Запитання:
- Чим мешканці опалюють свої будинки взимку ?
Відповідь:
- дрова

Запитання:
- Що побудувалось за останній рік?
Відповідь:
- нічого

Запитання:
- Які корисні копалини є?
Відповідь:
- так

Запитання:
- Вы хотели бы здесь жить?
Відповідь:
- Да

Запитання:
- Где находится ближайшие СТО, шиномонтаж?
Відповідь:
- За 20 км

Запитання:
- Сколько церквей находится?
Відповідь:
- 1

Запитання:
- Много ли неиспользованных земель?
Відповідь:
- Много

Запитання:
- Где находятся бензо- газозаправочные станции?
Відповідь:
- Далеко

Запитання:
- Куда бы Вы выделили средства из местного бюджета?
Відповідь:
- На школу и ремонт дорог

Запитання:
- Довольны ли Вы местной властью?
Відповідь:
- Да

Запитання:
- Сколько киломентров до крупнейших городов, есть авто- железнодорожный вокзал?
Відповідь:
- 20

Запитання:
- Где находятся лучшие детские площадки?
Відповідь:
- Раньше было возле дома,вернее их небыло

Запитання:
- В якому продуктовому магазині знаходяться найсвіжіші продукти?
Відповідь:
- Центральний

Запитання:
- Чи задоволені Ви місцевою владою?
Відповідь:
- Так

Запитання:
- Чи багато у Вас безробітних?
Відповідь:
- Ну так собі

Запитання:
- Яка найпривабливіша вулиця для проживання?
Відповідь:
- Миру

Запитання:
- Чого не вистачає?
Відповідь:
- Нормального клуба

Запитання:
- Де знаходиться найближчі СТО, шиномонтаж?
Відповідь:
- Немає

Німецький психолог пояснив, чому українці є однією з наймудріших і найрозумніших націй сучасності. Його слова змусили замовкнути всю аудиторію.

На конференції в Берліні він виступив із промовою, яка відразу привернула увагу науковців та експертів. І промовив фразу, від якої зал завмер:

«Ви — одна з найрозумніших націй, яку мені доводилося досліджувати. І зараз я поясню чому».



Приміщення охопила абсолютна тиша. Бо його вислови не стосувалися формальних критеріїв, як-от кількість дипломів чи середній рівень IQ. Він говорив про значно глибший прояв розуму — інтелект виживання, здатність орієнтуватися в хаосі й витворювати порядок там, де його, здавалося б, немає.



Він пояснив:

– Українці навчилися жити у світі постійної непевності та хаосу, й знаходити в ньому структуру та смисл.

– Ваша здатність до адаптації перевершує більшість інших народів, з якими я мав справу.



Далі психолог навів п’ять ключових аспектів, які особливо вразили аудиторію:

1. Українці розв’язують проблеми нестандартними шляхами там, де німці намагаються дотримуватися алгоритмів і інструкцій.

2. Ви здатні діяти навіть за умов обмежених ресурсів, створюючи результати там, де здавалося б нічого неможливо.

3. Ваш мозок звик функціонувати в режимі багатозадачності навіть в екстремальних та стресових умовах.

4. Ви вмієте підтримувати емоційну рівновагу там, де інші психологічно ламаються.

5. Ваша креативність виникає не з комфорту чи надлишку, а з необхідності, з уміння трансформувати потреби на рішення.



«Німці будують довгострокові плани на роки вперед, — продовжив він. — Українці ж змушені планувати на години, іноді — на хвилини. І все одно вони виживають».



Однак найбільш глибоким був його висновок:

«Справжній розум не полягає в знанні всього наперед. Інтелект проявляється у здатності миттєво знаходити вихід тоді, коли події виходять за рамки очікуваного, коли всі алгоритми не працюють».



Після цих слів аудиторія вибухнула оваціями. Люди піднялися й аплодували стоячи, відчуваючи, що почули щось фундаментальне.



Справжня мудрість проявляється не у знанні всіх відповідей, а у здатності створювати сенс там, де, здавалося б, панує хаос.

