Петро Марущак

Перша світова війна. с.Чухелі у період війни

     Війна 1914-1918 років принесла жителям села нові страждання, бо Волинська губернія стала прифронтовою. Селяни із нашого села і інших ближніх сіл залучалися до риття окопів,  військових перевезень. Погіршало становище селян. За 1914-1915 роки ціни на продукти харчування збільшилися у 2-2,5 рази. На селі сільськогосподарські робітники (наймити) отримували 64 крб., жінки – 40 крб. Трудящі зазнавали національного гноблення, проводилась насильницька русифікація, переслідувалась українська культура, практично населення було політично безграмотним. Наростало незадоволення війною і царськими порядками.  Волинські села були охоплені антивоєнними виступами.   Було арештовано і проводився допит у м. Житомирі наших селян Хабюка К.Д.,  Яніцького А.Ф.,  яких звинуватили в висказуванні проти  царя.

(ДАЖО Фонд 1335 Опись 1 Дело 236
Переписка с Волынским губернатором, прокурором Житомирского окружного суда и другими лицами о производстве дознания и дознание о крестьянине дер. Чузалей [Чухели] Староконстантиновского уезда Хабюке К.Д., обвиняемом в высказывании против царя. 06.07-31.08.1904 г. 20 листов  Фонд 1335 Опись 1 Дело 1894
Дело о производстве дознания о крестьянине с. Чухели Староконстантиновского уезда Яницком А.Ф., обвиняемом в высказывании против царя. 1915 г. 17 л.)

   Мобілізація до армії, реквізиції худоби (насамперед коней) і хліба, залучення населення до окопних робіт важким тягарем лягло на мешканців села. Уже на початку 1915 р. в діючу армію було призвано з села 27  чол. населення чоловічої статі. Місцеві власті давали допомогу сім'ям воїнів – 60 коп. на місяць на кожного члена сім'ї. При тогочасних цінах це було суто символічне піклування. Наприклад,  фунт хліба коштував 50 коп., фунт м'яса – 1 крб. 50 коп.  Для  допомоги та нагляду за сімями, мобілізованих на війну було організовано наглядову комісію  Купельського жандармського унтер-офіцерського пункту, в яку входили і жителі нашого села - селяни Сава Семенюк та Дмитро Карапузюк.

     Населення села намагалось уникати мобілізації,  а то й дезертирувало  з військових частин.  Декому вдавалося емігрувати до Сполучених Штатів Америки. Таким чином поїхав в Америку Марущак Устим, …  Навіть із числа тих, хто вже був призваний і проходив службу, дезертирували 2 чол.  Місцеві власті, поліція в цей час наполегливо розшукували Івана К . із нашого села, який втік із військової частини. Це свідчило про непопулярність війни серед селян.

   У роки війни село особливо страждало через відсутність коней. Це позначилось на недосівах землі зерновими. Села Старокостянтинівського  повіту значо менше потерпіли від військових дій, але  неорані площі землі сягали значних розмірів. Бракувало робочих рук і худоби. Тільки у Старокостянтинівському повіті земською управою в 1915 р. було взято у селян понад 3 тисяч коней  і 112 у с. Чухелях. Тому у селі почались крадіжки робочої худоби. Селянина  Яницкого Антона Федоровича було заарештовано по підозрі крадіжки коней у селян Миколи Омельяна, Миколи  Байди і  Петра Морищука (так написано у документі, правильно - Марущака).

    Питання конокрадства  у Старокостянтинівському повіті досягло такої гостроти , що воно було заслухано у Волинському губернському комітеті (доповідач – поміщик Грохольський В.І.).  Без перебільшення можна сказати,  що конокрадство було однією із важливих причин, що коневодство у селян стояло на самому низькому рівні розвитку.     Навчений гірким досвідом наш селянин прийшов до висновку, що заводити  собі хороших коней не варто, бо якщо в нього вони такі заведуться, то злодії обов’язково їх вкрадуть.  Гарантією від крадіжки  могло бути тільки те, що його коні такі , що і злодію вони не потрібні.

      Ще однією проблемою селян була  обмаль палива  для опалювання своїх домівок в селах Староконстантиновського повіту .  Ця проблема загрожувала зробитися народним  лихом в Чухелях і навколишніх селах.  За останні  6 років ціни на дрова зросли на  200%  а то і більше (з 15 до 40 рублів  за сажень). Дуже особливо ця проблема відчувалася у Чухелях. Соломи ледве хватало на корм  і підстилку для скотини,  а довезення вугілля до села було дуже затруднене і потрібно було переробляти пічки для його використання.

 Єдиним матеріалом, придатним  для опалення, через  його порівняно дешеву ціну і достатню  кількість в нашій місцевості, міг бути торф. Це питання обговорювалось на засіданні  губернського комітету членами Старокостя-нтинівського повітового комітету (граф  В.І.Грохольський  із с.Волиця Йодка, шляхтич  І.Є.  Кнолль із с. Шибенна,  шляхтич Л.Я. Ледуховський із м. Волочиська, шляхтич  Б.А. Хоментовський  із с. Чухелі). Вони написали клопотання до Уряду Росії  про виділення кредиту і сприяння  розробці торфяних покладів, на які багата наша місцевість, тим землевласникам, які бажали б організувати  у себе розробку торфу.

