Date of Birth: 15 february 1957
Last visit: 8 august 2020, 03:58
Page created: 3 march 2013
Anonymously |
Subscribe to page refresh
Add and customize notifications to your email
Go |
Go |
У короткому довіднику читач знайде інформацію з географії, топоніміки, дізнається про історію заснування м. Ватутіне. З книги можна довідатися також про відомих та маловідомих людей, які уславили місто, про історичні події, що в ньому відбувалися або з ним пов’язані.
Бурій В. М. Вибрані розвідки, статті та замітки. Вип. 1 / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2008. — 71 с.: фотогр.
У збірнику вибраних розвідок, статей та заміток читач довідається про відомих літераторів, краєзнавців, інших цікавих людей, життя яких пов’язане з м. Ватутіне, що на Черкащині.
Бурій В. М. Лисича Балка: відома та невідома: іст. — краєзн. нарис / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2009. — 72 с.: фотогр.
Історико-краєзнавчий нарис – це перша спроба узагальнити матеріал, який автор збирав протягом чотирьох десятиліть. У книзі узагальнено і висвітлено окремі документи, а це дозволяє дати чітку картину історії села Лисича Балка Катеринопільського району Черкаської області – від його витоків до сьогодення.
Бурій В. М. Народно-православний календар / Валерій Бурій. — Черкаси: Вертикаль, 2009. — 95 с.: ілюстр.
«Народно-православний календар» - це спроба в науково-популярній формі систематизувати та узагальнити відомості про основні церковні і народні свята.
Життєві істини Валерія Бурія: зб. ст. і матеріалів. — Черкаси: Вертикаль, 2012. — 51 с.: іл. — (Подвижники краєзнавства Черкащини).
Валерій Михайлович Бурій : біобібліогр. покажч.; тексти. - Черкаси : Вертикаль, 2013. - 224 с.
Штрихи до біографій / [авт.-упоряд. В.М. Бурій]. – Черкаси : Інтроліга ТОР, 2014. – 99 с. : іл.
Автор-упорядник цієї книги – Валерій Бурій, педагог, краєзнавець, журналіст, просвітянин, член Національної спілки журналістів і краєзнавців України, автор книг: «Твоє Ватутіне від А до Я» (2003), «Вибрані розвідки, статті та замітки» (2008), «Лисича Балка: відома та невідома» (2009) та інших.
Даний збірник статей містить маловідомі тексти Валерія Бурія, Марії Галич, Юхима Кримського, Петра Кулаковського та Ервіна Скорецького.
Після статті Ю.С. Кримського, присвяченої історії м. Звенигородки, та його короткої біографії подана бібліографія цього українського літератора, педагога і видавця.
Науковець Петро Кулаковський, що написав «Історію села Лисича Балка», звернув увагу на період 60-х років XVIII століття у житті даного населеного пункту. Видання має вибрані публікації П.М. Кулаковського.
Уривок з біографічної повісті Е.С. Скорецького «Моя Одиссея» розповідає про складний час в історії
нашої держави – 50-і роки ХХ ст.
Бурій, В. Ватутінезнавство: події, факти, персоналії [Текст] / В. Бурій. - Черкаси : Вертикаль, 2015. - 272 с.
Довідкове видання – це мозаїка окремих подій, короткі епізоди історії наймолодшого на Черкащині міста Ватутіне, біографічні довідки про відомих і маловідомих уродженців міста і тих, хто тут здавна мешкав і мешкає. Видання не претендує на вичерпну повноту.
Бурій, В.М. Вулиці міста Ватутіне та села Скаливатка / Бурій Валерій Михайлович; Валерій Бурій. - Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2019. – 30 с. – Містить бібліогр.
Це видання являє собою дослідження змін назв вулиць, провулків, площ міста Ватутіне та села Скаливатка Ватутінської міськради. Декомунізація топоніміки – зміст цієї книги.
Сподіваємося, що ця брошура зацікавить всіх тих, хто не байдужий до свого минулого, до історії Ватутіного та Скаливатки.
Видання не претендує на вичерпну повноту.