Німецький психолог пояснив, чому українці є однією з наймудріших і найрозумніших націй сучасності. Його слова змусили замовкнути всю аудиторію.

На конференції в Берліні він виступив із промовою, яка відразу привернула увагу науковців та експертів. І промовив фразу, від якої зал завмер:

«Ви — одна з найрозумніших націй, яку мені доводилося досліджувати. І зараз я поясню чому».



Приміщення охопила абсолютна тиша. Бо його вислови не стосувалися формальних критеріїв, як-от кількість дипломів чи середній рівень IQ. Він говорив про значно глибший прояв розуму — інтелект виживання, здатність орієнтуватися в хаосі й витворювати порядок там, де його, здавалося б, немає.



Він пояснив:

– Українці навчилися жити у світі постійної непевності та хаосу, й знаходити в ньому структуру та смисл.

– Ваша здатність до адаптації перевершує більшість інших народів, з якими я мав справу.



Далі психолог навів п’ять ключових аспектів, які особливо вразили аудиторію:

1. Українці розв’язують проблеми нестандартними шляхами там, де німці намагаються дотримуватися алгоритмів і інструкцій.

2. Ви здатні діяти навіть за умов обмежених ресурсів, створюючи результати там, де здавалося б нічого неможливо.

3. Ваш мозок звик функціонувати в режимі багатозадачності навіть в екстремальних та стресових умовах.

4. Ви вмієте підтримувати емоційну рівновагу там, де інші психологічно ламаються.

5. Ваша креативність виникає не з комфорту чи надлишку, а з необхідності, з уміння трансформувати потреби на рішення.



«Німці будують довгострокові плани на роки вперед, — продовжив він. — Українці ж змушені планувати на години, іноді — на хвилини. І все одно вони виживають».



Однак найбільш глибоким був його висновок:

«Справжній розум не полягає в знанні всього наперед. Інтелект проявляється у здатності миттєво знаходити вихід тоді, коли події виходять за рамки очікуваного, коли всі алгоритми не працюють».



Після цих слів аудиторія вибухнула оваціями. Люди піднялися й аплодували стоячи, відчуваючи, що почули щось фундаментальне.



Справжня мудрість проявляється не у знанні всіх відповідей, а у здатності створювати сенс там, де, здавалося б, панує хаос.

МАЙБУТНЄ ВЖЕ ТУТ: Японські вчені «відредагували» синдром Дауна
Те, що раніше вважалося неможливим в архітектурі людського життя, сьогодні стає науковим фактом. Дослідники з Університету Мі (Японія) зробили крок, який може змінити медицину назавжди. 🇯🇵

Що саме сталося?
Вперше в історії за допомогою генетичних «ножиць» CRISPR-Cas9 вчені змогли видалити зайву 21-шу хромосому просто в живих людських клітинах.
Чому це неймовірно?

Точність ювеліра: Система розпізнала саме «третю зайву» копію, не зачепивши здорову пару.

Перезавантаження: Після видалення зайвого «баласту» клітини почали поводитися як здорові — відновився обмін речовин та нормальний ріст.

Нова надія: Хоча це поки що лабораторні дослідження, ми стали на крок ближче до розуміння того, як лікувати генетичні порушення на ранніх етапах.
Японія вкотре доводить: кордони існують лише в нашій уяві. Це справжній прорив у «проєктуванні» здоров'я майбутніх поколінь. 🌍🔬

Як ви вважаєте, чи готове людство до ери генетичного редагування? Пишіть у коментарях!

#НеймовірнеПоруч #Наука #Японія #Генетика #Майбутнє #Медицина #CRISPR

МАЙБУТНЄ ВЖЕ ТУТ: Японські вчені «відредагували» синдром Дауна
Те, що раніше вважалося неможливим в архітектурі людського життя, сьогодні стає науковим фактом. Дослідники з Університету Мі (Японія) зробили крок, який може змінити медицину назавжди.

Що саме сталося?
Вперше в історії за допомогою генетичних «ножиць» CRISPR-Cas9 вчені змогли видалити зайву 21-шу хромосому просто в живих людських клітинах.
Чому це неймовірно?

Точність ювеліра: Система розпізнала саме «третю зайву» копію, не зачепивши здорову пару.

