Віктор Матис

    Жіноча  філософія                      

     Кажуть,три біди є в людини;старість,смерть і погані діти. Так каже українська народна мудрість,а як до цього ставиться українська жінка?По-перше,такий етап життя людини,як старість,нашу жінку не стосується. І не лише тому,що вона себе такою не вважає,а ще й тому,що вона насамперед немає права бути старою.  Хіба може хтось переконати представників прекрасної статі,що яскраві кольори сукні,чи спідниці їм не пасують і тільки через те,що вони вже старі. Або,як пояснити онукам,які просять грошей на мобілку,що їхня бабця вже стара? Ви зі мною не згодні? Тоді спробуйте…Інша річ-смерть. Чоловіки як правило,щодо цього мають свою філософію. Вони кажуть так:  «Пив,п’ю і буду пити,тільки раз на світі жити». Жінки таку філософію не визнають категорично. Вони прагматично заявляють: «Ти колись доп’єшся». І лише тоді,коли хвороба і справді косить чоловіка не на жарт,він іде до свої половинки і просить: «Рятуй мене»! І тут,наші жінки,чи не вперше в житті  почувають себе професійними екстрасенсами,справжніми ясновидицями. Вони вживають одну-єдину фразу,яка ставить великий – при великий хрест на чоловічій філософії: «А чи я ж тобі не казала»? А чи я ж тебе не просила? І тут, в цей важливий і дуже відповідальний момент,чоловікам теж слід проявити мудрість за будь-яких обставин і не вагаючись сказати: «Ти була права»,або: «Чому я тебе не слухав»? Зробивши такий крок,чоловіки повністю нейтралізують свою половинку. Для жінки ці слова стають ціннішими всіх подарунків,які вона не тільки отримала,а й хотіла б отримати. Вони кращі від найгарніших квітів і миліші дорогоцінних імпортних парфум. Такого комплімента, вона чекала все своє життя,на цих фразах перевертається весь її внутрішній світ і вона із відьми,тигри,циркулярки,перетворюється на няньку,лікаря,волонтера та сестру милосердя одночасно.

    На відміну від чоловічої філософії,до смерті жінка ставиться інакше. Смерть для неї бажана. Вона бажає її владі,яка не може зупинити ціни,викорінити пияцтво і безкоштовно вчити дітей в інститутах. А потім,за тією владою,як правило жалкує. Українська жінка завжди вважала,що попередня влада була краща,теперішня погана,а наступна буде ще гірша. І очолюють рейтинг сусідські кури. Це найпоширеніша істота із всього сущого на землі,якій наша тендітна жінка бажає смерті,як тільки но вийде на город. Ці прокляті створіння  безжалісно гребуть все,що попаде їм під лапи. Для них не існує таких понять,як грядка,межа,совість. І наші панянки в боргу не лишаються і використовують проти цієї нечисті весь арсенал різноманітних,колоритних,прокльонів зібраних,удосконалених і акуратно збережених на протязі всього нелегкого життя. Але прокльони з вуст наших добрих і щирих жіночок виявляються не дійсними і не ефективними,бо ніяка холера тих курей не бере. І якщо в тому році греблося 15 штук,то в цьому вже 30. А в наступному… пів-сотні сусідських курей перегребуть той клаптик землі на якім наша панянка залишила всю свою красу і молодість. Віддала кращі роки свого життя.

     І нарешті,третя біда,погані діти. Жінка,яка є одночасно і матір’ю,ніколи не визнає,що її діти погані. Поганим може бути чоловік (навіть,коли він і не зовсім поганий). Вона вважає так: «Розумні діти-розумна мама,дурні діти-дурний тато». Коли дочка добре вчиться,має бездоганну поведінку,завжди охайна,ввічлива,добра господиня,вона звичайно схожа на свою матір. А коли все навпаки? На кого? Звичайно-викапана свекруха. Якщо син схожий на її батька,він обов’язково має бути розумним,добрим,роботящим,а коли в характері дитини такі якості відсутні,то він такий же дурний і ледачий,як його батько. Якщо дитина (не дай Боже,хвацька на руку),то хіба вона винна,що батько як слід не може забезпечити сім’ю? А воно ж хоче жити як люди. До цього жінка також ставиться філософськи. Вона чітко знає,що добре,а що погане,а проміжок між цими поняттями заповнює чоловік. У неї своя істина,своя правда,своя мудрість. Для нашої жінки,ні старість,ні смерть,ні погані діти,це не біда. Біда-коли її не розуміють. Наша Берегиня триєдина;вона думає одне,говорить друге,а робить третє. І саме ця філософія рятує не тільки її саму,а й нас усіх від справжньої біди.

    Деякі не зовсім мудрі соціологи,психоаналітики,стверджують,що наше суспільство на порозі матріархату. А чи усвідомлюють вони,що у нас із давніх-давен був,є і буде матріархат? І я (власне кажучи)нічого міняти і не хотів би.

29 серпня 2013

(0|0)