Верховна рада прийняла в цілому Закон про Український національний пантеон

За — 287

Український національний Пантеон пропонується створити як загальнонаціональний меморіальний комплекс у Києві — місце пам’яті, покликане вшанувати найвидатніших борців за незалежність України та творців української держави й нації за понад тисячолітню історію.

Будівництво Пантеону передбачається за результатами всеукраїнського або міжнародного архітектурного конкурсу. Законопроєкт також визначає особливості його створення та розміщення, зокрема на територіях природно-заповідного фонду й в охоронних зонах.

Документ встановлює критерії, за якими особа може бути вшанована в Українському національному Пантеоні, а також детально регламентує процедуру перепоховання. Воно може відбутися не раніше ніж через 20 років після смерті людини.

Рішення щодо кандидатур ухвалюватиме спеціальний фаховий колегіальний орган, створений при Пантеоні. Після цього кожна кандидатура затверджуватиметься окремим законом, який ухвалюватиме Верховна Рада України та підписуватиме Президент України.

І хоч слуги сьогодні співали оди Зеленському, але я нагадаю, що основи цієї ідеї заклав Президент Віктор Ющенко, який першим виніс питання створення Українського національного Пантеону на найвищий державний рівень. Згодом, у 2015 році, Верховна Рада VIII скликання ухвалила Постанову «Про увіковічення пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України», якою передбачила створення у центральній частині Києва Українського національного пантеону (Меморіального комплексу).

Того ж року Президент України Петро Порошенко видав Указ про підготовку до створення Пантеону.

Тож нинішній законопроєкт не започатковує нову ідею, а продовжує реалізацію державної концепції, яка формувалася роками. Український національний Пантеон має стати не лише місцем перепоховань, а насамперед символом нашої історичної пам’яті, державної тяглості та вдячності тим, хто творив і захищав Україну.

⚡️Історичне! Верховна рада прийняла в цілому Закон про Український національний пантеон

За — 287✅

🇺🇦Український національний Пантеон пропонується створити як загальнонаціональний меморіальний комплекс у Києві — місце пам’яті, покликане вшанувати найвидатніших борців за незалежність України та творців української держави й нації за понад тисячолітню історію.

🇺🇦Будівництво Пантеону передбачається за результатами всеукраїнського або міжнародного архітектурного конкурсу. Законопроєкт також визначає особливості його створення та розміщення, зокрема на територіях природно-заповідного фонду й в охоронних зонах.

🇺🇦Документ встановлює критерії, за якими особа може бути вшанована в Українському національному Пантеоні, а також детально регламентує процедуру перепоховання. Воно може відбутися не раніше ніж через 20 років після смерті людини.

Рішення щодо кандидатур ухвалюватиме спеціальний фаховий колегіальний орган, створений при Пантеоні. Після цього кожна кандидатура затверджуватиметься окремим законом, який ухвалюватиме Верховна Рада України та підписуватиме Президент України.

І хоч слуги сьогодні співали оди Зеленському, але я нагадаю, що основи цієї ідеї заклав Президент Віктор Ющенко, який першим виніс питання створення Українського національного Пантеону на найвищий державний рівень. Згодом, у 2015 році, Верховна Рада VIII скликання ухвалила Постанову «Про увіковічення пам’яті Героїв України, які віддали своє життя за свободу і незалежність України», якою передбачила створення у центральній частині Києва Українського національного пантеону (Меморіального комплексу).

Того ж року Президент України Петро Порошенко видав Указ про підготовку до створення Пантеону.

Тож нинішній законопроєкт не започатковує нову ідею, а продовжує реалізацію державної концепції, яка формувалася роками. Український національний Пантеон має стати не лише місцем перепоховань, а насамперед символом нашої історичної пам’яті, державної тяглості та вдячності тим, хто творив і захищав Україну.

Вопрос:
- Какие полезные ископаемые есть?
Ответ:
- Да

📊 Держаудитори Харківщини підбили підсумки роботи за січень–травень 2026 року.

За результатами заходів державного фінансового контролю Північно-східний офіс Держаудитслужби виявив порушення законодавства на суму понад 14,7 млрд грн.

