Nikolay Yakovets

Nikolay Yakovets

      Покалів – село Овруцького району Житомирської області, центр сільської ради. Розташоване за 17 км на захід від  районного центру. Населення становить 591осіб. Площа – 1.6 км?. Густота населення 369,38 осіб/км?. Географічні координати - 51°21?35? пн. ш. 28°35?29?сх. д.? / ?51.359722° пн. ш. 28.591389°сх. д.

На високому пагорбі, де тепер урочище «Селище» жив кремезний поселянин Левко. Маючи неабияку силу, він завжди захищав односельчан, і, певне тому ті говорили: «Поки Лев буде жить, не бойтеся нікого». Від перших слів цієї фрази і пішла назва села Покалів (Покилев). Микола Брицун-Ходак у книзі «Велика Древія» зазначає,що в назві села Покальов донині живе доба прадавнього ловецтва, адже найголовніше заняття – лови, мисливство-ловецтво на звіра дикого. Для добування сторожкого звіра треба було загнати його на здвижі-калі, на болотини. Дослідник називає Лева Льов-мисливець і зазначає, що під селом, на Калях-Болотах ,був острівець оточений болотами з трьох сторін – місце древніх ловів, куди прямує дичина на водопої. Цей острівець був власністю багатого чоловіка, звіролова Льова-мисливця. На островину можна пробратися лише однією дорогою через мисливське Селище, тобто Покальов, володарем якого виступає Лев. Інші мисливці теж хотіли полювати на Калях прибережних, але Лев не допускав їх до острова, одного разу сердитий Лев вигукнув «Поки Лев живий до острова ніхто не пройде» .

        Якщо прослідкувати за аналогією, наприклад с.Полохачів – це місцина, де полохали птахів, то у назві Покальов твердиться про загінне Ловецтво на Здвижах «По Калях-Болотинах гонять Ловичі звірадикого», що скоротилося як «По Калях Ловичі», а згодом в Покальов.  

Під такою назвою село згадується в скарзі дворянина Федора Камінського від 1734р. Тодішній Покалів невеличкий хутір, в якому жили кріпаки. Тяжкою була їх доля. Багато хто ходив на відхожі промисли: рубати ліс, гнати дьоготь, виплавляти залізо зболотної руди.

5 октября 2015

(0|0)

Nikolay Yakovets

Зростало село дуже повільно. Після реформи 1861 року, коли було скасовано кріпосне право , в с. Покалів налічувалось 33 наділи землі. По кількості грунтів можна було встановити, що в селі існувало 33 двори: Ткачев (Ткач),Шеленов (Костюк),Шутов(Ільюк), Ковальчуков(Ковальчук), Можаров(Можар), Павков(Алексейчук),Никиєв(…), Семенишин(Климович), Габрель(Бондарчук), Микитовський (Вознюк),Бамешин(…), Григоровський (Стрелковетський), Денисов (Бондарчук), Шостаков(Трохнюк), Остапов (Горбченко), Гулінних (Каменчук), Захаров (Корсун),Зайцев(Заяц), Шешков (Корсун), Кухаров (Кравчук), Трохнюков (Трохнюк),Калеников(…), Тихонов(Яковец), Балебрухов (Корсун), Купрень(Старовойт),Ляшов(Старовойт), Нелепов (Нелеп), Демидов (Трохнюк), Ільяновский(Климович),Палєйов(Полійчук), Савчуковский(Климович).  

Крім них був іще двір єврея Голуба, який займався торгівлею ( в той час євреям землі не давали).У селі проживали заможні поміщицькі сім’ї : Барнатовичів, Субоцьких.

У документах Державного реєстру Управління усправах релігій обласної державної адміністрації значиться , щоПокалівська  церква Пресвятої Богородицізбудована в 1729 р., а в архівних даних Житомирської єпархії повідомляється, що Покалівська церква Різдва Богородиці збудована в 1871р.прихожанами з допомогою скарбниці. Цілком ймовірно, що ця церква була збудована на місці попередньої ,зведеної ще у 18 ст. До неї були приписані села: Коптівщина з Трійцяною церквою    ( ця церква була збудована в 1762р. заклопотанням поміщиці Ізабелли Трипольської), Полохачів, Гаєвичі, Дівошин, Монархи, Сараї, Заболоть, Ясенець, Вовча Слобода, Нижня, Середня і Верхня Рудні. Прихожан було: 1383- чоловіки, 1423-жінки. Церква мала 22 десятини землі.                  

1862 році у селі заснували школу, а вже у 1873р. в Покалеві було збудоване однокласне народне училище. Кращих учнів якого нагороджували іменними Євангеліями.

