Форум Городка

Вопросы-ответы Интервью Все записи

... 4

У Городку призупинено водопостачання. Де можна набрати води?

22 ноября 2022

Вопрос
улица советская
Ответ
-

25 ноября 2021

Вопрос
субсидії коригуючий коуфіцієнт
Ответ
-

25 ноября 2021

Зятик-Сапеляк Надія, пользователь 1ua
Надія Зятик-Сапеляк

Середньовічний Городок і загадка Ягайла

http://gazeta.lviv.u... rel='lightbox[field_img][Фрагмент надгробку Ягайла у Вавельській королівській усипальниці (Краків), 20-30-ті роки XV ст. Фото: pl.wikipedia.org

http://gazeta.lviv.u... target="_blank" id="lightbox2-download-link-text">Завантажити]' class='imagefield imagefield-lightbox2 imagefield-lightbox2-thnode imagefield-field_img imagecache imagecache-field_img imagecache-thnode imagecache-field_img-thnode lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(88, 73, 15);'>http://gazeta.lviv.u... alt='Фрагмент надгробку Ягайла у Вавельській королівській усипальниці (Краків), 20-30-ті роки XV ст. Фото: pl.wikipedia.org' title='' width='200' height='159' style='border: none;'>
фото: Фрагмент надгробку Ягайла у Вавельській королівській усипальниці (Краків), 20-30-ті роки XV ст. Фото: pl.wikipedia.org
Перша згадка про Городок — 1213 р. у Галицько-Волинському літописі у зв’язку з відокремленням від Галицького князівства (через небажання визнати владу князя Мстислава Удатного) й поразкою галицького тисяцького Дмитра від об’єднаного загону польсько-угорського війська

Місто виникло на річці Верещиці в XI ст. як торговий порт (Верещиця була судноплавна) й осередок соляної торгівлі, звідси його первісна назва — Городок Соляний. До того ж Городків на Руси та й узагалі в слов’янському світі було чимало. Згодом, коли Галич утратив статус постачальника солі в регіоні, лишився без свого первісного торгового призначення й Городок, а додаток «Соляний» затерся в пам’яті людській. До того ж Верещиця зміліла (ще донедавна ця маленька річка забезпечувала водою близько 80 ставів!) і тепер нею можна проплисти хіба що звичайним човном. 

Як стверджує «Історія міст і сіл Львівської області», ще 1389 р. Городок отримав від Ягайла магдебурзьке право. Міська рада дістала 100 ланів земельних угідь, міщан звільнили від податків на 12 років, виняткове право займатися ремеслом і ставити корчми мали лише мешканці міста 

Отже, так само, як й у випадку з Буськом (див. І. Чорновол. Буськ — галицька Венеція // Львівська газета, 17 жовтня 2013 року), річка відіграла вирішальну роль не лише в історії міста, забезпечивши йому зручні комунікації, регулярний дохід (торгівля, риба), захист (болотиста місцевість, річка й стави були важливим елементом фортифікацій; стародавній став можна побачити в центрі Городка досі), а й сформувала регіон. Бо неможливо не зауважити, що адміністративні повіти й райони Городоччини різних часів — це фактично басейн Верещиці. За Пжемиславом Домбковським, автором монографії «Адміністративний поділ Руського та Белзького воєводств у XV ст.» (1939), яку ми неодноразово цитували, в XV ст. Городоцький повіт охоплював 39 поселень, серед яких бачимо також Яворів і чимало сіл сучасного Яворівського району та навіть одне, що входило до складу повіту Рава-Руська. Власне терени південної частини Яворівщини й становлять верхній басейн Верещиці. Цікаво також зауважити, що Верещиця впадає в Дністер на стику сучасних Городоцького, Дрогобицького й Миколаїв­ського районів.

Найбільше піднесення Городок пережив на початку XV ст., коли місто стало основною резиденцією короля Володислава II Ягайла (1385-1434). 

