село Тухолька

Олег Скільський

Згідно з інформацією Київського еколого-культурного центру (http://ecoethics.ru/... в Тухольці росте найтовщий і, ймовірно, найстаріший клен-явір в Україні. Діаметр стовбура - 5,10 м, висота - 15 м. Вік - більше 300 років.

Олег Скільський

У Львові в парку-музеї «Шевченківський гай» експонується хата, побудована в 1910 році в Тухольці. Вона належала сільському війту Ф.Барні. Хата складається з двох житлових приміщень, розділених сіньми. До правого приміщення примикає комора. Стіни складені з різаних брусів, які на кутах в'язані у замок «риб'ячий хвіст». Дах двосхилий, покритий гонтами. Хата прикрашена різьбою за традиційними мотивами: розетами, рослинним та геометричним орнаментом. Хату побудував майстер І. Волошин. Фотографії хати, розміщені в альбомі «Хата війта Ф.Барни», взяті з сайту http://lviv.ridne.ne....

Олег Скільський

13 червня 2009 року, у віддання празника Зіслання Святого Духа Владика Юліян (Вороновський), єпископ Самбірсько-Дрогобицький, освятив наріжний камінь під будівництво нової церкви Святого Священномученика Йосафата. 

Олег Скільський

25 листопада 1999 року в селі була освячена новозбудована дерев’яна церква Святого Священномученика Йосафата. 6 травня 2007 року на свято Святого Юрія близько 20.30 год. від удару блискавки церква загорілася. Полум'я миттєво охопило споруду, що не дало можливості врятувати нічого з церковного майна. Повністю згорів і встановлений кілька тижнів тому іконостас вартістю 20 тис. євро.

Олег Скільський

В 1858 році в селі згоріла церква. Того ж року замість неї була побудована церква Успення Пресвятої Богородиці, яка збереглася до цього часу і являється пам’яткою бойківської дерев’яної архітектури. Двінницю при церкві побудували в 1862 році.

Олег Скільський

Опис села Тухолька з географічного словника Королівства Польського і інших країв слов’янських (Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich. Tom XII. Warszawa, 1886):
Tucholka, ws, pow. stryjski, 65 klm. na pld.-zach. od Stryja, 35 klm. na pld.-zach. od sadu pow. w Skolem, urz. poczt. w miejscu. Na pln.-zach. lezy Annaberg (kol. niemiecka, czesc Smorza), na pln. Orawa, na pln.-wsch. Plawie, na pld.-wsch. Hutar, na pld.-zach. Klimiec. Na pld.-zach. i na pln.-wsch. stoku Lysej (1000 mt. wzn.), w poblizu gostinca ze Skolego do Yereczke, nastaje pot. Tucholka al. Brynowka (ob.) i plynie na pln.-wsch. do Plawiego. W obrebie wsi zasilaja go liczne strugi. Zabudowania wiejskie leza w dolinie Tucholki. Dolina ta idzie gosciniec. Na pld.-wsch. szczyt Solotwina (830 mt., znak triang.). Wlasn. wiek. ma roli or. 1, lasu 258 mr.; wl. mn. roli or. 1116, lak i ogr. 218, past 811, lasu 698 mr. W r. 1880 bylo 139 dm., 696 mk. w gminie; 2 dm., 10 mk. na obsz. dwors. (576 gr.-kat., 73 rz.-kat, 56 izr., 1 in. wyzn.; 632 Rusinow, 12 Polakow, 61 Niemcow). Par. rz.-kat. w Felizienthal, gr.-kat. w miejscu, dek. skolski. We wsi cerkiew p. w. sw. Michala i szkola etat. 1 klas. Cerkiew drewn., z wieza w srodku i dwoma kopulami, zbudowana w r. 1859 w miejscu dawnej, zniszczonej przez pozar w r. 1859. Ws Tucholka zwala sie pierwotnie Tuchla Mala. Powstala ze wsi Plawie. Istniala juz w r. 1602 (ob. «Skole i Tucholetczyzna» przez d-ra Fryderyka Papee, Lwow, 1891, str. 32). Krotki opis wsi zawiera «Literaturnyj Sbornyk», Lwow, 1870,  str. 81.

Олег Скільський

Василь Сокіл, автор фольклорного циклу «Писана криниця», в збірнику «Легенди та перекази про оселі» приводить слідуючий переказ. 
Олекса Скільський колись мені розповідав таке.
На Тухлю були напали татари. Вони спалили село, кого їмили - різали. Там був великий бій з ними. Потім частина тухлян лишилася на старому місци, а троє пішло гет. Ішли вони горами, лісами і прийшли сюда. У лісі збудували собі колибу. А прийшла зима - поставили хату єдну на всіх трьох. І жили три роки. То були в Горішному кінци села, в Хащох.
У три роки їм забажалося розбудуватися. Єден перебрався через потічок, найшов там рівне місце та й побудувався. Два другі, помагали йому, бо дуже радо ділилися всим.
Жили спочатку з того, що захопили з собов мливчата жита і вівса. А потім і сами займалися рільництвом. Тото зерно вміли молоти. Находили великий камінь і на ньому меншим розтирали зерно на муку.
І майстерку вміли. Лиш не було близько такої глини, щоби з неї банячків наробити.
То вони придумали таке: зробили дерев'яне гилитя, розіклали огинь, у ньому розпікали до червоного камінь, а тогди метали го в ту посудину з водов, засипали муку, то закипало і так варився чир. Миски тиж робили дерев'яні і ложки.
Трохи вище другий побудувався.
Почали думати про худобу. Вирішили всі три піти подивитися що дієся в Тухли.
Прийшли лісом, а там люде далі господарювали на свойих місцях. Вони попросили у тухлян корови. Тоти дали їм, і вони пригнали їх сюда. У зрубі через літо випасали, а на зиму микали траву (коси ще не мали) і засушували.
Село розбудовували вниз і назвали його Тухолька, бо вони походили з Тухлі.
Переказують, що найдавніше в селі поселилися Іван Росів, Максим Шмигельський та Петро Баландович.

Олег Скільський

Інформації відносно дати заснування села Тухолька, на жаль, не знайдено.