З радістю зустріли покалівці звістку про революцію. На мітингу біля волосної управи було обране нове самоврядування – селянську Раду. Тоді ж знищили пам’ятник Олександру ??. У квітні 1917 року в село з фронту повертається комуніст односельчанин Сила Корсун, який очолив боротьбу селян проти «гайдамаків»  Гетьмана П.Скоропадського. 5 грудня 1917 року в Покальові створили підпільний революційний комітет з підготовки збройного повстання, в який увійшли Корсун С.П., Старовойт У.В, Трохнюк С.І.. Очолив ревком С.Корсун. В ніч на 1 грудня 1918 року три партизанські загони під керівництвом  С.Корсуна, С, Трохнюка і С.Старовойта вирушили з села Покалів  на Овруч і завдали смертельного удару гетьманським військам та встановили радянську владу на Овруччині. В бою за м.Народичі загинув перший голова ревкому Сила Петрович Корсун. Його могила в Покальові свято оберігається вдячними земляками. Влітку 1920 року бандити живцем спалили на вогнищі біля села Девошин першого голову Покалівської волосної революційної ради Сергія ІвановичаТрохнюк

5 октября 2015

(0|0)

Nikolay Yakovets

У 1919 році уселі була утворена більшовицька організація і Покалівський комітет незаможніх селян (комнезам), який очолив Старовойт Устим Васильович.

        Березень1930 року – 12 бідняцьких господарств об’єдналися в артіль «Червоний  партизан». Згодом в артіль вступило ще 120 господарств. Артіль мала: 380га орної землі, 270га сіножатей, ліс та чагарники. Перший бригадир – Яковець Григорій Степанович, перший голова колгоспу – Демідчук Тимофій. Через рік на колгоспній фермі було 80 корів, 150 коней,вівці.

       Страшний голод 32- 33го року довелося пережити  іжителям  Покалівської сільської ради. Багато хто з них не вижив  у ті страшніроки: Вознюк Архип, Вознюк Хома Андрійович, Дивак Килина, Дивак Пріська, ДивакСтепан Тихонович, Дивак Тихон, Овадчук Зот, Овадчук Роман.  

        Протягом1930х років було репресовано багато жителів села. Серед них: Бондарчук А.І,  Бородкевич Г.Д., Валенюк О.І, Гоцалюк А.С, Даниленко О.Ф, Демянчук С.О, Каменчук Ф.П., Климович В.У, Климович Г.В, Климович І.Х., Климович К.О, Климович М.Ф, Климович С.І,  Климович Ю.У., Корсун М.І. та інші.

      У 1935 р. над сільською церкою нависла загроза : її хотіли зруйнувати. Але покалівці, зокрема громадський актив, проявили мудрість, заявивши, що приміщення буде використано підзерносклад.

1940р – на ВДНГв Москві колгосп «Червоний партизан» представляли кращі їздові: Костюк Д.А, Корсун Г.І.

Восени 1943 рокув селі перебував штаб партизанського з’єднання О.М. Сабурова. На фронті і в партизанському загоні в роки ВВВ билося проти гітлерівців 400 чоловік з Покалева. 200 чоловік відзначено орденами і медалями, 82 загинуло смертю хоробрих.

5 октября 2015

(0|0)

Nikolay Yakovets

Наші предки берегли млини, складали про них пісні , прислів’я, легенди. Для молодих та закоханих цебуло місце романтичних зустрічей, нерідко тут зароджувалося і нове життя.Вітряк на селі після церкви був культурно – етнічною спорудою, предметом народної архітектури і побуту, свідчив про статки. Тож і не дивно, що село Покалів славилось заможними хазяями, бо мало аж п’ять млинів, що височіли зісходу села. У роки революційних потрясінь чи воєн млини ставали об’єктами боротьби за хліб і воду, вони були надією на спасіння голодних людей. Отож, як бачимо, млин – це своєрідна пам’ять народу, його історія. Неподалік села Полохачів, на видному і мальовничому місціі сьогодні стоїть вітряний млин. Це один з тих п’яти , що були на початку минулого століття в Покалеві, і якого в 30 – ті роки перенесли на це місце. Час, вітри ісонце зробили свою справу. Останнім часом все активніше  почали говорити про розвиток у районі такоїнової галузі як туризм. Вітряк  міг бутиодним із об’єктів,до якого можна було б привернути увагу туристів. На жаль, навесні 2012 року вінзгорів.

Прикрасою села є двоповерхова школа , яка була збудована  лише за один рік.  З 1981 року діти  з села Покалів та навколишніх сіл мають можливість навчатися в цьому закладі. Покалівська ЗОШ ?-??? ст. пишається своїми випускниками.

Поряд зі школою розміщене приміщення дитячого садка та амбулаторії, збудоване в 1989 році. В селі є будинок культури на 450 місць та бібліотека.

5 октября 2015

(0|0)