-
Дмитро Романович Луканюк
Репортер газети 'Доба'
Place residence: Гагаріна, 18
Zamulyntsi I.-Frankivschyna Region
People of I.-Frankivschyna region Zamulyntsi
Last visit: 19 august 2014, 13:46
Page created: 30 may 2010
| Anonymously |
Subscribe to page refresh
Add and customize notifications to your email
| Go |
Latest photos
Ленін за двісті п’ятдесят гривень
Однак з минувшиною не все так однозначно.Для одних людей її артефакти – це згадка про тодішні часи, для інших – спосіб заробітку. Нині на Буковині «блошині» ринки не рідкість, і саме тут можна продати чи купити раритетні картини, колекційні видання книг чи монет, почути спогади людей про старі часи. Автор цих рядків також помандрував таким ринком, що знаходиться в обласному центрі на вулиці Зеленій. Проходячи повз ряди старих речей, зловив себе на думці, що потрапив у невеликий музей раритетних цінностей, спогадів та реліквій. Помічаю бабусю, яка сидить на невеликому дерев’яному стільці й сумно дивиться на людей. Поряд із собою старенька розіклала старі вази, столові прибори та кілька годинників. Звертаю увагу на медалі біля її ніг. «Яка ціна нагород? Чи можу поглянути на них?», – питаю у бабусі. Жінка гірко зітхнула і тремтячими руками передала мені дві медалі. У руках відчув їх важкість. На лицевій стороні однієї викарбувано золотою фарбою: «За отвагу». На іншій – «За боевые заслуги». «Якщо заплатите сорок гривень за кожну, то я згодна віддати», – каже бабуся. Виявляється, бойові нагороди вже мають нову, ринкову ціну...
Відтак познайомилися – жінку звати Марія Голуб’як. Щонеділі їде до Чернівців з Мамаївців Кіцманського району, торгувати на ринок «Верхній». «Мій чоловік – ветеран Великої вітчизняної війни. Помер кілька років тому. Багато речей, котрі не потрібні, намагаюсь продати, бо викидати шкода. Медалі чоловіка мені особливо дорогі, хотіла б зберегти, та не можу нічого вдіяти – потрібні кошти на лікування. Держава допомогу не надає, пенсії малі, тож виживаю, як можу», – розповідає Марія Василівна.
Недалеко від нагородного краму бачу вицвілу ляльку та плюшевого ведмедика. За словами жінки, це іграшки її сина, який помер у трирічному віці від застуди.
Уздовж рядів звернув увагу на дідуся, який стояв поряд з ламповою магнітолою. «За двісті гривень віддам. Колись під неї ми з дружиною вперше танцювали на вечорницях, тоді й одразу освідчився їй. Не хочу продавати, бо коли дивлюсь на магнітолу, одразу згадую дружину», – каже чернівчанин Олег Роман. Понишпоривши у кишені, дідусь витягнув ще кілька невеликих ламп, як запасні, поглянув на музичний пристрій і ледь стримав сльози: «Лампи до магнітоли віддам безкоштовно».
На ринку помітив і невеликий бюст Леніна. Його власник – немолодий уже чоловік – також торгував всіляким крамом, віддаючи за безцінь майже раритетні речі. Платівки фірми «Мелодия» – по п’ятнадцять гривень за кожну, ламповий телевізор – за п’ятдесят, невеликий плакат з Юрієм Гагаріним – за двадцять. За Леніна ціна особлива. «Двісті п’ятдесят гривень», – відповів чоловік на моє запитання.
На базарі не тільки торгують, але й спілкуються. Як-от з приводу раритетної військової атрибутики. Чоловік продавав солдатські чоботи часів Другої світової війни, фляжки для води, портсигари, навіть солдатські каски з помітними слідами війни. «Каску за чотириста гривень віддам, чоботи – за двісті», – каже продавець. Так, військова атрибутика і справді користується на блошиному ринку великим попитом. Тут можна придбати й командирський годинник всього за триста гривень, ножі-штики – за сто, гільзи від патронів – від сорока гривень…
На ринку можна побачити й перші радянські касетні плеєри, що були в моді ще у наших батьків, старовинну люстру, котра, мабуть, бачила не одне переродження Чернівців, біжутерію, склянки, одяг буковинських паняночок та срібні й мідні хрестики, каблучки...
Підвищеним попитом на «блошиному» ринку користуються монети минулих століть. Особливо легко купити і продати металеві рублі з зображенням вождя, річниці Великої Перемоги чи Олімпійських ігор. Їх ціна – від п’ятнадцяти до двадцяти гривень за штуку.
А ще на базарі продають запчастини до старої «Побєди», горбатого «Запорожця». А якщо знайти знайомих, то через їхніх знайомих можна замовити навіть деталі до знаменитої комсекретарівсько-обкомівської «Чайки».
Ось такий заробіток на минулому на ринку по вулиці Зеленій у Чернівцях. Одні торгуюють раритетом для задоволення, інші продають і купують для своїх колекцій, треті – щоб вижити…
Дмитро ЛУКАНЮК
19 august 2014
Похорон через Інтернет
Тепер до храму можна заходити через… Інтернет. Настоятелі церкви активно користуються соціальними мережами, створюють власні Інтернетсайти, через котрі дають поради парафіянам і навіть проводять служби Божі.