Ягайло мав довге життя й суперечливу біографію. Успадкувавши престол князя великого литовського після смерті батька Ольґерда Ґедиміновича (1377), через п’ять років Ягайло ув’язнив свого дядька та співправителя Кейстута, який невдовзі помер. Іще через три роки Ягайло прийняв пропозицію одружитися з королевою Польщі Ядвіґою, коронувався та охрестив литовський народ. Оскільки в такий спосіб розпочався процес інтеграції Литви в Королівство Польське, внаслідок чого Велике Литовське князівство втратило незалежність, литовці досі вважають його зрадником. Рух проти Ягайла очолив князь Вітовт Кейстутович. Вітовт підняв повстання, захопив Вільно й примусив польського монарха визнати свою владу над Литвою. 1399 р., після того, як унаслідок невдалих пологів померла й королева Ядвіґа, і новонароджена донька, Володислав ІІ Ягайло зрікся литовського престолу й у такий спосіб остаточно примирився з Вітовтом. 

Як уже згадувалося, останні роки свого довгого й бурхливого життя король провів у Городку. Зауважимо, що Ягайло — не єдиний польський король, який резидував на галицький периферії. Більшу частину свого життя провів у Яворові та Жовкві Ян ІІІ Собєський (див.: І. Чорновол. Замок короля Яна III Собєського в Яворові // Львівська газета, 24 січня 2013 року). Проте мотивація Яна ІІІ сумнівів не викликає: він там виріс і взагалі був прив’язаний до своєї батьківщини. А Ягайло був чужинцем. Отож чому могутній король проміняв столичний Краків на незначне містечко Галицької Руси?

Припускаємо, що ревний католик Ягайло був таким лише під тиском обставин, а насправді мав роздерте сумління неофіта. Його матір’ю була Уляна Олександрівна, велика княгиня тверська, князя виховували в православній традиції й мистецьких смаках. Коронований на короля Польщі й фактично прогнаний з Литви Ягайло, зокрема, привіз із собою моду на візантійські фрески, якими в його часи оздоблювали католицькі храми запрошені митці з теренів сучасної Росії й Галичини (найкраще збереглися в Люблінському замку). Тож завдяки своєму вихованню та після буремної молодості, не менш буремного правління, ба навіть особистого життя (Ягайло пережив чотирьох дружин!) на схилі літ могутній король волів мешкати в спокої в провінції серед православних русинів нещодавнього Галицького князівства. Зауважимо також, що польський літописець Ян Длуґош представляв його як «простака» та «варвара», що понад усе полюбляв полювати. А під цим оглядом узбережжю Вісли й околицям Кракова було далеко до заплав Верещиці та борам Городоцького староства! Тому Городок, можливо, нагадував йому батьківщину, до того ж там не було інтриг королівського краківського двору, з одного боку, й нещодавнього травматичного досвіду Львова, з іншого. 

Як стверджує «Історія міст і сіл Львівської облас­ті», ще 1389 р. Городок отримав від Ягайла магдебурзьке право. Міська рада дістала 100 ланів земельних угідь, міщан звільнили від податків на 12 років, виняткове право займатися ремеслом і ставити корчми мали лише мешканці міста. На місці давнього руського дитинця, частина земляних укріплень якого збереглася досі, король збудував замок. Відоме ім’я також першого війта (начальника суду) Городка — Микола Ульриків. У короля він придбав цей титул за 30 гривень. Ульриків означає «син Ульриха». Тож можна не сумніватися, що той був німцем. Нічого дивного: магдебурзьке право спочатку було винятковим привілеєм німецьких приходьків, Львів XV століття мав переважно німецький етнічний характер.

У Городку король і помер. Як оповідав Ян Длуґош, в Медиці (тепер — перше село на шляху Львів — Перемишль на польському боці) Володислав II Ягайло всю ніч слухав соловейків, застудився, а невдовзі відійшов в інший світ. Згідно із заповітом, серце монарха вийняли з грудей і поховали в Городку, а тіло — в королівській крипті на Вавелі в Кракові.

29 вересня 1903 р. поляки Городка поставили на центральній площі міста (тепер майдан Гайдамаків) пам’ятник Ягайлові й перейменували місто на Городок Ягайлонський. Як стверджує Ірина Котлобулатова, ідентичний монумент стояв у Новому Сончі. Городоцький пам’ятник знищили 1942 р., а перейменування не пережило радянської влади. На місце, де стояла статуя Ягайла, нині вказує кілька дерев, посаджених тоді ж.  

