Запитання:
- Куди звертаються мешканці, щоб отримати і відправити свої посилки?
Відповідь:
- Укрпошта

А воно вам треба…
— А воно вам треба — ще одні нерви витрачати?
— Та подумайте добре: а воно вам точно треба?
— Життя коротке… а воно вам треба оце все?
— А воно вам треба — те, що потім не розгрібеш?
— Може, й красиво звучить… але а воно вам треба?
— Ви спершу вирішіть: а воно вам треба чи просто хочеться?
— А воно вам треба — доказувати щось людям, яким байдуже?
— Не все, що блищить, варте того… а воно вам треба?
— А воно вам треба — ще один привід для стресу?
— Знаєте, інколи найрозумніше питання — «а воно вам треба?»
— А воно вам треба чи просто пригод захотілось? 😄
— Ну якщо ви любите труднощі — тоді треба… а якщо ні?
— А воно вам треба, чи просто скучно стало?
— Ви це серйозно чи просто перевіряєте життя на міцність?
— А воно вам треба… чи просто «ну а раптом»?
— Перед кожним вибором є просте питання: а воно вам треба?
— Мудрість починається там, де з’являється «а воно мені потрібно?»
— Не кожна можливість — це шанс. Інколи це пастка. А воно вам треба?

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АЛЬТЕРНАТИВИ ДО ПРЕЗИДЕНТА ПОЛЬЩІ

ПАНЕ НАВРОЦЬКИЙ, НЕ ВАМ СУДИТИ УКРАЇНСЬКУ ІСТОРІЮ



Ми, українці, із подивом і обуренням спостерігаємо за черговою хвилею нападок Президента Польщі Кароля Навроцького на Президента України Володимира Зеленського та українську національну пам’ять.



Особливо цинічно це виглядає коли він явно демонструє бажання «показати» вигаданий образ «нацизму» приписаного Україні путіним сьогодні, коли Україна вже багато років власною кров’ю стримує агресію російської федерації, захищаючи не лише себе, а й усю Європу, включно з Польщею.



Президент Польщі дозволяє собі повчати українців, кого їм шанувати, кого вважати героями, а кого злочинцями. Він намагається виступати арбітром української історії, української пам’яті та української гідності.



Але постає просте питання: хто надав йому таке право?



Чи забув президент Польщі про століття поневолення українських земель? Про закріпачення українського селянства? Про насильницьку полонізацію? Про переслідування православної віри? Про пацифікації українських сіл у ХХ столітті? Про тисячі українців, які стали жертвами політики, спрямованої на придушення їхньої національної ідентичності?



Українська історія пам’ятає не лише Волинську трагедію, управно спотворену і використану комуністичним режимом для розпалювання ворожнечі. Вона пам’ятає й численні злочини, вчинені проти українців. Пам’ятає спалені села, розправи над мирним населенням, репресії, які описані в історичних джерелах, де стигла кров від почутих злочинів із закопуванням живцем, із вирізанням органів у живих жертв…Пам’ятає політику державного приниження українського народу на його власній землі.



Ми не вимагаємо від Польщі каяття за кожну історичну кривду. Ми не будуємо сучасну політику на історичній помсті. Саме тому свого часу Президенти Олександр Кваснєвський та Леонід Кучма знайшли в собі державну мудрість простягнути один одному руку заради майбутнього.



Але те, що сьогодні робить Президент Польщі, є прямою протилежністю політиці примирення.



Він свідомо відкриває історичні рани, які десятиліттями загоювалися. Він підміняє діалог звинуваченнями. Він підміняє партнерство моралізаторством. Він підміняє взаємну повагу спробами диктату.



Особливу тривогу викликає те, що така риторика дивним чином збігається з інтересами кремля, який десятиліттями намагається посварити українців і поляків. Саме російська пропаганда завжди прагнула зруйнувати українсько-польське партнерство. Саме росія найбільше зацікавлена в тому, щоб українці та поляки дивилися один на одного не як союзники, а як вороги.



Тому сьогодні виникає закономірне питання: кому насправді служить політика постійного розпалювання історичних конфліктів між двома народами?



Українці не потребують дозволу Варшави на власну історичну пам’ять.



Українці не потребують зовнішніх наглядачів за своєю національною гідністю.



Українці не будуть погоджувати з іноземними політиками перелік своїх героїв.



Ми нагадуємо Президенту Польщі: незалежна Україна не є ані колонією, ані провінцією, ані територією чужого історичного впливу.