Перезавантаження: Після видалення зайвого «баласту» клітини почали поводитися як здорові — відновився обмін речовин та нормальний ріст.

Нова надія: Хоча це поки що лабораторні дослідження, ми стали на крок ближче до розуміння того, як лікувати генетичні порушення на ранніх етапах.
Японія вкотре доводить: кордони існують лише в нашій уяві. Це справжній прорив у «проєктуванні» здоров'я майбутніх поколінь.

У Emgrand EC7 есть масса предложений на маркетплейсах, но без чёткого бренда это всегда лотерея. Если не хотите покупать «кота в мешке», ориентируйтесь на проверенные магазины с фильтрами по брендам и узлам, где видно производителя и артикулы. Например, по Geely Emgrand EC7 легко искать нужные позиции здесь: https://mahina.in.ua/catalog/geely-...
— можно выбрать ремни, элементы подвески, фильтры и др. с конкретными брендами, а не неопределёнными надписями вроде «подходят все».

Здравствуйте! Знал ли кто Поташника Кирила Ильича? Он похоронен в этом селе. И есть ли контакты администрации кладбища?

Чекаючи нового похолодання згадаємо про найлютіші зими в історії України ❄️

Україна не раз переживала зими, які випробовували людей на витривалість і єдність. Деякі з них назавжди залишилися в історії як справжні стихійні лиха.



Зима 1928–1929 років — “Великий мороз”

Найсуворіша зима ХХ століття.

На Лівобережжі фіксували −40…−42 °C,

Морози почалися ще в жовтні 1928-го і тривали до квітня 1929-го

Морози сягали -35...-40°C, через що масово вимерзали сади та озимина, а річки промерзли до самого дна.

Навіть став Дніпро, у портах скувало льодом навіть Азовське та Чорне моря. Крига в Одесі була настільки міцною, що витримувала вантажівки, а сніговий покрив у Криму сягав висоти людського зросту

Транспорт зупинявся, гинула худоба, люди грілися всім, що горіло.

Через масивні снігові замети та обледеніння залізничне сполучення між великими містами переривалося на тижні. Навіть потужні на той час паровози не могли пробити замерзлі пласти снігу.

Цікаво, що саме після цієї зими в радянській Україні почали активно переглядати норми будівництва та теплоізоляції будівель, оскільки стара інфраструктура виявилася абсолютно безпорадною перед таким екстремумом.



Зима 1941–1942 років — зима Другої світової війни

Ця зима увійшла в історію як «Генерал Мороз», що став вирішальним, але надзвичайно жорстоким фактором Другої світової війни. Для цивільного населення радянської України та солдатів на фронті вона перетворилася на справжнє пекло.

Температури почали стрімко падати ще в листопаді.

У грудні та січні стовпчики термометрів стабільно трималися на позначках −30…−35 °C, а в окремі ночі було ще холодніше.

Техніка не витримувала таких температур — мастило замерзало, метал ставав крихким, а завести двигуни без багаття під ними було неможливо.

Брак пального, одягу й їжі зробив холод не менш небезпечним, ніж бойові дії. Цю зиму згадують як одну з найтрагічніших.

Через зруйновані оселі та відсутність опалення люди були змушені спалювати меблі, книги та паркани, щоб вижити. Величезна кількість людей, особливо в окупованих містах (Харків, Київ), гинула не від куль, а від холоду та голоду. Саме в цю зиму Харків пережив один із найстрашніших періодів голоду та холоду,населенняскоротилося в рази.Ця зима продемонструвала, що холод може бути такою ж нищівною зброєю, як і артилерія.

Зима 1953–1954 років запам'яталася українцям як час надзвичайних снігопадів, які паралізували звичний хід життя та встановили численні рекорди по висоті снігового покриву.

Зима 1953–1954 років запам’яталася неймовірною тривалістю. Сніговий покрив тримався понад 100 днів, а товщина криги на Дніпрі дозволяла пересуватися навіть важкій техніці

Замети висотою в кілька метрів повністю блокували транспортне сполучення. Подекуди люди були змушені викопувати тунелі, щоб вийти зі своїх домівок.

