Петро Марченко

Сонцеворот, літнє Сонцестояння - найдовший день року, день сили і магії. Цікаві прикмети і ритуали для щастя

ТЕТЯНА ЗІНЧЕНКО 21 ЧЕРВНЯ, 2019, 09:41

Святкувати Івана Купала, шукати цвіт папороті чи просто насолоджуватися життям? Як наші пращури проводили найдовший у році день і найкоротшу в році ніч

Жартують, що сьогодні день трудоголіків, бо найдовший, і можна напрацюватися досхочу. 21 червня Сонце опиниться в найвищій своїй точці - зеніті - і це буде День літнього сонцестояння - найдовший у році день і найкоротша ніч.

Літо - маленьке свято

У цей день зазвичай багато сонця, чудова енергетика, сонце ніби подає нам особливі знаки. І як би там не було, літо вступає у свої повноправні права, і чим не привід для свята?

Аж 17 години і 33 хвилини найбільша небесна зірка буде цього дня на небі, а ніч на широті Києва з 21 на 22 червня триває 7 годин 46 хвилин, до півночі скорочуючись, а до півдня зростаючи.

Відтак Сонце зупиняється, кілька днів триматиметься на місці (звідси і назва "сонцестояння") і вже підніматися вище цього літа не буде. А затим піде на спад, тому світлові дні поволі ставатимуть коротшими. Але сумувати з цього приводу не варто - уже з 22 грудня - на День зимового сонцестояння - Сонце знову почне підніматися вгору, і в цьому полягає суть життя: в його циклічності, русі, зростанні.

Що День сонцестояння нам готує

Це - пік літа, відродження, буйство життя, коли розкривається магічна сила і природи, і головних стихій  - вогню, води, рослин.

Цього дня, вважається, Сонце обдаровує нас своїм світлом і енергією на весь рік. Тому, відповідно, провести його важливо в гарному настрої, щоб притягувати до себе тільки сприятливу енергетику.

Івана Купала – файєр-шоу наших предків

Коріння Сонцевороту - в язичництві. Наші предки цього дня святкували Літу - середину літа: з танцями, піснями, ритуальними діями.

Цей день вони присвячували природі і Сонцю, вважаючи, що це небесне світило володіє божественною владою над усім живим, а Купала (або ж Купайла) – богом земних радощів. Купала наші предки називали богом плодючості, тож свято уже навіть через це мало грайливий характер.

Головними персонажами свята були Купало та Марена. Їхні опудала готували заздалегідь.

Увечері розкладали велике вогнище. Цікаву символіку наші предки вкладали у вогонь, вважаючи його ембріоном в утробі матері.  

Молоді люди парами перестрибували через багаття як горнило очищення. У цьому дійстві вбачалися суцільні прикмети. Наприклад, пара, яка вдало перескакувала полум’я, невдовзі одружиться і в шлюбі буде щаслива. Ну й, звісно, треба було з усіх сил старатися не скочити у вогонь.

?

 Ближче до ночі дівчата несли до лісу гілку з плодового дерева (у деяких регіонах - берізку), прикрашали її виробами з кольорового паперу, співали і танцювали навколо неї. Хлопці знаходили дівчат, відбирали гілку, і вже далі всі забави були спільними. Всі ці ігри були побудовані на залицяннях, адже хлопці ловили дівчат, носили на руках, обіймалися, поки не бачать дорослі. Дорослі також не спали цієї ночі, а  охороняли обійстя від духів.

 Чудеса нічної святкової "еквілібристики"

• Знайти квітку папороті, і буде молодість, багатство, словом - щастя! Шукали її парами, і це була чудова можливість побути удвох у незвичному місці, при незвичних обставинах.
• Дівчата повинні були сплести вінки і, вставивши в них запалені свічі, спустити на воду, а потенційні женихи їх мали виловити. Якщо виловив - є шанс, що скоро в цієї пари буде весілля.

Обряди і дії на Івана Купала:

• очищення криниць - до здоров’я родини;
• збір цілющих трав, вони цього дня - чудодійні;
• запалювання вогнів, котіння палаючого колеса з горба;
• купання або обливання водою;
• ворожіння;
• святкове частування, ходіння в гості, приймання гостей.

Християнські традиції. Іван Хреститель

Християнська традиція внесла  корективи, запровадивши своє свято трішки пізніше  - у ніч з 23 на 24 червня. 24 червня – Іван Хреститель, Іванів день. Свято назване на честь пророка Івана Предтечі. Так церква, хоч і не сприймала язичницькі свята, все ж дала право на існування цьому колоритному і цікавому святу.