Отож із часів Ягайла до наших днів збереглися лише будівлі монастиря францисканців і костел Воздвиження св. Хреста (1419), неймовірні розміри якого досі свідчать про колишній статус королівського храму. 

http://gazeta.lviv.u... width='650' height='590' alt='' style='border: none;'>
Костел Воздвиження св. Хреста. Фото: commons.wikimedia.org

14 марта 2016

Зятик-Сапеляк Надія, пользователь 1ua
Надія Зятик-Сапеляк
Герої живуть доти - доки ми про них пам'ятаємо!
Сьогодні у Городку вшанували Героїв УПА та нагородили Героїв АТО. Рівно 67 років тому, на величне свято Трьох святих бійці Української Повстанської Армії загинули смертю хоробрих у нерівному бою із ворогом. Молоді хлопці Володимир Табака, Іван Ветошко та Антін Цап віддали своє життя, аби не потрапити в полон ненависних окупантів. 
Слава і шана таким бійцям! На цьому святому і символічному місці, через 67 років, не лише вшановали героїв УПА, а й нагородили новітніх Героїв АТО!
Слава Героям і Україні!

14 Февраля 2016

Зятик-Сапеляк Надія, пользователь 1ua
Надія Зятик-Сапеляк
Час безупинно біжить... Минає тиждень з часу проведення фестивалю
'Пісні незабутого краю - Різдвяна коляда'. Мабуть багатьох цікавлять підсумки фестивалю-конкурсу... Отож, журі винесло свій вердикт.
В хоровій царині на першу сходинку зійшов хор 'Надсяння'(Львів),
на другу - народний камерний хор 'Жайвір' центру творчості дітей та юнацтва Галичини (Львів), а на третю - хор 'Сокільничани' (Сокільники).
Серед солістів-вокалістів завартували найвищих нагород судововишнянець Максим Садовий (1 місце), комарнянка Марія Кісіль
(2 місце), третю сходинку поділили Христина Андрущак (Луцьк) та Ірина Мельник (Винники).
У номінації 'Літературно-музична комбінація' перше та друге місце отримали колективи з Калуша - народний аматорський етнографічний ансамбль пісні і танцю 'Студенька' та народний фольклорний ансамбль
'Доленька'.
Серед ансамблів перші нагороди дісталися квартету родини Іваник (Самбір) та дуету бандуристок у складі Вікторії Гамар та Юлії Когут (Борислав). Другу сходинку посіли - вокальний ансамбль 'Стожари'
(Судова Вишня) та дует сестер Опалевич (Винники). Третя відзнака - у вокального ансамблю студентів Львівського музучилища та естрадно- духового оркестру 'Ретро' (Самбір).
У номінації 'ЧИТЦІ' перше місце - у Вікторії Шурмак (Винники), друге -
у Анастасії Бождан(с.Викоти, Самбірський район), третє місцедісталося Марії Кромпащик (Городок).
Призи ж глядацьких симпатій здобули солістки Галина Джала (Львів) та Ліхіцка Юлія (Судова Вишня).
Найвищу нагороду ГРАН-ПРІ фестивалю дісталося фольклорному гурту
'Вервичка' (Луцьк).

13 Февраля 2016

Зятик-Сапеляк Надія, пользователь 1ua
Надія Зятик-Сапеляк

http://zik.ua/galler... style='width: 450px; height: 300px;'>


Із
підльвівських містечок Городок – одне з найулюбленіших. Їхати в
літописний Городок варто хоча б для того, щоб побувати в місті, що був
уже Городком тоді, коли про Львів і не згадували. Бо не було тоді ще
Львова! Так, вуйко Городок старший за стрийка Львова.


   НАНИЗАНИЙ НА ВЕРЕЩИЦЮ


Дорога
до Городка нього проста, наче струна. Рівна і коротка. Рівно 25
кілометрів від Львова. Акурат 20 хвилин маршруткою. Це час, за який ви
неквапно з’їсте одне морозиво. Або вип’єте гальбу пива. Чи не вартує?


