Олена Сьомкіна

Вчений вважає, що в ХХІ ст. вершиною особистої ідентифікації стане приналежність до певної цивілізації, яка, на думку політолога, є найвищим суспільним утворенням і головним суб’єктом міжнародної політики. Якщо в минулому найбільші конфлікти були між правителями/державами-націями/ідеологіями, то найбільші конфлікти майбутнього відбуватимуться між цивілізаціями.

Людство, за Хантінгтоном, поділяється на 7-8 цивілізацій (8-ма африканська цивілізація під питанням). Які в майбутньому будуть основними гравцями на міжнародній арені, а лінії розлому між ними стануть фронтами війн. Країни, через які проходить лінія розлому, вчений називає розірваними і вважає цілком можливим розпад таких країн з приєднанням їх частин до своїх цивілізаційних осередків. До таких держав автор відносить і Україну, яка поділяється на греко-католицький захід, що належить до Західної цивілізації та православний Схід, який є частиною православної цивілізації. Причиною такого розколу, на думку Хантінгтона, є Берестейська унія 1596 року.

Політолог бачив три сценарії розвитку на Україні. Перший - це конфлікт з Росією за Крим, ядерну збою та інші неврегульовані питання. Але цей сценарій здавався йому малоймовірним через культурну близькість країн, які складають ядро православного світу, як Німеччина та Франція складають стрижень Західної Європи. Другий варіант - це розпад України на східну та західну частини із входженням східних областей до Росії. Першою ластівкою такого розколу став 1992 рік, коли парламент Криму проголосував за незалежність від України, але під тиском Києва скасував це рішення. У січні 1994 року жителі Криму обрали президентом АРК Юрія Мєшкова. Та обрання президентом України проросійськи орієнтованого Леоніда Кучми зменшило бажання Криму до від’єднання.
Третій сценарій Хантінгтона щодо України описаний так: 'Вона залишиться єдиною, залишиться розколотою, залишиться незалежною і в цілому буде тісно співпрацювати з Росією'.

Майже за два десятиліття після виходу «Зіткнення цивілізацій» можемо стверджувати, що всі сценарії деякою мірою мають місце в історії сучасної України. До Євромайдану наша країна залишалася єдиною, але розколотою, і перебувала в сфері впливу РФ. Перемога української революції і західний цивілізаційний вибір України зустрів різкий опір в Криму та східних областях. Півострів першим заявив про бажання відділитися, що і зробив(не без участі силових відомств РФ). І зараз ми є свідками та учасниками неоголошеної війни України та Росії.

Так званий «розлом Хантінгтона» - це не чітка лінія типу адміністративного кордону, а плавний перехід між цивілізаціями. В Україні ми можемо спостерігати його завдяки результатам виборів Кучма – Кравчук, Симоненко-Кучма, Янукович-Ющенко, Янукович-Тимошенко. Рівень підтримки проросійських кандидатів завжди був найвищим на сході та в Криму і поступово знижувався на захід України, де був мінімальний. Апогеєм в цивілізаційному виборі стали події Євромайдану, де західні області одноголосно підтримали євроінтеграцію, а схід почав влаштовувати масові «антимайдани», які ще мали деякі позиції в центральних та південних областях. Зараз можемо стверджувати, що революційний пасіонарний сплеск посунув умовну лінію розлому ближче на схід, до лінії фронту, до кордону Харківської області, до кордону з Кримом. Сам цивілізаційний конфлікт в східних областях перетворюється на конфлікт поколінь та соціальний конфлікт, в той час, як молодь та середній клас багатотисячними маршами виходить на вулиці міст і заявляє свою проукраїнську, європейську позицію - покоління «совка» і люмпени продовжують голосувати за проросійські сили.

Головним питанням, яке постане перед українською владою після повернення окупованих територій, буде освітня та ідеологічна робота в цих регіонах, бо в іншому випадку ми отримаємо ракову пухлину, яка тяжітиме не лише до ворожої держави, а й до ворожої цивілізації.

Михайло Верховинський