🔹 Проведено 10 ревізій та 1 державний аудит.
🔹 Встановлено фінансові порушення на 483 млн грн, з яких понад 20 млн грн уже відшкодовано.
🔹 У сфері публічних закупівель проведено 227 моніторингів і 3 перевірки, що дозволило виявити порушення на 8,8 млрд грн та попередити неефективне використання бюджетних коштів на 1,6 млрд грн.
🔹 За результатами аудитів впроваджено 11 рекомендацій із економічним ефектом 25 млн грн.

Також матеріали перевірок передано до правоохоронних органів, відкрито кримінальні провадження, вручено повідомлення про підозру та подано позови до суду для відшкодування встановлених збитків.

Детальніше на сайті:
https://khrk.dasu.gov.ua/ua/news/43...

Вопрос:
- Гена демиденко

Ответ:
- Мій дід Степан Юхимович Демиденко, 1924 р.н.

Свято Святих апостолів Петра і Павла в Українська греко-католицька церква відзначають 29 червня за григоріанським календарем.

Це одне з найбільших свят церковного року, присвячене двом першоверховним апостолам:

• Святий апостол Петро — рибалка, найближчий учень Ісуса Христа, якому Христос сказав: «Ти — Петро, і на цій скелі Я збудую Мою Церкву».
• Святий апостол Павло — спочатку переслідував християн, але після навернення став одним із найвидатніших проповідників Євангелія.

Обидва апостоли, за церковним переданням, прийняли мученицьку смерть у Рим приблизно в середині I століття.

Традиції свята

• У храмах служать святкову Божественну літургію.
• Віряни моляться за зміцнення віри, єдність Церкви та Боже благословення для своїх родин.
• Напередодні завершується Петрів піст, тому після богослужіння родини часто збираються за святковим столом.

Свято Святих апостолів Петра і Павла в Українська греко-католицька церква відзначають 29 червня за григоріанським календарем.

Це одне з найбільших свят церковного року, присвячене двом першоверховним апостолам:

• Святий апостол Петро — рибалка, найближчий учень Ісуса Христа, якому Христос сказав: «Ти — Петро, і на цій скелі Я збудую Мою Церкву».
• Святий апостол Павло — спочатку переслідував християн, але після навернення став одним із найвидатніших проповідників Євангелія.

Обидва апостоли, за церковним переданням, прийняли мученицьку смерть у Рим приблизно в середині I століття.

Традиції свята

• У храмах служать святкову Божественну літургію.
• Віряни моляться за зміцнення віри, єдність Церкви та Боже благословення для своїх родин.
• Напередодні завершується Петрів піст, тому після богослужіння родини часто збираються за святковим столом.

Вопрос:
- Ищу кулачко соболевскую любовь Ивановну 1953 г. Р
Ответ:
- Тоже ищу Кулачко, девичья фамилия Соболевская Любовь Ивановна. Родом из Амурской области пгт. Ерофей Павлович.

Вопрос:
- Які народні ремесла розвинені?
Ответ:
- Все є

Вопрос:
- Ви хотіли б тут жити?
Ответ:
- Так

https://www.alfamegalit.com.ua - изготовление металлоконструкций

https://www.alfamegalit.com.ua - комплексная металлообработка

Вопрос:
- Чи існує готель, хто з мешканців здає в оренду житло?
Ответ:
- Не

Вопрос:
- Які заклади відпочинку є?
Ответ:
- Бар

Вопрос:
- Де знаходиться найближчі СТО, шиномонтаж?
Ответ:
- В центрі

Радянський Союз боявся людей, які вміли думати.

Саме тому Валерій Марченко отримав два тюремні вироки.



Не за диверсію.



Не за шпигунство.



Не за підпільну організацію.



А за тексти.



Йому було лише 25 років, коли КДБ вирішив, що молодий журналіст становить загрозу для однієї з наймогутніших держав світу.



Чим же він був таким небезпечним?



Марченко закінчив факультет української філології Київського університету, вільно володів англійською та азербайджанською мовами, перекладав світову літературу, працював журналістом і міг зробити блискучу академічну кар’єру.



Але він обрав інше.



Писати чесно.



У своїх есеях він ставив питання, які радянська влада ненавиділа найбільше.