Цього
разу містечко запахтіло мені ваніллю. Ще у Львові. В автобус сіло
дівчисько, пропахле цим пляцковим ароматом. Поки я намагався вгадати, в
якій кав’ярні дівча так напахтилося, автобус уже мчав довжелезною
вулицею Львівською Городка. Ще хвилина і я в найлюднішому місці містечка
– зупинка біля автовокзалу. Через дорогу універмаг, базар, довкруж
величезна кількість крамниць, яток, прилавків. А під мостом розчісує
свої зелені коси річка Верещиця. Вона пронизує містечко наскрізь,
зшиваючи його до купи.


Вітер приніс запах води, у небі крикнула чайка. Правдивий мартин!


Я
неквапом піднявся похилим узвозом і поринув у рятівну прохолоду старого
парку. Тут, на узвишші колись стояв замок. Звідси відкривається чудовий
вид на великий Городоцький став. У його плесо вдивлялась елегантна
чапля, на хвильках гойдалась сім’я дикої качки. На греблі воду батожив
вудкою старий рибалка. Риба мала в носі хробаки і не звертала увагу на
його наживку. Певно, в неї нині був вихідний. Хоча карасиків мені не раз
доводилось тут ловити – чіплялись по кілька за раз!


Восени
на ставі я бачив білих лебедів. Охочі годували їх з рук. А хто не
хотів, на того вони шипіли і зиркали з-під лоба. Бо вони красиві лебеді,
а ми лиш люди. Як там у Подерев’янського? «Лєбєдь красівий, як лєбєдь, а
обізяна, як обізяна».


Десь
у глибинах ставу ховалась риба. Нею Городок славився з давніх давен.
Колись львівські купці возили рибу на продаж в Європу, видаючи її за
експортовий львівський товар. Паскудники, нє? Хоча треба визнати, що
вони трохи мали на те право, бо винаймали став у польської корони.
Особливо славними були солені насвіжо щупаки, перекладені шаром (!)
линів. Ви таке колись їли? Я ні. Щупаків доводилось, а от перекладених
шаром линів не доводилось. Треба з цим щось робити, бо життя мине, а я
так і не спробую того цимесу

позавчора 09:52
Видалити
http://1ua.com.ua/i7...>
http://1ua.com.ua/av... border='0'>
на сайті

http://1ua.com.ua/i7...>Надія Зятик-Сапеляк:

Місто храмів і піцерій


Верещиця,
звичайно, не Влтава, у водах якої я бачив величеньких карпів, але й
Городок не Прага. Хоча тут є на що подивитись. У місті чимало
кількасотлітніх храмів. На жаль, майже усі вони не збереглись у
первісному вигляді. Але милі і стоять на намолених місцях.


Місто
виникло на перехресті. Городок – брама Львова із заходу. Подорожні, які
їхали до Львова з Перемишля не встигали до вечора втрапити до міста
Лева і зупинялись в Городку, під прикриттям потужного замку. Місто
багатіло торгівлею. А ще тут були склади, такої дорогої у ті часи, солі.
Тож Городок був ласим шматком для всіх завойовників. Скільки разів його
палили дощенту – не злічити. Мало що із збудованого може свідчити про
його вік. Однак храми увібрали в себе усі стилі, що були модними в час
відбудови.


Фарний
костел Воздвиження Святого Хреста – потужний, суворий, наче зверхній.
Уособлення польськості та католицької королівської влади. Преображенська
церква (колишній францісканський монастир) – радше схожа на старовинний
готель, затишний і гостинний. Старовинна церква Благовіщення – потужна і
водночас мальовнича, як усе, чого торкаються руки вправних українських
будівничих. От лише ця новочесна мода покривати дахи храмів блискучою
бляхою, що просто палає на сонці, псує її автентичну давність… А
найбільше мені подобається дерев’яна відреставрована церква Івана
Хрестителя, зведена у 1774-му році із мурованою височенною дзвінницею.
Якось мені пощастило там побувати. Здається нічого особливого –
традиційні шати маленької дерев’яної церковці. Але… Там охоплює якесь
легке відчуття веселощів. Так, ніби під час відправи у храм залетів
білий голуб, і купається у кольорових сонячних проміннях, що пронизають
простір крізь маленькі віконця. А ще там при вході висить дзвінок. Такий
бронзовий, величенький, як у давніх школах. Я міг спитатися про нього в
місцевих, але не схотів. Люблю фантазувати над такими загадками.


