{День пам’яті чи День перемоги?|Пам’ятаємо, перемагаємо|Низький уклін вам, ветерани}

Скільки б історія не перекручувала факти з Другої світової війни, залишаться спогади серед більшості громадян Димитрового щодо пролитої крові, втрат близьких людей і тотальної розрухи всього людського. Ми вже не перший рік відкриваємо нову сторінку в історії міста (села) і святкуємо, а вірніше відмічаємо цей день разом з усім цивілізованим світом – 8-го травня. І сумно вже не те, що ветеранів тієї війни майже не залишилось. Сумно те, що коли по одну лінію фронту ми йшли з російським братом проти фашизму, це й же брат розв’язав нову війну в Україні, що й досі триває. І ветеранів від цієї війни вже значно більше, ніж тих, хто доживає останні дні. І все більше і більше жителів Димитрового починають розуміти, що тоді ми боролись для Сталіна, а зараз за Україну. І невідомо ще скільки ця війна буде тривати, скільки воїнів міста (села) віддасть життя за перемогу нашої Батьківщини. Можна довго проводити паралелі між обома війнами. Але втрати скрізь неминучі, це також біль і сльози жінок за загиблими та скаліченими чоловіками. Це діти сироти, що залишились без батьківської опіки. Це батьки, що віддали своїх дітей на захист Вітчизни.

Пам’ятаємо, перемагаємо!

Прес служба громади

08.05.2018р.