Церква відзначає народження Івана Хрестителя 7 липня (24 червня за старим стилем). Тому і язичницьке святкування з обрядами перенесли у ніч з 6 на 7 липня. Згідно з християнським вченням, саме Іван Хреститель охрестив перших християн у водах Йордану. Тож ім’я видатного християнина Івана пов’язали з язичницьким богом, і ми отримали свято Івана Купала.  

Прикмети Літнього сонцестояння:

• задумане в цей день бажання здійсниться;
• дощова, вітряна чи похмура погода у цей день віщує поганий урожай;
• якщо хлопець обіллє дівчину водою - це до швидкого весілля;
• той, хто народився у день літнього сонцестояння, перебуває під захистом сонця;
• гроза - до тривалої негоди;
• рясна ранкова роса - до гарного врожаю;
• багато зірок на небі - багато грибів у вересні.

     Що думають астрологи?

Вони радять у цей день задумувати бажання, кажуть, що існує велика ймовірність їх здійснення. А ще вважають цей день містичним. На Сонцеворот, стверджують вони, дуже сильно реагує і природа. До цього дня, як правило, всі рослини намагаються досягти максимуму в зростанні, а після Літнього сонцестояння вже користуються накопиченими силами.

Час Літнього сонцестояння - чарівний і пронизаний магією. Літні дні і ночі настільки легкі й теплі, овіяні легендами і міфами, що не зоглянешся, як  диво трапиться навіть з тими, хто в нього не вірить. Загадуйте бажання, шукайте цвіт папороті, пускайте на воду вінки, ворожіть на добро - є дуже багато навіть задокументованих свідчень того, що в ці дні можливо все!

23 june 2019

(0|0)

Испытания ядерного оружия, проводившиеся в течение 40 лет на Семипалатинском испытательном ядерном полигоне, причинили невосполнимый ущерб здоровью людей и окружающей природной среде, вызвали рост общей заболеваемости и смертности населения. Вся территория Семипалатинской и прилегающие к полигону районы Павлодарской, Восточно-Казахстанской и Карагандинской областей признаны зоной экологического бедствия.

Все более пагубно сказываются отдаленные последствия ядерных испытаний, которые передаются из поколения в поколение.

3 november 2016

(0|0)

Петро Марченко

  Ч е р в е н ь

Замовляння літа

Літо наше, літечко. Ніченьки короткі, а дні довгі-предовгі. Мало спимо, багато працюємо. Багато й матимемо. Літечко наше!.. Ти наші турботи і клопоти, наші недоспані ночі. Наша праця, праця, праця і наш добробут. Наші болі і жалі, наше щастя та радість, наш ріг достатку для родини, добрих людей, скривджених та знедолених. Літечко красне! Пошли ж нам погодоньки ясної. І дощиків рясних на збіжжя, і на садовину та городину, і на цілюще зілля, і на купелі у річках та озерах, і на холодну водицю в старицях та криницях. І на поля та лани, і на карасі та лини. І на чарівну вроду, щонайкращу погоду
Літечко красне! Ти наша доля турботлива та працьовита. Замовляємо тебе. Не неси нам смертоносних суховіїв, градобоїв та смерчів. Вітрюганів та руйнівних злив нестримних. Хай твої дні та тижні, місяці червень, липень та серпень – три місяці у триєдності з теплом, водою та святою землею – поєднують у собі злагоду, гармонію та добро. Для людей і всього живого. Для кожної травинки і комахи, кожного струмочка і кожної деревинки.
Літечку, літечку! Вроди нам повні льохи садовини та городини, стоги сіна в обори, тонни збіжжя в комори. Дай нам його зберегти та в доброму здоров’ї спожити. Для себе і добрих людей, для живності свійської та дикої. Для природи і її неповторної краси.
Лелеки-лелеченьки! Клекотіть над хатами, кружляйте у безхмарній блакиті. Посилайте добрі голоси вічності. Хай благословляють вони нашу працю щоденну, наш прадавній рід і родовід, нашу святу землю.
Лелеченьки-пелазги! Ви наша прадавня і загадкова історія, легенди, вірування, щастя. Ви наш прапор літа. Наше світле небо, наповнене дивними барвами, неповторними чарами, магічною силою сонця, добра, щастя, гармонії, вічності. Лелеченько-лелеко, чи ще до осені далеко?
Літечко красне. Тебе ми замовляємо і в червні, і в липні, і в серпні. Ми благаємо сонце, небо, воду і землю, усе живе на землі до суголосності та вічної гармонії. Без катаклізмів, румовищ, зла, землетрусів та пожеж. Слава тобі, літечко красне! Слава твоїм барвам, твоєму урожаєві, твоїй красі і нашому добробуту! Слава твоїм місячним та зоряним ночам, твоїм легендам, твоєму коханню, твоїм радощам і твоїм велетенським клопотам!..