А
ще в містечку, як на таку чисельність люду – величезна кількість
піцерій та інших закладів, де нарід махає ложками і видельцями. У місті є
де смачно і не дорого підживитися. А ще на кожному кроці усілякі «…
ковбаси» та різні крамниці з м’ясивом. Правдивий рай для тих, хто любить
поїсти від пуза. Сідаєш за столик на березі тихого ставу, споглядаєш,
як полює на жаб і дрібну рибу чапля та наминаєш смачнющі пляцки з тертої
бульби. А після частування уже несила сказати «дякую». Треба
відсапатись.


Але
треба йти, щоб побачити вулицю Святого Миколая, що плавно переходить у
вулицю Івана Сірка. Щоб побачити, як на охайному дитячому майданчику
діти бавляться на вкопаних катамарані і катері. Вони, певно, уявляють
Городок портом семи морів. При такій кількості води – чом би й ні?



позавчора 09:49
Видалити
http://1ua.com.ua/i7...>
http://1ua.com.ua/av... border='0'>
на сайті

http://1ua.com.ua/i7...>Надія Зятик-Сапеляк:

 Городок королівською ласкою


Свого
часу славний Городок облюбував польський король Ягайло. Він тут бував
аж 13 разів! Не дивно, що місто називалось Городок Ягеллонський!
Зупинявся у місцевому замку на тривалий час. З жоною і без. Любитель
боїв, полювання та жінок обсипав місто своїми ласками. Він був настільки
залюблений у Городок, що Бозя тут таки дарувала йому смерть. Звитяжець у
Ґрюнвальдській битві помер від гарячки 31 травня 1434-го року.
Подейкують, що його серце замуроване у стіні костелу.


А
ще кажуть – у невидимих нині підземеллях городоцького замку, часами
стогне проти місячної ночі привид старого короля. Але цілком можливо, це
нявчать приблудні коти, що полюють на замчищі на мишву і пташок.


Давно
забуто і Ягайла, десь здимів і його пам’ятник. Нині місто живе звиклим
життям української провінції. Тут усе передбачувано – усе, що має
статись, стається. А що не має, то й не буде. Місто плаче разом зі всією
країною, коли на фронті гинуть його сини, і сміється, коли дивиться, як
весела і щаслива дітлашня бавиться на місці, де сотні літ тому рубались
вої, гриміла січа, лилась кров.


…Полишаючи
милий Городок, з вікна маршрутки помітив оголошення на стовпі: «Нова
Зеландія. Ландшафт» і телефонний номер. Городок теж відкритий для світу.
Одно з двох – або в Городку торгують новозеландськими ландшафтами, або
Нова Зеландія – городоцькими. Обидва варіанти цілком гідні для
королівського міста. Не міста, а Городка.


Богдан Волошин,

23 января 2016

Зятик-Сапеляк Надія, пользователь 1ua
Надія Зятик-Сапеляк
Пісні незабутого краю

Міжрегіональний фестиваль-конкурс поетично- пісенного мистецтва Закерзоння
Місце проведення м. Городок, Львівська область
Роки проведення з 2001
Засновник Городоцькі суспільно-культурні товариства «Лемківщина», «Холмщина», «Надсяння»;
Городоцька міська рада;
Василь Хомик (лемківський поет)
Фестиваль проходитиме 7-го лютого 2016р.
Жанри культурологічний, поезія, пісня
Тематика фестивалю - 'Різдвяна коляда'


27 декабря 2015

Зятик-Сапеляк Надія, пользователь 1ua
Надія Зятик-Сапеляк

27 декабря 2015

Вопрос
Розробників Сторінка, пользователь 1ua
Сторінка Розробників
Які корисні копалини є?
Ответ
Зятик-Сапеляк Надія, пользователь 1ua
Надія Зятик-Сапеляк
Торф, вапняк.

20 августа 2015


... 4


  Закрыть  
  Закрыть