Юлія Василівна Жданюк

Моє рідне село Осова, для мене ти - єдине!

Відвідавши прекрасне село Осова Костопільського району, можна побачити, як живуть у ньому люди. Село не є показним, воно не найкраще у світі місце, не є курортом, але воно є. І таким я його люблю!

Моє життя почалося з нього. За що я його люблю? Можливо, тому, що я тут виросла. Тут я своя серед своїх. Тут мій будинок, в якому мене виховала моя мама. Це мій рідний куточок, де я закінчила школу, це місце, де всі спогади, пов’язані із дитинством.

Особливе місце в житті села займала школа, яка відносилася до Волинської області. Наразі школа закрита, а діти ходять вчитися в сусіднє село Майдан – Липненський. Жителі все ж надіються що і в їх селі запрацює власний навчальний заклад.

Тут проживає невелика кількість населення. Є фельдшерсько – акушерський пункт, клуб, який, до речі, нещодавно відремонтували, церква святих Павла і Петра. Нажаль пошти, відділення зв’язку нема і до сільської ради жителям доводиться їхати у село Малий Мидськ. Як і у багатьох українських селах, є проблема із наявністю робочих місць, однак люди знаходять вихід, займаються господарством. Не тільки проблеми вирують у селі, як вважають жителі с. Осова: «Досягненнями є те, що у селі наразі ремонтуються дороги, їх рівняють та посипають щебенем».

У нас є ставки, майже кожний житель взяв активну участь у їх копанні. Тепер осов’яни смакують власною рибою.

На жаль, Осова сьогодні переживає не найкращі часи, цього не приховаєш. Однак, треба відзначити, що тут і досі народжуються нові люди, кожного року першого вересня до школи йдуть нові школярі, кожного року нові випускники стають на стежину дорослого життя, село живе.

Осова для мене є дійсно найкращим, адже, у кожного з нас є своя «маленька батьківщина», де ми виросли, де пізнали перше кохання. Я горджуся тим, що виросла в Осові, саме вона є для мене тією батьківщиною, яку я люблю і ніколи не забуду.

Хай воно не обов’язково найкрасивіше, бо у світі, я впевнена, є найкращі місця. Хай моє село і не таке багате, показне; може не кожному западе в душу, але від цього воно мені не є менш любим і дорогим. І ким би я в житті не була, де б я не знаходилася, я завжди буду згадувати рідну Осову і гордитися нею, тому що для мене вона - єдина.

І  як не гордитись тобою

Й пісні не співати про тебе,

Мій рідний куточок країни,

Моє рідне село Осова.

Осова, ти для мене є дивом

І пливуть хай за роком роки.

Буду, мамо, я горда,

Що живу в цім прекраснім селі.                           

Юлія ЖДАНЮК, жителька села Осова, студентка РДГУ.

4 грудня 2012

(0|0)