Поліфонічні чари купальського дивосвіту

Свято Купайла!.. Воно відзначалося в ніч з 23 на 24 червня (7 липня н.ст.) день літнього сонцевороту, сонцестояння і вбирає до своєї загадкової тканини величезні духовні поклади народу, напрацьовані тисячоліттями. Характеризуючи назване свято, фольклористи виділяють у ньому переважно етнографічні дійства: співи, ігрища, плетіння вінків, запалювання вогню, спалювання опудала Мари, освячення вогнем тощо.

Ми поставили собі за мету розглянути це свято як наріжний камінь давніх елементів звичаєвого права, міфокосмогонії та елементів здорового способу життя, пильнування здоров\'я, пошанування екоетноспадкових традицій.

Хто ж такий Купайло і завіщо йому такі всенародні почесті? Купайло – давньоукраїнський бог добробуту, лікарських рослин (правдивіше – буйноцвіття зела, родючості, врожайного літа). Що ж відбувається з природою напередодні свята Купайла? Цього дня та наступного тижня природа стає особливою, зачарованою. Вона розправляє по-справжньому казкові рамена. Земля, Вода, Небо заховують у своїх незчисленних надрах незбагненні загадковості. Цього дня наші далекі пращури пошановували не лише свято Купайла, а й урочисте весілля бога світла Ора та богині води Дани.

Отже, проступає на повну силу та велич \'синергізм\' тих незвичайних подій, які міфопоетична творчість народу пошано-вує та передає нащадкам і \'вилучає\' з них великі духовні та лікувальні скарби для тіла і душі.

Це свято молодості, краси, закоханих сердець, численних замовлянь як закоханих, так і явищ природи. Дівчата причаро-вують хлопців. Замовляють озера, річки, гаї, переліски, луки, щоб вони оберігали \'милого чорнобривого\', його здоров\'я, силу та його вірність. Вони збирають розквітлу м\'яту, підмаренник, деревій, парило, чебрець, материнку. Стелять на ті стежки, де ходить милий. Кидають до тих криниць, з яких він п\'є воду. Розкидають на пасовиськах – де він пасе товар. Дівчата готують численні напої, кроплять ними хлопців, дають їм пити перед тим, як, узявшись за руки, перестрибуватимуть купальське багаття. Вважається великим щастям для закоханої пари, коли вона перестрибує високе багаття, і руки її не роз\'єднались. Цієї неповторної миті закохані очищають святим вогнем помисли душі, вірність та велич устремлінь.

Дивна ніч доносить голосні співи. Легкий вітерець ледве шепоче у верховіттях затінених дерев. Усюди вогні, вогні, вогні. Вогні у гаю, на полі, пагорбах, узліссях, біля річок. А на воді пливуть вінки. З двома чи переважно з трьома свічками як уособлення триєдності світу: земля, вогонь, вода, – чи святої триєдності родини: мати, батько, діти.

Та мудрість народна не застигає і не зупиняється лише на солодких та вибагливо-поетичних любощах. Вона величними пластами проникає глибоко до серця та душі й опікує як душевну, так і тілесну виняткову бездоганність. Хоч у святі беруть участь не лише дівчата та хлопці, а й літні чоловіки та жінки, але основною дійовою особою Купайлівських свят на повен зріст випростовуються дівчата. Дівчина – це майбутня мати, господарка і господиня. А материнство – свята і священна таємниця. Народження дитини – народження новї Зірки, нового Сонечка на високому, безхмарному, повному таємниць небі. Така спадкоємна філософія наших далеких пращурів.

Отже, цього дня дівчата ставали особливо уважними до свого тіла. Власне, вони на нього задивлялися, як на щось вельми особливе, як на витвір світу та Всесвіту, і готували себе для Всесвіту. І переконані ставали, що людина, її духовна велич, праця ратая-хлібороба, її щирі і душевні замовляння впливають позитивним чином на той загадковий і повний таємниць Всесвіт, у якого з опікування Білобога панує добро, а Чорнобога – зло, яке уособлює ще й \'богиня\' чи страшна потвора Мара, яка несе темінь, неміч, недуги та смерть. Збереглося з тих далеких тисячоліть і лиховісне побажання: \'Щоб тебе на нарах (марах) понесло!\'.