Залізничний та автомобільний рух було зупинено на тижні. Для розчищення колій залучали військову техніку та сотні людей.

Рекордні сніги супроводжувалися сильними морозами до −30 °C, що ускладнювало роботи з відновлення інфраструктури та створювало загрозу для здоров'я людей.

Багато віддалених населених пунктів залишалися відрізаними від світу протягом тривалого часу, що вимагало організації спеціальних операцій з доставки продовольства та медикаментів.

Ця зима стала яскравим прикладом того, як природа може випробовувати на міцність інфраструктуру та згуртованість суспільства



Зима 1969–1970 років — зима крижаного панцира

Ця зима була не стільки морозною, скільки надзвичайно сніжною та вологою.

Постійні перепади температур від відлиги до різкого морозу створили товстий шар ожеледі.

Дерева та лінії електропередач не витримували ваги льоду й масово обривалися. Цілі області залишалися без світла на тижні. На дорогах утворився «скляний» лід, що фактично зупинило рух транспорту на тривалий час.



Зима 1978–1979 років — хуртовини століття

Ця зима, яку часто називають «новорічним апокаліпсисом», стала одним із найбільш екстремальних кліматичних випробувань для інфраструктури радянської України та всього СРСР.

У передноворічні дні температура в радянській Україні впала з +3…+5 °C до −30 °C всього за добу.

На півночі та сході країни фіксували рекорди до −35…−38 °C.

Через миттєве замерзання вологого снігу дороги та залізничні колії вкрилися надміцним льодом, який не могли пробити звичайні снігоочисники. Для розчищення магістралей залучали армійську важку техніку та танки.

Системи опалення не були розраховані на такі навантаження.

У багатьох містах УРСР через промерзання ґрунту лопалися магістральні труби, а жителі багатоповерхівок були змушені грітися біля газових плит або збиратися в одну кімнату всією родиною.



1986–1987 — Остання «справжня» зима СРСР

Багато хто пам'ятає її як надзвичайно довгу та стабільно холодну.

Морози тривали безперервно з грудня до березня.

До −34 °C у багатьох регіонах.

У січні 1987 року в Києві температура падала до −32 °C.

Висота снігового покриву була рекордною для другої половини ХХ століття. Школярі раділи скасуванню занять через морози, але для комунальних служб це був справжній іспит.

Промерзали водогони, масово виходили з ладу системи опалення — зима показала вразливість інфраструктури.



Зима 2005–2006 ррків — Алчевська трагедія

Ця зима увійшла в історію як приклад того, наскільки небезпечним може бути мороз для застарілих комунікацій.

У січні 2006-го при морозах −30...−35 °C сталася сумнозвісна аварія на тепломережі в місті Алчевськ. Вся система опалення міста замерзла й лопнула. Понад 60 тисяч людей залишилися в промерзлих квартирах. Це стало уроком національного масштабу щодо важливості модернізації енергосистем.



Зима 2011–2012 років — сучасна “арктика”

Зима 2011–2012 років стала справжнім шоком для сучасної України, адже вона прийшла після серії досить м’яких зим і продемонструвала, що «арктичні» сценарії можливі навіть в епоху глобального потепління.

Основний удар припав на першу половину лютого 2012 року.

У багатьох регіонах температура впала до −30...−33 °C. Навіть у Криму фіксували аномальні −25 °C.

У лютому 2012-го Чорне море біля берегів Одеси та Криму знову вкрилося кригою. Це було рідкісне видовище: крижані тороси простягалися на сотні метрів від берега, а судноплавство було повністю зупинено.

Через сильні морози по всій країні було оголошено надзвичайні канікули для школярів, які тривали майже два тижні.

Навантаження на енергосистему досягло тогочасних історичних максимумів. Саме тоді почали активно обговорювати необхідність модернізації тепломереж, які масово виходили з ладу через промерзання ґрунту.

Цей досвід 2012 року став «репетицією» перед подальшими викликами.



Зима 2012–2013 років — Березневий сніговий апокаліпсис

Хоча зима була помірною, вона завершилася безпрецедентною подією 22–23 березня 2013 року.

