ВОЛОДИМИР ПОСТОВИЙ: 'Я ПРОСТО ОПИНИВСЯ ПІШАКОМ У ЧУЖІЙ ГРІ'. На землі навколо Вінниці можна наварити не один мільярд доларів...

Нагадаємо, що 40-річного Володимира Постового, колишнього «афганця», голову сільської ради села Агрономічного, було затримано 14 лютого. Привід – 105-річний «маузер», який незаконно зберігався у голови. Тоді кримінальну справу з приводу зброї порушив сам прокурор області Олександр Шморгун. 19 лютого понад 250 жителів села пікетували приміщення облдержадміністрації. А у їхніх зверненнях до посадовців усіх рангів червоною ниткою йшлося: основна причина затримання – земля, бо ні для кого не секрет, що найпрестижніші і найдорожчі землі навколо Вінниці знаходяться саме на території сільської ради Агрономічного. 

Судове засідання 23 лютого відбулося о 18-й годині. Впродовж всього цього часу, незважаючи на морози, селяни не залишали бойовий пост біля суду. Рішенням судді вирішено випустити Постового на підписку про невиїзд. Офіційний привід – незаконне зберігання зброї. 

На свободі Володимир Постовий погодився на інтерв’ю із нашим кореспондентом. 

– Володимире Петровичу, і все ж, звідкіля у вас 105-річний «маузер»? 

– Рік тому у селі Малинки Погребищенського району померла моя бабуся, якій було 92 роки. Залишився її хворий син. Аби взимку не був один у селі, було вирішено, що він переїздить до родичів. Восени ми його перевозили. Тоді і дивилися, що залишилося у хаті. Серед всього і знайшовся цей поржавілий «маузер», на якому навіть нарізу вже не було, не говорячи про патрони. Тоді ми вивезли багато вже раритетних речей: старовинну прялку, домашнє приладдя. 

– Фактично, незаконне зберігання зброї – формальний привід? 

– 14 лютого це вже був мій третій візит до правоохоронців. Я, у свою чергу, намагався дізнатися, як правильно оформити зброю. Правоохоронці казали, що мають ще деякі запитання до мене з приводу знайомих. Коли я приїхав до райвідділу, то мені сказали, що ці запитання мають ставити не тут, а на вул. Чекістів. Туди і відправили. 

– Досвідчені правоохоронці казали, що «маузер» – це формальний привід для затримання. Насправді – за цим стоять інші справи. 

– Ті, хто мене затримував, цього і не заперечували. За їхньою інформацією, у мобільному одного із затриманих ще у 2005 році був знайдений мій мобільний телефон. Мені навіть надали роздруківку 2004 року моїх телефонних розмов. Так ось, всі ці дні мене запитували, звідки я кого знаю, які у нас стосунки, які справи. Я відверто все пояснював, бо не маю чого приховувати. У мене багато знайомих ще з дитинства. У кожного своя доля, свій життєвий шлях. Під кінець влаштували очну ставку з одним чоловіком, якого я взагалі вперше бачив. Той стверджував, що був у мене в квартирі, що знає мене, розповідав, як розташовані у нас кімнати. Нас посадили один напроти одного. Я, чесно кажучи, шокований тим, що відбувалося. Якщо у нас такі вправні і ретельні правоохоронні органи, то чому ця розмова не відбулася рік тому, два? Я ні від кого не ховався, не здійснював жодних злочинів. Чому саме зараз відбулося затримання через «маузер»? Чому на поверхню спливли прізвища людей, засуджених за якісь злочини і до яких я не маю жодного відношення? Мені невідомо. 

– Володимире Петровичу, у своїх зверненнях до влади селяни стверджують, що основною причиною всіх цих перипетій стала земля. Ні для кого не секрет, що сотка навколо села коштує від 3 тисяч доларів і вище. 

– Під час затримання, під час допитів, очних ставок – жодного разу мене не запитали про землю. Хоча я чудово розумію, що просто опинився зайвим «пішаком» у чужій грі. 

– То існує конфлікт навколо земель Агрономічного? 

– Звичайно, існує. І не один. Ви знаєте, відверто кажучи, я вже готовий разів десять подати до суду районне керівництво. Якщо чимось займаюсь, то завжди намагаюсь досягнути своєї мети. І, поки маю довіру людей, то не дозволю, щоб нашою сільрадою потикали. Коли мене обрали головою сільради, то депутати поставили питання про збільшення меж села. Тобто, на сьогоднішній день Агрономічне – це будинки, дороги. Решта – ставки, пасовища тощо – нам не належать. Згідно із законом, право сільської громади ініціювати розширення меж. Ще у липні минулого року нами було виготовлено техніко-економічне обґрунтування. Цей документ до цього часу «завис» у райадміністрації. Натомість вимагається генеральний план забудови села, який коштує від 70 тисяч гривень. Хоча, за законом, такого взагалі не потрібно. Таке враження, що просто шукається привід, аби загальмувати розвиток села, розуміючи, що сільська рада не спроможна знайти таку суму. Складається враження, що положення закону про місцеве самоврядування у райадміністрації хочуть звести до одного: землею мають розпоряджатися фактично районні чиновники, а відповідальність мають нести сільські голови та депутати. 

– Все ж таки, повернемось до 9,6 га землі, які мали передати під забудову у межі сільської ради. 

– Питання цієї землі зависло у повітрі. Фактично вилучення 9,6 га за дозволом Академії аграрних наук відбулося. Проте земля досі не передана. Для того, щоб сільська рада мала змогу нею розпоряджатися, потрібно, щоб документація пройшла ще такі інстанції як інститут землеустрою та Вінницьку районну адміністрацію. Десь на цьому етапі відбувається гальмування. Депутатам сільської ради натомість надійшла пропозиція розподілити ці землі за квотою: 25% – для науковців, 25% – для дослідної станції, 25% – для потреб мешканців Агрономічного. Зрозуміло, що такий розподіл по-різному сприйняли сельчани. Проте ділити те, чого ще немає – зарано. Стосовно земель, які б могли перейти у межі сільської ради Агрономічного, і те, що навколо них сьогодні робиться, краще знає директор дослідної станції Володимир Жуков. 

У своєму інтерв’ю вінницьким журналістам він досить відверто розповів, чиї інтереси відслідковують навколо 1200 гектарів станції, які мають перейти у межі Агрономічного. Ось деякі його відповіді: 

– Чому затримання Постового пов’язують із розподілом землі? 

– Можливо, є якісь нюанси... Бажаючих отримати ділянку багато – всі, кому не лінь, пишуть заяви. І алкоголіки, хто працював і не працював... 

– Але говорять, що саме Ви приймаєте на роботу нових працівників заради того, щоб їм виділили землю. 

– Безумовно. Це першочерговий стимул. Землею заманюю людей сюди на роботу. Ви знаєте, що у нас на станції критичний стан: у мене на виході 20 пенсіонерів із 60 працюючих. І їх немає ким замінити. 

– Тобто, усі 17 гектарів – для дослідної станції? 

– Ні, не виходить. 30% хочуть втиснути чужих. Боюсь, що силове рішення із затриманням Постового пов’язано саме із цим, а не із 9,68 гектара. А кожна ділянка – по 12 соток. 

– Але ж Ви самі кажете, що забудова на них заборонена, приватизувати їх теж не можна... 

– Ми прекрасно знаємо, як це робиться: через два роки змінюють цільове призначення землі. Роблять самовільну забудову, платять штраф 250-300 гривень і приватизують... 

Або ж потім продають. Це просто розтягнеться у часі.

(33 канал)