Олег Васильевич Демченко

Олег Демченко

Борзна не входить до числа туристичних центрів Чернігівщини, як, наприклад, Новгород-сіверський, Батурин, Ніжин. Однак і в цьому невеликому містечку є, що подивитися, та й до того ж з Борзною пов'язані імена багатьох видатних особистостей.

Заснована на місці городища часів Київської Русі в 16 ст., Борзна одержала свою назву від річки Борзенки, що текла 'борзо', тобто швидко. В 1663 р. після знаменитої 'Чорної Ради' гетьман Брюховецкий стратив у Борзні своїх суперників у боротьбі за булаву Якима Сомка й Василя Золотаренка. У Борзні народився козацький лідер Семен Палій, що керував боротьбою козаків проти Польщі на Правобережній Україні наприкінці 17- початку 18 ст.. Сотниками в Борзні довгий час були представники роду Забіл, з яких найбільш відомий Віктор Забіла, автор слів до романсів М.Глинки 'Не щебечи, соловейку'.  В.Забіла вчився разом з М.Гоголем у Ніжинській гімназії вищих наук, був дружній з Т.Г.Шевченко, який неодноразово бував у нього в гостях. Одного разу Шевченко не заїхав до свого друга, на що той не на жарт образився, а в наступний приїзд поета сам був відсутній будинку, залишивши останньому замість записки свої вірші:
За що ти лаєшся, Тарасу,

Що не найшов в Борзні припасу,

Якого ти тоді бажав?
Сам ти такий, як мене лаєш.

За що?  Ти, може, попитаєш:

За те, що в хутор не забіг.
Який же ти земляк?

Який же ти писака?

Неначе гнав тебе собака,

Боявся день подаровать,
Щоб побувать у мене в хаті,

Щоб пісень вмісті заспівати,

Якії серце нам гризуть.
Ми б на бандурці забринчали,

А циганчата б танцьовали,

Хоч би вже з лихом пополам.
Я б рад би був тобі, як брату,

Якби забіг до мене в хату,

Неначе б сваху шановав!!!
В мене худоби дуже мало,

Да ще б найшов горілку, сало!

 Із’їли б трошки й запили!
Да розказав би дещо гарне:

Про земляків, не іностранне,

Бо я до язиків невдавсь.
Дак ні!.. Зазнався, бач, з панами,

А земляка дак і забув.

Бодай тобі за сюю штуку
Послали відьми отцю муку,

 Послухай, зараз іскажу:

Борщу, вареників, ковбас, литівки,
Сеньгі, чахоні і скумбрійки,

З півгоду щоб не коштував.

Щоб цілий день не пив горілки,
Не довелось щоб і наливки

 Хоч раз один ковтнуть насміх,

Да щоб приснилось: бужанина,
В’юни, лоскірка і свинина

З сметанкою, да із хрінком!!!

Отії щі щоб їв ти руські!
Отії совуси хранцюзькі!!!

 Що тільки в животі бурчать.

 Лютую я на тебе дуже,
Тобі ж дак, може, і байдуже,

Мене ж за серце зачепив!!!

У Борзні збереглося кілька стародавніх храмів, діють два музеї - краєзнавчий і 'Садиба народного художника України Олександра Саєнко'. Зовсім недавно відзначалося 110- та річниця від дня народження художника, а в Чернігівському художньому музеї в ці дні проходить виставка його робіт. Будучи глухонімим з дитинства, О.Саєнко працював в унікальній техніці, створюючи свої картини із соломи.

У Борзну дуже зручно заїжджати по шляху в Батурин. Так що, по-моєму, уже давно прийшов час помістити Борзну на туристичну карту Чернігівщини!

28 листопада 2010

(0|0)