За добу в Києві та західних областях випала місячна норма снігу. Міста повністю зупинилися: трамваї стояли в заметах, люди добиралися додому на лижах, а на трасах утворилися затори довжиною в десятки кілометрів.

Саме тоді українці продемонстрували неймовірну самоорганізацію, допомагаючи один одному витягувати машини та розвозячи гарячий чай.

Сьогодні, у 2026 році, цей досвід єднання залишається ще однією нашою зброєю проти будь-яких холодів…

Світлана Чемісова

Чекаючи нового похолодання згадаємо про найлютіші зими в історії України ❄️

Україна не раз переживала зими, які випробовували людей на витривалість і єдність. Деякі з них назавжди залишилися в історії як справжні стихійні лиха.



🥶 Зима 1928–1929 років — “Великий мороз”

Найсуворіша зима ХХ століття.

На Лівобережжі фіксували −40…−42 °C,

Морози почалися ще в жовтні 1928-го і тривали до квітня 1929-го

Морози сягали -35...-40°C, через що масово вимерзали сади та озимина, а річки промерзли до самого дна.

Навіть став Дніпро, у портах скувало льодом навіть Азовське та Чорне моря. Крига в Одесі була настільки міцною, що витримувала вантажівки, а сніговий покрив у Криму сягав висоти людського зросту

Транспорт зупинявся, гинула худоба, люди грілися всім, що горіло.

Через масивні снігові замети та обледеніння залізничне сполучення між великими містами переривалося на тижні. Навіть потужні на той час паровози не могли пробити замерзлі пласти снігу.

Цікаво, що саме після цієї зими в радянській Україні почали активно переглядати норми будівництва та теплоізоляції будівель, оскільки стара інфраструктура виявилася абсолютно безпорадною перед таким екстремумом.



🌨 Зима 1941–1942 років — зима Другої світової війни

Ця зима увійшла в історію як «Генерал Мороз», що став вирішальним, але надзвичайно жорстоким фактором Другої світової війни. Для цивільного населення радянської України та солдатів на фронті вона перетворилася на справжнє пекло.

Температури почали стрімко падати ще в листопаді.

У грудні та січні стовпчики термометрів стабільно трималися на позначках −30…−35 °C, а в окремі ночі було ще холодніше.

Техніка не витримувала таких температур — мастило замерзало, метал ставав крихким, а завести двигуни без багаття під ними було неможливо.

Брак пального, одягу й їжі зробив холод не менш небезпечним, ніж бойові дії. Цю зиму згадують як одну з найтрагічніших.

Через зруйновані оселі та відсутність опалення люди були змушені спалювати меблі, книги та паркани, щоб вижити. Величезна кількість людей, особливо в окупованих містах (Харків, Київ), гинула не від куль, а від холоду та голоду. Саме в цю зиму Харків пережив один із найстрашніших періодів голоду та холоду, коли населення міста скоротилося в рази.

Ця зима продемонструвала, що холод може бути такою ж нищівною зброєю, як і артилерія.



❄️ Зима 1953–1954 років запам'яталася українцям як час надзвичайних снігопадів, які паралізували звичний хід життя та встановили численні рекорди по висоті снігового покриву.

Зима 1953–1954 років запам’яталася неймовірною тривалістю. Сніговий покрив тримався понад 100 днів, а товщина криги на Дніпрі дозволяла пересуватися навіть важкій техніці

Замети висотою в кілька метрів повністю блокували транспортне сполучення. Подекуди люди були змушені викопувати тунелі, щоб вийти зі своїх домівок.

Залізничний та автомобільний рух було зупинено на тижні. Для розчищення колій залучали військову техніку та сотні людей.

Рекордні сніги супроводжувалися сильними морозами до −30 °C, що ускладнювало роботи з відновлення інфраструктури та створювало загрозу для здоров'я людей.

Багато віддалених населених пунктів залишалися відрізаними від світу протягом тривалого часу, що вимагало організації спеціальних операцій з доставки продовольства та медикаментів.