   Економічне становище малоземельних селян у с. Чухелях у роки війни значно ускладнилось. Земля не могла прогодувати селян, орендувати ж її у поміщика вони не могли через високі ціни. Населення почало звертатись у вищестоящі владні інстанції про придбання нових ділянок землі. Так, в земельний відділ  Старокостянтинівського повіту поступила  скарга від 50- ти селян с. Чухелі через уповноважених Павла Кривого,  Корнилія Карапузюка,  Антона Маращука ( так написано у документі, правильно- Марущака)  і інших на волостного старшину і сільского старосту, які перешкоджали у придбанні поміщицької  землі.

   Також в повітовий земельний відділ  зверталися  селяни  с. Чухелів і с. Янівки Староконстантиновського повіту Михайло Матвійович  Фурса  і інших в кількості 23 чол. про видачу свідоцтва на право придбання земельної власності в Волинській губернії. В справі згадуються наступні  прізвища наших тодішніх односельців: десять православних, тринадцать католиків;- Роман Семенюк, Іван Данилюк, Михайло Матвійович Фурса, Франц Петрович Первак,  Микола Петрович  Первак,  Віктор Францевич  Косюдевский, Йосип Миколаєвич  Дармограй,  Денис Колодка,  Іван Данилюк, Сидір Данилюк, Марко  Данилюк, Роман Іванович Вальчук-Грабар і ін., с. Янівки: Герасим Юхимчук, Тихон Огороднік, Федір Максимюк, Данило  Крет, Семен Гарбузюк.  Селяни із бувших однодворців (шляхтичів) Базалійської волості Петро Корецький, Степан Корецький, Францишка Вольська,  Михайло Лукаржевский. За неписьменних і за себе розписалися селяни с. Чухелів Филин Грабар, Роман Вальчук - Грабар,  Роман Семенюк,  Андрій Цісарук.

       З початком війни зросли натуральні повинності селян (гужова, роботи по будівництву доріг, копанню окопів). Дуже обтяжувала повинність селян по копанню окопів , куди притягувалась велика маса селян із нашого села та навколишніх сіл прикордонної зони. Ось що писав у таємному донесенні  унтер- офіцер Белеуш своєму вищестоящому начальству: «Унтер-офицер дополнительного штата Волынского  ГЖУ Волочинского пункта іюня 21 дня 1915г. №134 м. Волочиск. Помощнику Начальника Волынского ГЖУ в Житомирском и др. уездах. Секретно. Доношу, что в наблюдаемом мною раіоне с 20 сего іюня начали копать окопы ниже следующих селах, Авратинской волости, ..., Базалійской волости, в Яновке, Свиной ,Базаліи, Чухелях, Левковцах, Новой-Гребли, Малых Жеребках, Большом Лазучине Борщовке,  Малом Лазучине и в Теофипольской волости в ... Лютаровке... все эти села прилегают к границе где работает 4500 человек. Унтер-офицер Белеуш»

    У дрібних господарів майже ніколи в роки війни не вистачало хліба до нового врожаю. Так,  Базалійський волосний старшина А.Волкотруб в березні 1915 р. доповідав, що для більшості селян  с. Чухелі потрібна позика для прохарчування і посіву ярових.

    За часів Першої світової війни мало пам’ятних подій відбулося у селі, але люди пам’ятають, що через село переходили війська генерала Брусилова. Багато односельців повернулось із цієї війни каліками.   Брали участь цій війні в чині рядового і були поранені односельці Поляховський Петро, Павлюк Прокіп Іванович , Палій Яків Степанович,  Поліщук Ілля  , Пославський Яків,  Примуд Деонісій Дмитрович. Сумлінно і завзято в роки першої світової війни  воював з австрійцями наш односелець Первак Мирон Тимофійович  (1862-1968),  якого за мужність і хоробрість російський уряд нагородив трьома орденами - солдатськими Георгіївськими Хрестами . На цей час це була дуже висока нагорода,  яка  за значимістю може прирівнюватися до  зірки  Героя Радянського Союзу.

      І ось ще одна інформація про наших односельців , почерпнута із архівів ДАЖО -  селянин  Никифор Казмірчук , прийомний син Іустина Вольського  у 1916 р. був призваний на військову службу до Балтійського флоту, де залишився служити надстроково ... Подальша історія про цього селянина не відома.

    Отже, Перша світова війна була важким випробуванням для жителів села. Протягом кількох років населення жило в екстремальних умовах. Значна частина населення вимушена була напризволяще лишати свої оселі і вирушати в пошуках кращої долі. Господарство було доведене до крайньої межі. Відбувався спад сільськогосподарського виробництва. Істотно позначились відсутність кваліфікованої робочої сили, мобілізованої до армії.   Весь тягар польових робіт лягав на плечі жінок, старих людей і підлітків.

Сільське господарство зазнало втрат, які визначили розвиток його на десятиріччя.  А тут згодом назріло нове  лихо,  яке стало ще страшнішим,  ніж війна. Цим лихом стали…  жовтневий переворот та громадянська війна.