{Чому мешканці Шевченка працюють нелегально?|Сплачені податки, де вони?|Що робити після сплати податків?|Бюджетне ярмо, як з його вибратись?}

Споконвічна тема кожного жителя Шевченка, як бути заможними, багато жити і не платити податки. На жаль, правила гри у Шевченці наперед продиктовані зверху можновладцями і раніше і тепер визначають долю майже всіх грошових потоків. Куди йдуть всі зароблені гроші громадян села? Скільки коштів віддає типовий громадянин Шевченка при офіційному оформленні і скільки коштів отримують горе-олігархи при розподілі бюджету. Як прорахувати це в цифрах? Сьогодні ми розкладемо все по полицях, щоб мати уявлення про загальну картину грошового обігу.

Якщо сказати коротко, то майже половину свого життя кожен житель Шевченка працює на державу. В деталях це виглядає так. При заробітній платі 5000 грн, єдиний соціальний внесок буде становити 1100 грн, податок з доходів фізичних осіб – 900 грн, військовий збір 75 грн. Тобто 41,5% при отриманні заробітної плати необхідно перерахувати в державну казну. Залишається 2975 грн. При купівлі пального в автомобіль на 1000 грн необхідно буде сплатити ПДВ 166 грн та Акциз 257 грн. Решта 1975 - це залишок заробітної плати і 2498 всього сплачених податків. При купівлі багатьох речей необхідно також сплачувати ПДВ, акциз на спиртне та тютюнові вироби, внески до пенсійного фонду при поповненні мобільного телефону. На 1975 грн – мінімум 395 грн (20%). В підсумку з п’яти тисяч грн необхідно сплатити 2893 грн податків або майже 58% від заробітної плати.

Як правило, більшість мешканців не замислюються на які цілі йдуть сплачені ними податки. Згідно Закону України про Бюджет на кожний рік є певний розпис всіх доходів і витрат з державної казни. Але як зробити, щоб сплачені податки досягали своєї цілі і повертались до села, примножуючи його розвиток. Останнім часом все більше піднімаються питання в суспільстві, як удосконалити податкове законодавство, щоб в підсумку зменшити ціни на певні товари, тарифи і власне податки. Якщо не вірити сліпо популістам і мати тверезий розум, то є низка законодавчих змін, які можуть покращити життя у Шевченці.

Наприклад, при ціні на цукор у Бразилії 8 грн, в нас він коштує 26 грн, бо існує імпортне мито 50%. Вживане авто в Європі коштує втричі дешевше через високу вартість розмитнення. Електроенергія також втричі дорожча за ціни, по яких їх продають державні електростанції, бо такий продаж монополізований олігархічними кланами. Жителі Шевченка не повинні працювати не олігархів, примножуючи їх добробут. Мораль цієї теми така: не будь байдужим до долі своєї Батьківщини, проявляй інтерес до розвитку своєї громади та бери в цьому активну участь.

Прес служба громади

28.05.2018р.