Ми були, є і будемо суверенною європейською нацією, яка сама визначає своє минуле, своє сьогодення і своє майбутнє.



Ми заявляємо рішучий протест проти спроб дискредитації Президента України, втручання у питання української історичної пам’яті та нав’язування українському народу чужих політичних оцінок.



Закликаємо Президента Польщі припинити створювати політичну бурю там, де потрібна державна мудрість.



Історія вже неодноразово доводила: ті, хто намагається заробляти політичний капітал на ворожнечі між народами, зрештою програють. А народи залишаються сусідами.



Україна не дозволить нікому принижувати свою пам’ять, своїх героїв і свою державну гідність.



ГО «Всеукраїнський форум Українська Альтернатива»



Павло Мовчан

Георгій Філіпчук

Євген Шевченко

Микола Голомша



STATEMENT OF THE UKRAINIAN ALTERNATIVE



MR. NAWROCKI, IT IS NOT FOR YOU TO JUDGE UKRAINIAN HISTORY



We, Ukrainians, observe with astonishment and indignation yet another wave of attacks by the President of Poland, Karol Nawrocki, against the President of Ukraine, Volodymyr Zelenskyy, and against the Ukrainian national memory.



This is particularly cynical when President Nawrocki appears eager to reinforce the fabricated image of “Nazism” that Putin has falsely attributed to Ukraine, at a time when Ukraine has for years been shedding its blood to repel Russian aggression, defending not only itself but all of Europe, including Poland.



The President of Poland permits himself to lecture Ukrainians on whom they should honor, whom they should regard as heroes, and whom they should condemn as criminals. He seeks to act as an arbiter of Ukrainian history, Ukrainian memory, and Ukrainian dignity.



Yet a simple question arises: who granted him such a right?



Has the President of Poland forgotten the centuries of domination over Ukrainian lands? The enserfment of Ukrainian peasants? Forced Polonization? Persecution of the Orthodox faith? The pacification campaigns carried out against Ukrainian villages in the twentieth century? The thousands of Ukrainians who became victims of policies aimed at suppressing their national identity?



Ukrainian history remembers far more than the Volhynia tragedy, a subject that was skillfully distorted and exploited by the communist regime to fuel hostility. It also remembers numerous crimes committed against Ukrainians. It remembers burned villages, massacres of civilians, and acts of repression described in historical sources, accounts so horrific that the blood runs cold: people buried alive, victims mutilated while still living, and countless other atrocities. It remembers policies designed to humiliate the Ukrainian nation on its own land.



We do not demand that Poland repent for every historical injustice. We do not build contemporary politics upon historical revenge. That is precisely why Presidents Aleksander Kwaśniewski and Leonid Kuchma once found the statesmanship and wisdom to extend a hand to one another for the sake of the future.



What the President of Poland is doing today, however, stands in direct opposition to the policy of reconciliation.



He is deliberately reopening historical wounds that took decades to heal. He replaces dialogue with accusations. He replaces partnership with moralizing. He replaces mutual respect with attempts at political dictate.



Of particular concern is the fact that such rhetoric coincides remarkably with the interests of the Kremlin, which for decades has sought to drive a wedge between Ukrainians and Poles. Russian propaganda has always sought to destroy Ukrainian-Polish partnership. Russia has the greatest interest in seeing Ukrainians and Poles view one another not as allies, but as enemies.



Therefore, a legitimate question arises today: whom does this policy of constantly inflaming historical conflicts between our two nations truly serve?



Ukrainians do not require permission from Warsaw to preserve their historical memory.



Ukrainians do not need foreign overseers to define their national dignity.



Ukrainians will not consult foreign politicians when determining who their national heroes are.



We remind the President of Poland that independent Ukraine is neither a colony, nor a province, nor a territory subject to anyone else’s historical influence.



We have been, we are, and we will remain a sovereign European nation that determines its own past, its own present, and its own future.



We firmly protest attempts to discredit the President of Ukraine, interfere in matters of Ukrainian historical memory, and impose foreign political judgments upon the Ukrainian people.



We call upon the President of Poland to stop creating political storms where statesmanship and wisdom are required.



History has repeatedly demonstrated that those who seek political gain through hostility between nations ultimately lose. The nations themselves remain neighbors.



Ukraine will not allow anyone to humiliate its memory, its heroes, or its national dignity.



