Віктор Михайлович Феськів

Як крила мав би, полетів би
До тебе матінко моя.
Слова твої я не забуду:
Ой, де ж ти, пташенько, моя?
Ой, як далеко залетів ти
Чомусь від рідного гнізда,
Покинув дім, сім’ю, дитину
І гнеш ти спину на чужину.
Така вже доленька моя...
Минуть роки, я повернуся
До тебе мамо повернуся
Дитинство пригадавши в раз,
А ти заплачеш і обнявшись
Ми довго будемо мовчать,
А потім скажеш – що нікуди
Мене не будеш відпускати.
А нині я від вас далеко
І Бога прошу про одне,
Щоб дав Вам Бог здоров’я й віку,
Щоб Ви дождалися мене.