8 і 9 травня Україна відзначатиме День пам’яті та примирення і День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
https://static.xx.fb... style="border: 0px; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Восьмий рік поспіль на державному рівні ми послідовно впроваджуємо європейський підхід до пам’яті про Другу світову війну. Вшановуємо всіх борців із нацизмом та всіх жертв цього найкривавішого конфлікту в історії людства. Для нас пам’ятні дні символізують не тріумф переможців над переможеними, а є нагадуванням про страшну катастрофу, яка стала можливою в результаті приходу до влади і змови двох тоталітарних режимів – нацизму і комунізму.
https://static.xx.fb... style="border: 0px; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">Цього року Україна наближається до пам'ятних дат в умовах повномасштабної військової агресії Росії, яка посягає на нашу незалежність і територіальну цілісність, на саме існування українців, намагається зруйнувати міжнародну систему безпеки і загрожує миру у всій Європі. Для українців протистояння російській агресії – це боротьба за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій агресивного сусіда, який заради досягнення мети не гребує ані воєнними злочинами, ані злочинами проти людства.
https://static.xx.fb... style="border: 0px; animation-name: none !important; transition-property: none !important;">У 1939–1945 роках ворогом були нацисти, а сьогодні це рашисти – російська версія імперського націоналізму та фашизму.
Цього року Світле Воскресіння Христове православні святкують 24 квітня.
Іудеї відзначали Пасху (в перекладі — «позбавлення», «проходження») як річницю звільнення від єгипетського рабства. Суть християнської Пасхи — загальне звільнення від рабства під владою самої смерті та гріха — докладно сформулювали на Нікейському церковному соборі 325 р. Воскресіння Христове пов’язане зі спасінням людей. Спасіння людей — із їх оновленням завдяки покаянню. Так «зусилля» людини й Господа поєднуються.
Загалом «Празникові празників» присвячено 40 днів, протягом яких Христос після Воскресіння перебував на землі. Перший тиждень після Великодня називається Світлою седмицею, коли скасовуються піст у середу та п’ятницю й земні поклони, а замість вранішніх і вечірніх молитов слід співати Пасхальні часи. Богослови тлумачать вісім днів святкування як один, належний до вічності, коли «часу не стане». Недарма серед простих вірян ще в давнину склалось уявлення про те, що саме на Великдень відкриваються ворота Раю. Служителі ж церкви наголошують: те, що відбувається на Небесах, — таємниця для тих, хто живе на землі.
В українських землях постало багато яскравих празникових звичаїв. Так, справжніми витворами мистецтва є писанки, кожна з яких неповторна. Втім, у різних місцевостях поширені певні характерні орнаменти й кольори. Писанкарки спочатку моляться за тих, кому призначені їхні вироби, а вже потім беруться до роботи. Писанки для дітей традиційно розфарбовували світлими кольорами, для юнаків і дівчат — яскравими й насиченими, для літніх людей — червоними тонами, додаючи «пояс». Поважним господарям і господиням дарували писанки зі складними орнаментами. Червоний колір на писанках і крашанках символізує животворчу кров Сина Божого, пролиту під час Розп’яття заради очищення людства від гріхів.
Важливою рисою святкувань є традиційно велика увага до нужденних, яким кожен намагається посильно допомогти.
Воскресіння Христове
ЗНОВУ лине до нас найбільше і найславніше християнське свято — Світле Воскресіння Христове, Пасха, Великдень. Знову невимовна радість огортає кожну вірну душу, і благоговійно промовляють вуста щиру молитву — слова безмежної вдячності та любові до Того, Хто прийняв мученицьку смерть задля спасіння світу і воскрес на третій по тому день, щоби принести всім нам і кожному з нас просвітління й порятунок у житті вічному.
Не переповідатимемо тут рядки Святого Письма (воно нині доступне всім, хто забажає), а поміркуймо за доброю традицією про зміст преславного й превеличного свята і про вселенську значущість події, котру воно увічнило.
Христос воскрес — і для всесвіту почалась істинна весна, світлий радісний ранок нового часу, Воскресіння Господа Ісуса Христа — перша справжня перемога життя над смертю. Якщо доти й бували подібні, то неповні й тимчасові, після них смерть знов утверджувала своє володарювання. Зі смертю боролася природа, викликаючи, за заповіддю Божою, на місце згаслого життя нове. Але й воно зникало, змінювалось іншим, а те — подальшим, і так тривало невпинно. Таке життя являло не більш ніж яскраве покривало на трупі, що безперестанно розкладається, виткане з безлічі швидкоплинних смертних існувань.