NGO “All-Ukrainian Forum Ukrainian Alternative”



Pavlo Movchan



Heorhii Filipchuk



Yevhen Shevchenko



Mykola Holomsha

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ АЛЬТЕРНАТИВИ ДО ПРЕЗИДЕНТА ПОЛЬЩІ

ПАНЕ НАВРОЦЬКИЙ, НЕ ВАМ СУДИТИ УКРАЇНСЬКУ ІСТОРІЮ



Ми, українці, із подивом і обуренням спостерігаємо за черговою хвилею нападок Президента Польщі Кароля Навроцького на Президента України Володимира Зеленського та українську національну пам’ять.



Особливо цинічно це виглядає коли він явно демонструє бажання «показати» вигаданий образ «нацизму» приписаного Україні путіним сьогодні, коли Україна вже багато років власною кров’ю стримує агресію російської федерації, захищаючи не лише себе, а й усю Європу, включно з Польщею.



Президент Польщі дозволяє собі повчати українців, кого їм шанувати, кого вважати героями, а кого злочинцями. Він намагається виступати арбітром української історії, української пам’яті та української гідності.



Але постає просте питання: хто надав йому таке право?



Чи забув президент Польщі про століття поневолення українських земель? Про закріпачення українського селянства? Про насильницьку полонізацію? Про переслідування православної віри? Про пацифікації українських сіл у ХХ столітті? Про тисячі українців, які стали жертвами політики, спрямованої на придушення їхньої національної ідентичності?



Українська історія пам’ятає не лише Волинську трагедію, управно спотворену і використану комуністичним режимом для розпалювання ворожнечі. Вона пам’ятає й численні злочини, вчинені проти українців. Пам’ятає спалені села, розправи над мирним населенням, репресії, які описані в історичних джерелах, де стигла кров від почутих злочинів із закопуванням живцем, із вирізанням органів у живих жертв…Пам’ятає політику державного приниження українського народу на його власній землі.



Ми не вимагаємо від Польщі каяття за кожну історичну кривду. Ми не будуємо сучасну політику на історичній помсті. Саме тому свого часу Президенти Олександр Кваснєвський та Леонід Кучма знайшли в собі державну мудрість простягнути один одному руку заради майбутнього.



Але те, що сьогодні робить Президент Польщі, є прямою протилежністю політиці примирення.



Він свідомо відкриває історичні рани, які десятиліттями загоювалися. Він підміняє діалог звинуваченнями. Він підміняє партнерство моралізаторством. Він підміняє взаємну повагу спробами диктату.



Особливу тривогу викликає те, що така риторика дивним чином збігається з інтересами кремля, який десятиліттями намагається посварити українців і поляків. Саме російська пропаганда завжди прагнула зруйнувати українсько-польське партнерство. Саме росія найбільше зацікавлена в тому, щоб українці та поляки дивилися один на одного не як союзники, а як вороги.



Тому сьогодні виникає закономірне питання: кому насправді служить політика постійного розпалювання історичних конфліктів між двома народами?



Українці не потребують дозволу Варшави на власну історичну пам’ять.



Українці не потребують зовнішніх наглядачів за своєю національною гідністю.



Українці не будуть погоджувати з іноземними політиками перелік своїх героїв.



Ми нагадуємо Президенту Польщі: незалежна Україна не є ані колонією, ані провінцією, ані територією чужого історичного впливу.



Ми були, є і будемо суверенною європейською нацією, яка сама визначає своє минуле, своє сьогодення і своє майбутнє.



Ми заявляємо рішучий протест проти спроб дискредитації Президента України, втручання у питання української історичної пам’яті та нав’язування українському народу чужих політичних оцінок.



Закликаємо Президента Польщі припинити створювати політичну бурю там, де потрібна державна мудрість.



Історія вже неодноразово доводила: ті, хто намагається заробляти політичний капітал на ворожнечі між народами, зрештою програють. А народи залишаються сусідами.



Україна не дозволить нікому принижувати свою пам’ять, своїх героїв і свою державну гідність.



ГО «Всеукраїнський форум Українська Альтернатива»



Павло Мовчан

Георгій Філіпчук

Євген Шевченко

Микола Голомша



STATEMENT OF THE UKRAINIAN ALTERNATIVE



MR. NAWROCKI, IT IS NOT FOR YOU TO JUDGE UKRAINIAN HISTORY



We, Ukrainians, observe with astonishment and indignation yet another wave of attacks by the President of Poland, Karol Nawrocki, against the President of Ukraine, Volodymyr Zelenskyy, and against the Ukrainian national memory.



