Дата народження: 4 червня
Місце проживання:
Томаківка Дніпровська Область
Люди Дніпровської області Томаківка


Релiг. погляди: православна

Сторінку створено: 23 січня 2014

Підписка на оновлення сторінки

Додайте та налаштуйте сповіщення на свій е-мейл

Перейти

Останні фото

Ксения Ивахненко - Останні фото
Ксения Ивахненко - Останні фото
Ксения Ивахненко - Останні фото
Ксения Ивахненко - Останні фото
Запитання
привіт як справи дзвони не забувай
Відповідь
Ивахненко Ксения, користувач 1ua
Ксения Ивахненко
хто ти?добра людино

3 грудня 2017

Ивахненко Ксения, користувач 1ua
Ксения Ивахненко
Свят-Вечір

Мороз малює у віконці.
Узваром дихає кутя.
І Мати Божа на іконці
у хустку кутає дитя.

Побудь дитиною, синочку.
Твоє дитинство золоте.
Ще вітер віє у терночку
і дерево на хрест росте.

Ще час не сплинув за водою.
Ще Юда спить у сповитку.
Он гурт з різдвяною звіздою
уже на ближньому кутку.

Поколядують і засіють.
Ще, може, буде і життя.
Ти на Голгофі вже Месія,
а на руках іще дитя.

© Ліна Костенко

12 січня 2015

Ивахненко Ксения, користувач 1ua
Ксения Ивахненко

Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом:
Не студить вітер уст — зігрівся біля них;
І радісно моїм тонким, рухливим пальцям
Торкатись інших рук і квітів весняних.

Тебе нема, нема... Та в серці сміх іскриться,
Ось він стрільне в юрбу, мов золотий шампан!
В чужих очах вогонь, привітом сяють лиця,
І кожний мій порив — сьогодні владний пан.

Любов — лише тобі... А це її уламки,
Це — через край вино, в повітря квіт дерев,
Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки
Закритої душі і рамку цю дере,

Щоб зайвину свою розсипати перлисто:
Комусь там дотик рук, комусь гарячий сміх.
Ось так приходить мент, коли тяжке намисто
Перлинами летить до випадкових ніг.

Jktyf Ntksuf

12 січня 2015

Ивахненко Ксения, користувач 1ua
Ксения Ивахненко
Сніги метуть. У вікнах біле мрево.
Антени ловлять клаптики новин.
На білий вальс запрошую дерева,
на білий вальс вітрів і хуртовин.
Хай буде сніг, і музика, і вечір.
Хай серце серцю сплачує борги.
О, покладіть гілки мені на плечі,
з мого життя пострушуйте сніги!
Я вас люблю за те, що ви дерева.
Що ви прийшли до мене, що ви тут.
Зима стоїть, скляна і перкалева.
Метуть сніги. Сніги метуть, метуть...
Ліна Костенко

12 січня 2015

Ивахненко Ксения, користувач 1ua
Ксения Ивахненко
Як холодно! Акація цвіте.
Стоїть, як люстра, над сирим асфальтом.
Сумної зірки око золоте,
І електричка скрикнула контральто,
Я тихо йду. Так ходять скрипалі,
не сколихнувши музику словами.
Єдина мить - під небом на землі
отак побути наодинці з Вами!
Ви теж, мабуть, десь тихо ідете.
Страждання наше чисте і терпляче.
Як холодно!... Акація цвіте.
Як холодно! Душа за вами плаче.
© Ліна Костенко

12 січня 2015

Ивахненко Ксения, користувач 1ua
Ксения Ивахненко
Пора мені – чекай мене завжди.
Печалям нашим ще горіть дотла!
Я все лишу і повернусь туди,
Де наша зірка щастям розцвіла.

Вокзал, перон і – туга на пероні!
Зелені, наче туга, поїзди
Не розімкнуть сердець, лише долоні.
Я повернусь – чекай мене завжди!

© Оксана Осовська

12 січня 2015

Ивахненко Ксения, користувач 1ua
Ксения Ивахненко
Всегда радостно выяснить, что чужой поступок, казавшийся тебе демонстрацией слабости, на самом деле был проявлением силы, видимая покорность судьбе — следствием хладнокровного расчета, а душевная черствость — виртуозным самообладанием.

18 листопада 2014

Гості сторінки

Див. далі...

Поділіться сторінкою в соцмережах:



  Закрити  
  Закрити