Маріанна Медзінська

Маріанна Степанівна Медзінська

поет
All photos (5)
All records (16)

Marital status: married
Date of Birth: 30 july 1991

Place residence:
Gavrylivtsi Khmelnytchyna Region
People of Khmelnytchyna region Gavrylivtsi

Attitude to smoking: very negative
Attitude to drinking: compromise
Inspired by: кохання, діти, природа
Religion. views: християнка

Last visit: 23 june 2016, 14:26
Page created: 18 may 2016

Subscribe to page refresh

Add and customize notifications to your email

E-mail: select:

Latest photos

Topic:

Маріанна Медзінська

Спогади як сувенір

Сьогодні так тепло на дворі,

А в душі холод і заметіль,

Протягає туга руки прозорі,

Сіючи зерна під назвою \'біль\'.

Та ми колись так старались,

Не втратити себе і нас,

До смерті тремтіли, боялись

І тримались за руки весь час.

Ти вмів намалювати усмішку,

На моїх зажурених вустах,

Принести вранці каву у ліжко,

Та обіймав наяву і у снах.

Ти відпускав мої мрії літати,

Туди, де пишеться казка,

А я хотіла тебе лиш кохати,

Даруючи безмежну ласку.

І розцвітали квіти в волоссі,

Мерехтіло сонце в очах,

Заповітне бажання збулося,

Тонули погляди в білих ночах...

Та вмить розбився кришталь,

Нашого тендітного кохання,

Не чула доля криків, волань,

Лиш тихі ноти нашого зітхання.

Якась частинка мене померла,

У той вечір згасаючих зір,

Назавжди почуття всі стерла,

Залишивши спогади як сувенір...

Михайло Буряк Суперово
7 march 2023

Маріанна Медзінська Марно кохаю...

Весняне тепло ніжно обкутало шкіру,
Ювелірно озолотивши всі почуття,
А я майже щаслива, в усе вірю,
Тримаючись мов кліщами за життя...

Я захворіла, захворіла марно тобою,
Не сплю вночі і майже нічого не їм,
Серце не витримує вічного двобою,
В цьому світі далеко не ідеальнім.

А рука як завжди потягнулась до пера,
Вилилось чорнило і стало краще,
Та хочеться насолодитись всім сповна,
Та не мати довіку життя пропаще.

Але ти чомусь холодний і байдужий,
Ховаєш себе у туманних ранках,
Погляд такий чужий і недужий,
Та розчарований у своїх коханках.

Та я марно чекаю, на щось сподіваюсь,
Хоча не зігрієш ти мені вже плечі,
Тихо плачу, дихати вголос вагаюсь,
А в серці вже не спинить кровотечі...

Question