Микола Сцюрко

21-22 червня - Купайло (Собітка, Сонцекрес). Найдовший у році день. Купайло прийде у вінку. Саме в цю чарівну ніч шукайте Цвіт Папороті! На світанку наберіть цілющого зілля - хай буде помічним від усякої напасті. Відкиньте християнські забобони. Не бійтеся! - ось головна заповідь Рідної Віри, яку так довго від нас приховували. З нами Рідні Боги. Обряди Купальського свята такі: заплітання купальського деревця, стрибання через священний вогонь, виплітання вінків для ворожіння, збір цілющого зілля, купання у річках, знайомство та сватання, зустріч купальського Сонця. Палаюче колесо крутять згори у річку - літо повертає на осінь. Сьогодні час Щасливого Шлюбу. Хай у вас народяться гарні, здорові та щасливі дітки на славу Україні!

Купайло (Купала) – Бог (Богиня) літнього сонця, а також назва свята на його честь. І. Нечуй-Левицький у своєму дослідженні української міфології пояснює його назву так: «Ясні літні небесні сили, сонце, блискавка й грім спільними силами ніби купають землю, даруючи їй найбільшу в час празника Купайла родючу силу, а може й од того, що на празник Купайла люде купались у воді, віруючи в її чудову силу» .
Бог літнього сонцевороту (сонцестояння), покровитель шлюбу, кохання, продовження роду; походить від слова купа - поєднання статей, вступ у шлюб; купайлицею також називається ритуальне вогнище цього свята, де священну роль виконують вогонь і вода як засоби очищення (пор. також слово купатися).

Велесова Книга донесла нам таке розуміння Купальського свята: 'Це Бог Купайло гряде до нас і говорить нам, що повинні стати горді і чисті тілами і душами нашими' (дошка 21). КУПАЛБОГ 'до Митнищ правитиме всяким омовінням' (дошка 38-А), вірогідно Митнища - одна з назв купальського періоду. В обрядах Купайла збереглося священне значення вогню (стрибання через Вогнище, спалювання непотрібних речей) і води (купання, перепливання через річку), бо 'Сварог уставив ті омовіння і Купалища і те вказав, що не сміємо те покинути. І умиємо тіла, й умиємо душі свої в чистих водах живих...' (дошка 26).



Інші дослідники припускають, що назва Купайла близька до індоєвропейського «кипіти», «палати», «пристрасно бажати». Вітчизняні дослідники вважають, що назва Купало походить від давньоруського коло – круг, колесо, коловорот, або ж грецького polos – полюс, вісь обертання, поворотна точка. Саме з цього погляду, наш Купайло виявляється тотожним грецькому Аполону, тісно пов’язаному з сонячним круговоротом та календарем. Можлива також паралель Купайла з римським дволиким Янусом – Божеством «входу» і «виходу», миру і війни, лики якого дивляться одночасно в минуле і в майбутнє. Дійсно, свято Купайла ніби ділить рік на дві протилежні частини: теплу і холодну, світлу і темну, проростання рослин і збору врожаю.
У «Густинському літописі» пояснюється, що «Купало бяше Бог обилія, якоже у еллін Церес». Церес у етрусків, а пізніше у греків і римлян вважалася Богинею шлюбу, материнства, небесної долі. Жіноче божество Купала тотожне з малоазійською Кибелою, Богинею кохання і Матір'ю Богів. Всі обряди Купальського свята в цих народів близькі за символікою.

В Україні збереглася назва Купальського вогнища - собітка (від 'со+битіє' - зібрання, 'буття разом'). Наші Купайло і Купайлиця за значенням близькі до римського Купидона і грецької Кибели, що є Богами шлюбу, пристрасті, любові. На думку археологів, у лісостеповій зоні України Купайло (Собутка) святкувалося вже три тисячі років тому. На честь цього свята у поляків названа священна гора Слєнжа (Собутка).
Імена, похідні від Купайло: КУПАВА - дівчинка, народжена на це свято; ім'я означає красива, гарна, по-святковому вбрана; а також - жінка з плавною гордою ходою; КУПАВОН - чоловіче ім'я, що означає збуджений, пристрасний, нестримний.