Справжню й беззастережну перемогу над смертю неможливо було здобути, допоки не знищено джерело смерті — гріх, який приніс у світ роздвоєння. Гріх ізв’язав пристрастями дух людини і тим порушив правильну взаємовідносність між ним і тілом: останнє зі слухняного знаряддя для діяльності богоподібного людського духу перетворилося через гріх на нездоланну перешкоду на шляху до моральної досконалости. Боротьба з гріхом без Ісуса Христа неможлива для людини і лише приводить до усвідомлення свого безсилля.
І от у світ, переможений, здавалося, гріхом і нерозривно пов’язаний зі смертю, явилася для спасіння світу Боголюдина — Ісус Христос, який повністю звершив у Своєму житті волю Божу. Все земне буття Його становило вільний і довільний подвиг самопожертви, Він узятий був для виконання дорученої Богом Отцем справи. Подібно до нас зазнав спокуси в усьому, крім гріха. Тому смерть, як і князь її, не мали в Ньому для себе нічого, Він переміг їх. А вони безсилі були перед безмежною морально вільною духовною силою у Христі, і Господь Ісус воскрес як дух, навіки втілений, що з’єднав із повнотою внутрішньої душевної істоти і всі позитивні сторони тілесного буття без його зовнішніх обмежень. Смерть не мала влади не тільки над духом, але й над тілом Христовим, — плоть Його не знала тліну. Як Син Людський, слухняний Отцеві Своєму до хресної смерти, Господь Ісус Христос воскрес славою Отця, дією Його всемогутности, і як Син Божий — вічне Слово — Сам повернув обожнену душу Свою у прославлене тіло. Воскресіння, вінчаючи життя Господа Ісуса як Боголюдини, вінчає і подвиг Його як Месії — Спасителя світу.
Не сама лише людина обтяжена гріхом і жадає безсмертя. Невиразне і неясне тяжіння до визволення від зла і прагнення до безсмертя закладено в усю природу. Вона, зваблена із правдивого шляху розвитку через гріхопадіння людини, страждає, чекаючи того великого дня, коли як останній ворог знищиться смерть, коли воскреслий Син Божий і Сам підкориться Тому, Хто підкорив усе Йому, щоби Бог був у всьому. Тоді настане Царство Слави, доступ куди Христос відкрив усьому світу.
Так навчає наша Церква за словом Святого Письма. А піснеспів на Світле Воскресіння Христове урочисто промовляє:
«Христос воскрес із мертвих, смертю смерть подолавши і сущим у гробах життя дарувавши».
«Хоча і у гріб Ти, Безсмертний, зійшов, але пекельну зруйнував силу і воскрес як переможець, Христе Боже, сповістивши жон мироносиць: радуйтеся!, і Твоїм апостолам мир даруючи, грішним же подаючи воскресіння!»
Квітень
1 квітня – Міжнародний день птахів (День зустрічі птахів);
7 квітня – День охорони здоров’я (профілактика хвороб за допомогою
навколишнього середовища);
15 квітня – День екологічних знань;
17 квітня (третя субота квітня) – Всеукраїнський день довкілля;
3–4 тиждень квітня – «Марш парків» – щорічна міжнародна екологічна акція
на підтримку заповідної справи;
22 квітня – Міжнародний день Землі;
26 квітня – День чорнобильської катастрофи та Міжнародний день пам’яті
жертв радіаційних аварій і катастроф;
Травень
3 травня – День Сонця;
12 травня – День екологічної освіти;
15 травня – Міжнародний день захисту клімату;
22 травня – Міжнародний день біологічного різноманіття;
24 травня – Європейський день парків;
31 травня – Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням.
Червень
5 червня – Всесвітній день охорони навколишнього середовища;
8 червня – Всесвітній день океанів;
15
17 червня – Всесвітній день боротьби з оспустелюванням та посухами.
Липень
4 липня – Міжнародний день полонених дельфінів.
У книзі наведено відомості про 310 найбільш поширених та перспективних для України деревних таксонів (211 видів, 12 різновидів і 87 форм), що представлені 87 родами. У роботі використано дані дендрологічних та окремих фармакологічних досліджень, в т. ч. і за останні десятиріччя. Книга ілюстрована оригінальними малюнками, які допоможуть розрізняти той чи інший вид, що характеризується дендрологічними, лікарсько-технічними та харчовими особливостями. Тому вона може бути використана для підготовки спеціалістів біологічного профілю та буде корисна широкому загалу, що не байдужий до деревних рослин.