Багато створив наш народ легенд про купайлівські купелі дівчат і купайлівську росу Та коли проаналізуємо їхнє значення, то неодмінню доходимо висновку: купелі дівчат мають лікувальне, оздоровчо-профілактичне та магічне значення, як і купайлівська роса.

Настає неповторна хвилина. Особливо вразливі дівчата, з надто розвиненим душевним почуттям самонавіювання, чують голос вічності. Вони усамітнюються, роздягаються, пильнують, щоб їхнє раптове зникнення не помітили хлопці. Хоч і з іншого боку – це солодка нагода хлопцям любувати закоханий зір досконалими співучими рельєфами та гнучкими лініями сфер своїх сучасних чи майбутніх наречених. Отже, хлопці ховаються і слідкують, як дівчата роздягаються, замовляють воду, небо, срібний місяць, рослини, дівочу цноту. Викупавшись та пересвідчившись, що навколо тиша, дівчата починають здійснювати найчарівнішу та найвідповідальнішу \'процедуру\' Купайлівської ночі. Збираються кількома групами. В кожній групі по дев\'ять дівчат. Одна з них, найвродливіша та найвитонченіша тілом, дістає відвар лікарських рослин та лебедину пір\'їну і на голому тілі проводить дев\'ять магічних ліній своїй подрузі. Ось ці лінії: 1. Щоки. 2. Губи. 3. Шия. 4. Ареоли. 5. Соски. 6. Пуп. 7. Лобок. 8. Стегна. 9. Коліна.
За прадавніми народними віруваннями це ті місця чи зони, куди може доторкнутися злий дух, нечиста сила, відьомське око, Мара. Вони здатні зашкодити святому зачаттю і завдати непоправної шкоди здоров\'ю, вроді та інтелекту майбутньої дитини.

Дев\'ять магічних ліній тому, що дев\'ять місяців перебуває дитина у материнському лоні, поки не з\'явиться на білий світ.

4 june 2016

(0|0)