Чому українська мова поступово витісняється з усіх сфер життя?



Чому українських письменників забороняють або змушують мовчати?



Чому Москва вирішує, яку історію має пам’ятати Україна?



Він не вигукував гасел.



Не кликав на барикади.



Просто відмовився брехати.



За це у 1973 році його заарештували.



Навіть відомий психіатр і дисидент Семен Глузман пізніше писав, що вирок Марченку був показово жорстоким. За подібні тексти в Москві людину могли просто викликати «на бесіду». В Україні ж КДБ прагнув показати, що будь-який прояв української незалежної думки буде покараний.



У таборах Марченко не зламався.



Навпаки.



Саме там він написав свої найсильніші есеї, документував життя українських політв’язнів, перекладав, вивчав нові мови й допомагав іншим в’язням.



Після звільнення він уже мав тяжку хворобу нирок.



Друзі та міжнародні правозахисники пропонували лікування за кордоном.



Італійка Сандра Фапп’яно, з якою він роками листувався англійською, чекала на нього.



Він міг поїхати.



Але залишився.



Незабаром КДБ прийшов вдруге.



Під час другого суду Марченко почув вирок — 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання.



Він усміхнувся й сказав:



«Можна було дати і менше… Я стільки не проживу».



Через рік його не стало.



Йому було лише 37.



Радянська влада намагалася зробити все, щоб про Валерія Марченка забули.



Не вдалося.



Сьогодні ми згадуємо його не лише як політв’язня.



Ми згадуємо його як журналіста, перекладача, блискучого інтелектуала, який довів одну просту істину:



Імперії найбільше бояться не тих, хто стріляє. А тих, хто навчає людей думати.



Саме тому історія Валерія Марченка досі залишається сучасною.

Радянський Союз боявся людей, які вміли думати.

Саме тому Валерій Марченко отримав два тюремні вироки.



Не за диверсію.



Не за шпигунство.



Не за підпільну організацію.



А за тексти.



Йому було лише 25 років, коли КДБ вирішив, що молодий журналіст становить загрозу для однієї з наймогутніших держав світу.



Чим же він був таким небезпечним?



Марченко закінчив факультет української філології Київського університету, вільно володів англійською та азербайджанською мовами, перекладав світову літературу, працював журналістом і міг зробити блискучу академічну кар’єру.



Але він обрав інше.



Писати чесно.



У своїх есеях він ставив питання, які радянська влада ненавиділа найбільше.



Чому українська мова поступово витісняється з усіх сфер життя?



Чому українських письменників забороняють або змушують мовчати?



Чому Москва вирішує, яку історію має пам’ятати Україна?



Він не вигукував гасел.



Не кликав на барикади.



Просто відмовився брехати.



За це у 1973 році його заарештували.



Навіть відомий психіатр і дисидент Семен Глузман пізніше писав, що вирок Марченку був показово жорстоким. За подібні тексти в Москві людину могли просто викликати «на бесіду». В Україні ж КДБ прагнув показати, що будь-який прояв української незалежної думки буде покараний.



У таборах Марченко не зламався.



Навпаки.



Саме там він написав свої найсильніші есеї, документував життя українських політв’язнів, перекладав, вивчав нові мови й допомагав іншим в’язням.



Після звільнення він уже мав тяжку хворобу нирок.



Друзі та міжнародні правозахисники пропонували лікування за кордоном.



Італійка Сандра Фапп’яно, з якою він роками листувався англійською, чекала на нього.



Він міг поїхати.



Але залишився.



Незабаром КДБ прийшов вдруге.



Під час другого суду Марченко почув вирок — 10 років таборів особливого режиму і 5 років заслання.



Він усміхнувся й сказав:



«Можна було дати і менше… Я стільки не проживу».



Через рік його не стало.



Йому було лише 37.



Радянська влада намагалася зробити все, щоб про Валерія Марченка забули.



Не вдалося.



Сьогодні ми згадуємо його не лише як політв’язня.



Ми згадуємо його як журналіста, перекладача, блискучого інтелектуала, який довів одну просту істину:



Імперії найбільше бояться не тих, хто стріляє. А тих, хто навчає людей думати.



Саме тому історія Валерія Марченка досі залишається сучасною.