This is particularly cynical when President Nawrocki appears eager to reinforce the fabricated image of “Nazism” that Putin has falsely attributed to Ukraine, at a time when Ukraine has for years been shedding its blood to repel Russian aggression, defending not only itself but all of Europe, including Poland.



The President of Poland permits himself to lecture Ukrainians on whom they should honor, whom they should regard as heroes, and whom they should condemn as criminals. He seeks to act as an arbiter of Ukrainian history, Ukrainian memory, and Ukrainian dignity.



Yet a simple question arises: who granted him such a right?



Has the President of Poland forgotten the centuries of domination over Ukrainian lands? The enserfment of Ukrainian peasants? Forced Polonization? Persecution of the Orthodox faith? The pacification campaigns carried out against Ukrainian villages in the twentieth century? The thousands of Ukrainians who became victims of policies aimed at suppressing their national identity?



Ukrainian history remembers far more than the Volhynia tragedy, a subject that was skillfully distorted and exploited by the communist regime to fuel hostility. It also remembers numerous crimes committed against Ukrainians. It remembers burned villages, massacres of civilians, and acts of repression described in historical sources, accounts so horrific that the blood runs cold: people buried alive, victims mutilated while still living, and countless other atrocities. It remembers policies designed to humiliate the Ukrainian nation on its own land.



We do not demand that Poland repent for every historical injustice. We do not build contemporary politics upon historical revenge. That is precisely why Presidents Aleksander Kwaśniewski and Leonid Kuchma once found the statesmanship and wisdom to extend a hand to one another for the sake of the future.



What the President of Poland is doing today, however, stands in direct opposition to the policy of reconciliation.



He is deliberately reopening historical wounds that took decades to heal. He replaces dialogue with accusations. He replaces partnership with moralizing. He replaces mutual respect with attempts at political dictate.



Of particular concern is the fact that such rhetoric coincides remarkably with the interests of the Kremlin, which for decades has sought to drive a wedge between Ukrainians and Poles. Russian propaganda has always sought to destroy Ukrainian-Polish partnership. Russia has the greatest interest in seeing Ukrainians and Poles view one another not as allies, but as enemies.



Therefore, a legitimate question arises today: whom does this policy of constantly inflaming historical conflicts between our two nations truly serve?



Ukrainians do not require permission from Warsaw to preserve their historical memory.



Ukrainians do not need foreign overseers to define their national dignity.



Ukrainians will not consult foreign politicians when determining who their national heroes are.



We remind the President of Poland that independent Ukraine is neither a colony, nor a province, nor a territory subject to anyone else’s historical influence.



We have been, we are, and we will remain a sovereign European nation that determines its own past, its own present, and its own future.



We firmly protest attempts to discredit the President of Ukraine, interfere in matters of Ukrainian historical memory, and impose foreign political judgments upon the Ukrainian people.



We call upon the President of Poland to stop creating political storms where statesmanship and wisdom are required.



History has repeatedly demonstrated that those who seek political gain through hostility between nations ultimately lose. The nations themselves remain neighbors.



Ukraine will not allow anyone to humiliate its memory, its heroes, or its national dignity.



NGO “All-Ukrainian Forum Ukrainian Alternative”



Pavlo Movchan



Heorhii Filipchuk



Yevhen Shevchenko



Mykola Holomsha

Запитання:
- Які корисні копалини є?
Відповідь:
- Хто помню я вчився в школі і мене звати було глєб

Запитання:
- Чем жители отапливают свои дома зимой?
Відповідь:
- Газ

Запитання:
- Чем жители отапливают свои дома зимой?
Відповідь:
- Газ

Запитання:
- Чем жители отапливают свои дома зимой?
Відповідь:
- Газ

Запитання:
- Чем жители отапливают свои дома зимой?
Відповідь:
- Газ

У знайомого була складна справа, пов'язана з військовими питаннями, і він звертався до Акули Права. Йому детально роз'яснили права та обов'язки, допомогли підготувати необхідні документи й надали повний юридичний супровід. Враження залишилися позитивні, адже спеціалісти мають практичний досвід у таких справах. Якщо шукаєте адвоката по військовим справам у Києві https://www.lawshark.com.ua/poslugi... , раджу проконсультуватися саме там.

Де знайти адвоката по військовим справам у Києві?

Де знайти адвоката по військовим справам у Києві?

Запитання:
- Які громадські (волонтерські) організації існують?
Відповідь:
- Мурований Сергій

Запитання:
- Що хотіли б Ви змінити ?
Відповідь:
- благоустрій

Запитання:
- Ви хотіли б тут жити?
Відповідь:
- так