Олег Зацнов

                          ЧЕРНІГІВ.

Чернігів!

Славний мій Чернігів, 

Красиве історичне місто на Десні,

Тобі вклонялися Князі Великі,

Старої і могутньої Русі.

Приходили до стін твоїх ординці

І німці, топтались по твоїй землі,

В твоїх  церквах

Молились за спасіння,

І прославляли воїнів твоїх.

Ти пережив великі потрясіння,

Ти бачив сльози і біду, 

Але, повстав ти, й відродився,

І світ побачив - велич, і твою красу.

                                                                      О.ЗАЦНОВ.

25 декабря 2012

(5|1)

                                 УКРАЇНА - МАТИ.

 Моя кохана Україна - мати

 В тебе я закохався назавжди

З дитинства, я в твоїй красі купався,

І набирався сили, від родючої землі.

Ходив я по твоїх ланах широких,

І слухав жайворонків спів.

В полях, я бачив свою долю,

І чув я шепіт, золотих хлібів,

Люблю твої, зелені я діброви,

Люблю березові гаї,

Люблю твої я ріки й суходоли,

І пахощі твоїх садів.

                                                                     О.ЗАЦНОВ.

25 декабря 2012

(5|1)

                                  СЕЛО  МОЄ.

Мені наснилась, Рідна хата.

Наснилося дитинство у вісні

Наснились люди , стежки і двори.

Немов, я знову у Мочалище потрапив

Усіх побачив - і всі живі.

Побачив я шовковицю у центрі,

Де виросли ми всі, сидівши на гіллі.

І той ставок -  що зветься Моховатим

Де ми купались,і де гуляли у війни.

 Село моє!

Не часто я до тебе приїжджаю,

Не часто бачу друзів я своїх,

Але, всім серцем, я тебе кохаю

Бо виріс тут - 

І тут, жили мої  Батьки.

                                                                    О.ЗАЦНОВ.

23 декабря 2012

(5|1)

                                         МАТИ.

Про це так  важко говорити

Й писати боляче мені.

Хотілося б про матір, мені розповісти.

Усе життя віддавши школі, дітям,

Тепер сліпа й безпомічна лежить,

Не бачить світу білого нітрохи,

Але щаслива, що може говорить.

Говорить і про школу. і про Піски,

І  про Тичину згадує завжди.

З Павлом Григоровичем знайома особисто:

Була удома і читала там вірші.

Іще була директором у школі,

Що носить славне ім'я земляка.

Учила нас добру, любові

І віддавала дітям  частиночку свого тепла.

В уроки душу всю вкладала.

До кожного знаходила підхід,

Дітей у школі поважала,

Нікого не ділила на своїх і на чужих.

Спасибі, мамо, за терпіння,

А головне - спасибі, мамо, за життя.

                                                                     О.ЗАЦНОВ.

23 декабря 2012

(5|1)