Зміст
Передмова.Біоенергія деревних рослин та її вплив на людину.Дерева.Кущі.Ліани.Додаток. Характеристика деревно-чагарникових лікарсько-технічних і харчових рослин.Список українських назв деревних рослин (роди, види, різновиди та форми).Алфавітний вказівник назв деревних рослин латинською мовою.Література.
Він народився 25 листопада 1838 року в Стеблеві на Черкащині в родині потомственого священика. Батько був суворий і темпераментний, проповідник і просвітитель, шанував козаччину й Шевченка. Мати неписьменна, але чутливої душі: не могла дослухати до кінця житія якогось святого й плакала, а малий Іван услід за нею. От тому син боявся батька і дуже любив матінку. Коли Івасеві йшов 13-й рік, мати померла: вона двічі народжувала двійнят і це підірвало її здоров’я.
Іван Левицький закінчив київську духовну академію і заручився з Надійкою Сольською, сестрою однокласника. Але її рід мав графську корону, тому до вінчання не дійшло. Так і прожив однолюб самітником.
Кілька років Левицький викладав у дівочих гімназіях Речі Посполитої російську. І хоч Іван був непоганим вчителем, його вразливу душу краяла думка, мимоволі став русифікатором краю. І він попросився на інше місце служби. Його не пускали, та Іван Левицький через скандал — єдиний у своїй службовій кар’єрі — наполіг і переїхав до Кишинева. І хоч вода Кишинева шкодила його здоров’ю, від неї в животі голосно бурчало, від води він нажив виразку шлунку. Там і служив до пенсії без жодної відпустки. Скромний чиновник дослужився до статського радника (генерала), отримав спадкове дворянство; мав ордени Св. Анни ІІ та ІІІ ступеня, Св. Станіслава ІІ ступеня,
Вільний від служби час Іван Семенович віддавав Музі: написав понад 50 творів, нагадуючи світові, що українська література ще існує.
У відставці великий самітник жив у Києві. Оселився у флігелі на вул. Новоєлизаветинській (тепер Пушкінська, 19), мав садок, невеликий ставок і пасіку. Нечуй-Левицький жив за своїми законами, багато у чому нагадуючи Канта:
- був надзвичайно пунктуальним: за його розпорядком можна було звіряти годинники;
- щодня, у визначений час, гуляв одним і тим же маршрутом: нагору до Володимирської, потім до фунікулера й назад Хрещатиком додому;
- не виходив із дому без парасольки;
- спати лягав рівно о десятій, навіть із власного ювілею пішов спати, не дослухавши вітальних промов;
- суперечок не любив: хворів по два тижні, коли доводилося з кимось посваритися;
- журнали складав, щоб прочитати увесь комплект наприкінці року, і потім переказувати усім старі новини з тих журналів;
- кожного дня його служниця Марія через все місто з Оболоні приносила молоко і вилікувала хазяїна;
- спиртного не вживав зовсім;
- не заводив котів, сам полював на мишей, майстерно розставляючи мишоловки.
До кінця життя І. Нечуй-Левицький жив майже у злиднях, у маленькій квартирі на Пушкінській вулиці, лише влітку виїздив до родичів у село або в Білу Церкву. До останніх сил працював, щоб завершити літературні праці. Крім прози Іван Нечуй-Левицький приклав руку до перекладу Біблії. Василь Тарнавський оплатив цю роботу, редактором був Іван Пулюй. Книгу повністю переклав Панько Куліш, але після його смерті чверть рукопису загинула. Нечуй-Левицький закінчив роботу, пишучи кулішівкою.
У 1917 р. Іван Нечуй-Левицький лежав у Софійській лікарні, у так званому «шпиталі для самотніх людей», потім був притулок для шляхетних самотніх людей на Дегтярівці, де й помер без догляду 1918 року.
Поховано письменника на Байковому кладовищі.
Він мав найвищі нагороди: «Оскара», «Золотий черевичок», орден Почесного легіону, але лишився «персоною без громадянства»
Guests of page
Share the page on social networks:
Close |