Петро Марченко

   Розділ I

                          С і ч е н ь

Чи відпочивав коли-небудь спадкоємний селянин-виробничник у січні. Безперечно ні!.. Він завжди перебував у значних турботах-клопотах. Гадках-сподіваннях про землю, худібку, птицю. Садовину, озиме збіжжя. Та й про надійне зберігання ярого зерна-насіння, щоб вчасно посіяти та посадити і ранньовесняні культури, і городину, як зійде сніг та запарує у проміннях весняного сонця Земля-Матінка. Пан-Господар та Пані-Господиня доглядають тварин, пильнують зимовий приплід і поклоняються небові. Адже від нього залежить все: погода і негода, а значить і добробут та збитки. Сніги і завірюхи. Тепло, дощ та година. Останнім словом, селяни характеризують не часовий відтінок, а оптимальні і тривалі умови для сільськогосподарських робіт, догляду за полями та ланами. Луками і сіножатями для спішного використання сприятливих численних чинників – вчасного збирання та зберігання урожаю поточного року.
Звичайно, у процесі тривалого господарювання на землі у наших автохтонів-праукраїнців та українців, (у звичаєвому праві), відбувалися значні і значущі як господарські, так і культурно-мистецькі зрушення і досягнення. Праця несла не лише фізичну втому і нервове виснаження негараздами, неврожаєм та природними катаклізмами... Досвід наснажував людину сподіваннями про краще життя та буття, добробут, високу духовність. Людина вивчала небо, землю, воду, себе. Колективна праця, набуття епох і поколінь, спадкоємне звичаєве право значно організовувало працю, досвід, інтелект. Удосконалювало науку про землю, знаряддя праці, народну агрокультуру. На певному етапі у звичаєвому праві виникає особливе мистецтво – замовляння. Людина замовляє небо, сонце, землю, воду, себе. Свої успіхи у праці, певні чи значні досягнення у господарюванні вона пов’язує з божествами. Але з особливими (!). У праукраїнців та українців ми майже не знаходимо домінування підступних і злих-презлих та ненажерливих вищих істот. Боги наших далеких і близьких пращурів допомагають землянину і народити та доглянути дитину, оберігають нащадків від пошестей і злих сил, навчають як зростати, набувати науки та життєвого досвіду, повноцінно жити та працювати, бути відданими рідній землі, коханій чи коханому. Пильнують рід і родовід, звичаї, славлять Долю-Матінку. Матір-Слава (Покрова) навчає юнаків вояцького мистецтва для боротьби з ворожими зазіханнями. А коли у людини закінчується земний життєвий шлях, то Боги забирають її душу до Вирію. І також з певною означеною метою: допомагати сущим на землі людяно жити, працювати, пильнувати звичаєве право суголосно традиціям і рідній вірі. На дощечці 77 “Велесової Книги” ми знайомимося з нашими рідними Богами: Білояр, Ладо, Купало, Сінич, Житнець, Вінич, Зернич, Овсянич, Просич, Студень, Ледич, Лютець, Птичець, Звіринець, Мілич, Дождець, Погодець, Ягодець, Пчолич, Ростич, Ключень, Озорець, Вітрич, Соломич, Грибич, Лович, Бесідець, Сніжич, Странець, Свідич, Радич, Квітич, Крович, Травич, Стеблич, Маслянець, Живич, Відич, Листвич, Водич, Звіздич, Громич, Сімич, Липець, Рибич, Березич, Зеленець, Горич, Страдич, Чурець та Родич. Як постає з цього надто значного переліку, наші прапрапращури мали виняткові знання, високорозвинену мову означень і поетичну уяву. Багато з наведених слів стали прообразами назв місяців: Бере-зич, Квітич, Травич, Липець, а також значних фенологічних змін у природі: Сніжич, Водич, Громич тощо. Перелічені Боги дають нам значну і точну інформацію про господарську діяльність наших пращурів, як спадкоємних оріїв. Вони косили сіно (Сінич), вирощували жито (Житнець), овес (Овсянич), просо (Просич). Шанували і поклонялися траві (Травич), воді (Водич). Ловили рибу (Рибич), святкували спасівські дари (Спасич), пасічникували (Пчолич). Прапрапращури логічно мислили (Мислич), вели бесіди з людьми та навколишнім світом (Бесідець). Вони замовляли природу, рослин і тварин. Небо і воду. Все живе і неживе, що оточувало людину. Наші пращури не лише віддавалися праці. Вони вміли і святкувати. Урочисто, по-особливому. Святкували і щомісячно, і в певні пори року. Псевдо свят (майже на щодень впродовж року) принесло експансивне християнство. Але ці, так звані свята і святі,– чужі і ворожі нашому народові впродовж століть і навіть тисячоліть. Тому ми не зупиняємося, а відкидаємо їхній отруйний примітивізм, який тотально нищив і нищить праукраїнські та українські етнічні переконання, руйнує прадавні культурно-виробничі підвалини нашого звичаєвого права. Отже, першим натяком суголосного зв’язку, що його чинив наш далекий пращур з природою, поставали замовляння. Праукраїнець та українець замовляв персоніфіковану, люту і страшну стихію – холод – мороз. А тепер наведемо кілька десятків гадок про природу замовлянь.

4 june 2016

(0|0)

Петро Марченко

Після Афону кінець уже близько: Астролог розповів, чому 2017 рік стане для Путіна найнебезпечнішим

Путін на Афоні. Фото:ipress.ua

Візит президента Росії Володимира Путіна на гору Афон прискорює його повалення. Про цеОбозревателю розповів астролог Влад Росс, інформують Патріоти України.

Коментуючи популярну версію \'афонського пророцтва\' про те, що, нібито президентство Путіна закінчиться в листопаді 2017 року, астролог сказав: \'Це підтверджує мій прогноз. 3-4 роки тому я говорив про те, що 2017 рік буде складним і архіважливим для Путіна, щоб він якимось чином зміг втриматися на троні. Можливий палацовий переворот і його фізичне усунення\'.

\'Те, що він побував на Афоні, тільки підтверджує те, що 2017 рік буде для нього самим кризовим, небезпечним і найскладнішим\', - додав Росс.

Він також заявив про те, що нинішній президент Росії фактично представляє \'диявольські сили\': \'Все, що стосується КДБ, ФСБ, таємних служб - це все диявольські служби. Зверніть увагу на фото Путіна на Афоні - у нього прорізаються два роги на лобі. Це диявол, який знаходиться в кріслі президента Росії\'.

На думку астролога, \'те, що він побував у святині, на території Бога, тільки прискорює його повалення\'.

Відповідаючи на питання видання, чи може Путін запобігти подібному розвитку подій, Росс сказав: \'Розв\'язати якусь чергову війну, тому що чорні, диявольські сили підживлюються ворожнечею, ненавистю\'.

\'2017 рік - це рік вибору для всієї Росії: або вона залишається з Путіним і тим складним шляхом розвитку, або ситуація різко змінюється, як це відбувається раз на 32 роки\', - додав астролог

31 may 2016

(0|0)