Гарні доньки, а мама - просто свіжий, травневий мед. Та іще ж із чудового болгарського вулика. Осьби туди влаштуватися пасічником. Нехай би хоч на пів ставки, на саму лише четвертинку. Їй-право, мама того варта.
До речі, в самій історичній, континентальній Болгарії надзвичайно обмаль вродливих, чарівливих жінок. Чоловіки-красені бувають - чорночубі, синьоокі.
Переконаний, що на генетичний код у даному випадку матері із світлини мав вплив якийсь достойний українець, що вона такою непересічною вдалася. Або вона завезене в болгарське село українка. Чи не так?
Хтось складе правильну відповідь? Не мовчи, Валеріє!!!