Ця зима стала яскравим прикладом того, як природа може випробовувати на міцність інфраструктуру та згуртованість суспільства



❄️ Зима 1969–1970 років — зима крижаного панцира

Ця зима була не стільки морозною, скільки надзвичайно сніжною та вологою.

Постійні перепади температур від відлиги до різкого морозу створили товстий шар ожеледі.

Дерева та лінії електропередач не витримували ваги льоду й масово обривалися. Цілі області залишалися без світла на тижні. На дорогах утворився «скляний» лід, що фактично зупинило рух транспорту на тривалий час.



🌬 Зима 1978–1979 років — хуртовини століття

Ця зима, яку часто називають «новорічним апокаліпсисом», стала одним із найбільш екстремальних кліматичних випробувань для інфраструктури радянської України та всього СРСР.

У передноворічні дні температура в радянській Україні впала з +3…+5 °C до −30 °C всього за добу.

На півночі та сході країни фіксували рекорди до −35…−38 °C.

Через миттєве замерзання вологого снігу дороги та залізничні колії вкрилися надміцним льодом, який не могли пробити звичайні снігоочисники. Для розчищення магістралей залучали армійську важку техніку та танки.

Системи опалення не були розраховані на такі навантаження.

У багатьох містах УРСР через промерзання ґрунту лопалися магістральні труби, а жителі багатоповерхівок були змушені грітися біля газових плит або збиратися в одну кімнату всією родиною.



❄️ 1986–1987 — Остання «справжня» зима СРСР

Багато хто пам'ятає її як надзвичайно довгу та стабільно холодну.

Морози тривали безперервно з грудня до березня.

До −34 °C у багатьох регіонах.

У січні 1987 року в Києві температура падала до −32 °C.

Висота снігового покриву була рекордною для другої половини ХХ століття. Школярі раділи скасуванню занять через морози, але для комунальних служб це був справжній іспит.

Промерзали водогони, масово виходили з ладу системи опалення — зима показала вразливість інфраструктури.



❄️ Зима 2005–2006 ррків — Алчевська трагедія

Ця зима увійшла в історію як приклад того, наскільки небезпечним може бути мороз для застарілих комунікацій.

У січні 2006-го при морозах −30...−35 °C сталася сумнозвісна аварія на тепломережі в місті Алчевськ. Вся система опалення міста замерзла й лопнула. Понад 60 тисяч людей залишилися в промерзлих квартирах. Це стало уроком національного масштабу щодо важливості модернізації енергосистем.



❄️ Зима 2011–2012 років — сучасна “арктика”

Зима 2011–2012 років стала справжнім шоком для сучасної України, адже вона прийшла після серії досить м’яких зим і продемонструвала, що «арктичні» сценарії можливі навіть в епоху глобального потепління.

Основний удар припав на першу половину лютого 2012 року.

У багатьох регіонах температура впала до −30...−33 °C. Навіть у Криму фіксували аномальні −25 °C.

У лютому 2012-го Чорне море біля берегів Одеси та Криму знову вкрилося кригою. Це було рідкісне видовище: крижані тороси простягалися на сотні метрів від берега, а судноплавство було повністю зупинено.

Через сильні морози по всій країні було оголошено надзвичайні канікули для школярів, які тривали майже два тижні.

Навантаження на енергосистему досягло тогочасних історичних максимумів. Саме тоді почали активно обговорювати необхідність модернізації тепломереж, які масово виходили з ладу через промерзання ґрунту.

Цей досвід 2012 року став «репетицією» перед подальшими викликами.



❄️ Зима 2012–2013 років — Березневий сніговий апокаліпсис

Хоча зима була помірною, вона завершилася безпрецедентною подією 22–23 березня 2013 року.

За добу в Києві та західних областях випала місячна норма снігу. Міста повністю зупинилися: трамваї стояли в заметах, люди добиралися додому на лижах, а на трасах утворилися затори довжиною в десятки кілометрів.

Саме тоді українці продемонстрували неймовірну самоорганізацію, допомагаючи один одному витягувати машини та розвозячи гарячий чай.

Сьогодні, у 2026 році, цей досвід єднання залишається ще однією нашою зброєю проти будь-яких холодів…

(с) Світлана Чемісова