник д.т.н. Юзеф Заяс познайомив мене  з директором  югославського інституту м’яса Джьорджьєвичем  та редакторами польського і чеського м’ясних журналів, яким я і передав  примірники інструкцій ,та чернетки звітів по тим моїм  шинковим консервам ,що  залишались...

      На Раменському підприємстві на той випадок з Антоновим не звернули уваги. Призначили мене в.о.головного технолога ,подали через Московське об’єднання м’ясної промисловості заяву до Центроспілки  на моє розподілення. Та перед самим розподіленням мене забрали з роботи та привезли до зам.Голови КГБ Семена  Цвігуна (куратора Раменського підприємства ), який звинуватив мене в Державній зраді –несанкціонованій передачі на Захід  незапатентованих розробок і тицьнув мені до носа лист від Джьрджієвича про те, що “елементи ваших наукових розробок використані при розробці нової прискоренної технології шинкових консервів, яка впроваджена югославськими заводами,за що вамі належить 28000$ “ . Мене чекала висилка на посаду змінного технолога до Семипалатинського м’ясокомбінату .На щастя, мій брат у других Олексій Вербицький працював тоді  референтом Олександрова (Перший помічник Брежнєва) і влаштував мене на прийом до тодішнього секретаря по кадрам Костянтина Устиновича Черненко .Після втручання Черненко,  Генеральна Прокуратура змусила Центроспілку повернути мене до Львова .Єдине ,чого домігся Цвігун , це того ,що мене розподілили на найнижчу наукову посаду, без надії на захист дисертації і квартиру .Так проіснував до 1988 року, коли після  доносу зав НДЛ  продтоварів  про те ,що мені часто дзвонять з-за кордону і що там мене публікують без відома інституту , ректор(антисемыт)  зреагував неадекватно і перевів мене на посаду ст..н.с.кафедри  продтоварів. Мені дали змогу захистити дисертацію, впроваджувати свої розробки на підприємствах Центроспылки. Впроваджуючи винаходи облітав- об’їздив майже весь Союз, був записаний  у найвідоміших бібліотеках СРСР ,де шукав матеріали про Шевченка та предків...

        Після того ,як Союзний науковий тижневик “Поиск” надрукував про мене величезну статтю “Едисон, гасите свет!” ,отримав запрошення з Павлоградської філії Дніпропетровського концерну “Синтез” з пропозицією впроваджувати  основні положення своєї  докторської дисертації “Безвідходні технології сільгоспвиробництва” під їх егідою . Ми  майже створили такий безвідходний  комплекс в селі Лаптєво ,Сернурського району Марій-Ел. Встигли збудувати зернопереробний комплекс  з млином, олійницею та круподернею, молокопереробний комплекс з масло-сир цехами і цехом згущеного молока, м’ясопереробний комплекс з ковбасним цехом , м’ясоконсервним цехом та відділеннями бульйону та гематогену, і  цехом первинної обробки шкіри. На цьому роботи припинились, бо три найвищы компартыуди за пляшкою «Быоловыжськоъ» поховали Велику Державу.. Павлоградці перевелись до Москви, я ж якраз отримав останню в інституті державну квартиру і переїздити до Москви не схотів .Подав доповідні ректоратам провідних львівських вузів з пропозиціями по покращанню господарки в АПК і отримав запрошення від ректора сільгоспінституту створити консорціум, подібний Павлоградському, на базі малого державного  підприємства Катет при сільгоспінституті .Став працювати над докторською дисертацією”Комплексні безвідходні технології переробки сільгоспсировини,як основна складова оптимізації землекористування”.На основі “КаТеТу” ми створили міжвузівський агроконсорціум, в якому працювали вчені зооветакадемії, політехнічного та лісогосподарського університетів.За час роботи в цьому агроконсорціумі з 1992 по 1996 рік ми створили 8 колгоспних підприємств по переробці м’яса , молока, зерна. До безвідходних комплексів не дійшли , бо після  знищення  в Україні колгоспів, агроконсорціум збанкрутував з-за відсутності замовників. Створив  власний   неприбутковий аграрно-інжінірінговий, науково-технічний центр. Ставлю  сільгосппереробні підприємства для   сільських кооперативів та фермерів. Оскільки я ненавиджу панів, які вкрали у селян їхню землю, а самих зробили кріпаками, то в Україні тільки надаю безкоштовні консалтингові послуги, а свої розробки впроваджую в колгоспах та радгоспах Біларусі.

Оскільки я з 2008 не читаю лекцій у львівських вузах, то у вільний від телефонних дзвінків час пишу книги. Вже опублікував в США Незнакомый Вам Шевченко и его друзья-аристократы

ID 10409869 ISBN 978-1-4475-6293-1 Легендарные напитки наших предков ID 100994125 ISBN 978-1-4475-3074-9 электронные Забытые имена ISBN 978-1-4477-0682-3 Незнайомий Вам Тарас Шевченко ISBN 978-1-4477-7796-0. В издательстве 2Посев» (Париж-Москва) випустили мій посібник для фермерів та одноосібників «Живность для твоего подворья». З моїми лекціями та книжками можна познайомитись на сайті  Sirotenko41.narod.ru та сторінці Sirotenko.at.ua/publ/

Зараз закінчую книги «Творці»(щоб опублікувати перекладаю російською) та «Таємниця двох гімнів»

 

        К. т. н. Сиротенко (Вербицький) Володимир Васильович

        

 

15 июля 2012

Гости страницы

Поделитесь страницей в соцсетях:



  Закрыть  
  Закрыть