Тетяна Арсенівна Шабодей

Постає загублена надія, У безтямі обіймає світ. Я для вас – одвічная повія, Я для вас – забутий заповіт. Розгубились сотні і мільйони, Що надію втратили світи, Залишились жити без законів, Без потреби важко далі йти. Свіжий вітер принесе надію І вагань моїх терпке вино. Я для вас зерно добра посію, Та не вірю, що зійде воно. Зелен смуток – попіл у пустелі, Колосок єдиний на стерні. Зелен смуток – час ще перемеле, Все одно співатиму пісні. Я залишу зелен смуток іншим, Загублю його посеред хмар, Що несуть безмежність серед тиші, Метушню примар.