У грудні 2012 року папа Римський Бенедикт XVI у соціальній мережі «Твітер» навіть благословляв вірян через свою сторінку. За кілька днів на мікроблог священнослужителя підписалося більш як півмільйона людей. Папа відповів вірянам: «Благословляю вас усіх від щирого серця». А роком раніше він запустив власний сайт з додатком на ще одну соціальну мережу – «Фейсбук», де отримав тисячі схвальних відгуків про його роботу.
Новації підтримали й священики в Україні, які завзято розпочали місячник «реєстрації у соцмережах». Виходить, тепер ходити до церкви не обов'язково, досить зайти на відповідний сайт і ви вже присутні на службі Божій. Тим часом священнослужителі так захопилися проповідуванням в Інтернеті, що навіть завели власні відеоблоги та чат-конференції. Такі послуги для своїх парафіян нині пропонують і священнослужителі на Буковині.
Як зазначає настоятель храму Преподобної Параскеви, що в Чернівцях, отець Микола Семелюк, час іде вперед, тож плоди цивілізації треба використовувати й для проповіді слова Божого. «Для цього ми створили сайт Буковинсько-Чернівецької єпархії УПЦ КП. Тут інформуємо людей про служби та події з життя громади нашого храму. Також розміщуємо фото та проповіді», – каже отець Микола.
На сайтах, сторінках та блогах священнослужителів можна замовити освячення будинку, домовитися про хрестини, шлюб, похорон і навіть… висповідатися. «Зараз багато людей спілкуються у соціальних мережах, передусім молодь. Тому потрібно навертати їх до Бога саме в Інтернеті», – говорить настоятель храму Пресвятої Трійці, що в Чернівцях, отець Володимир Плішка.
Сам він щодня спілкується зі своїми парафіянами через сайт, який створив саме для них. За словами священика, його сайт щодня відвідує кілька людей. «Одні звертаються до мене з життєвими проблемами і просять поради, інші – з запитаннями, наприклад, „куди дівати свічки після поминок?“, „що потрібно для освячення автівки?“, „хто повинен бути присутнім на хрестинах?“ тощо Одразу відповідаю на запитання.
А коли треба – навіть приїжджаю до них додому. Спілкуємось у чаті, проводжу міні-сповідь. Звісно, краще прийти у церкву і висповідатись особисто у священика», – каже отець Володимир.
Нещодавно автор цих рядків натрапив на сайт однієї з українських православних церков. Одразу звернув увагу на те, що тут службу Божу можна переглянути в режимі «онлайн», скачати церковні пісні та… замовити номер у готелі. Можна також замовити ікони, церковні меблі, престоли і свічки. На інших церковних сайтах відвідувачі мають змогу переглянути християнські фільми та пройти тест «Чи вірите Ви в Бога?». Та найбільше священики поширюють в Інтернеті свої проповіді та звертають увагу на те, що церкві також потрібна фінансова підтримка. Для цього у священнослужителів є електронні гаманці.
Утім, хоча богослужіння й можна відбути через церковні сайти, проте людина, як зазначають священики, у такий спосіб не отримує Божого Благословення. 'Інколи доводиться звертатися до священників через соціальні мережі. Не завжди є час піти до церкви, а пораду отримати хочеться. Хоча сповідатися потрібно лише священику, а не комп'ютеру', – переконана чернівчанка Валерія Одинак.
Словом, церква тепер іде в ногу з часом. Хоча, чесно кажучи, якось важко собі уявити, що на церковних сайтах дійде справа до віртуального вінчання, похорон та хрестин…
Дмитро ЛУКАНЮК
19 august 2014
Європеєць за 30 тисяч, або Почім нині патріотизм?
Автор цих рядків вирішив пройти процедуру отримання чужинського паспорта й обрав Угорщину. Зв’язавшись з одним зі столичних візових центрів, я дізнався, що громадянство цієї країни можна отримати без проблем. Щоправда, там наголосили, що це буде недешево. Подавати документи на отримання угорського паспорта можна як особисто, так і безособово, головне – приїхати в Угорщину на прийняття присяги, де мені, начебто, повинні вручити угорський паспорт.Процедура оформлення громадянства залежить від ціни, котру клієнт готовий заплатити. Наприклад, якщо паспорт не є терміновим, то його підготують за вісім місяців, за це потрібно заплатити 15000 євро. Процес виготовлення громадянства за чотири місяці вартуватиме 25000 євро. Коли ж паспорт потрібен терміново, то ціна складе 30000 євро. Оплата ділиться на два етапи – частину коштів треба заплатити при укладанні договору, рештупісля того, як буде підписаний указ про отримання громадянства. До речі, для цього не обов’язково мати угорське коріння. У центрімене запевнили, що дані про моїх предків візьмуть з архівів, куди їх заздалегідь внесуть. «Це набагато надійніше, навіть рішення суду можна спростувати. Документи на громадянство подаються через мерію міста, у якому ви проживатимете в Угорщині. Вони підписуються мером особисто. Коли ж не знаєте історії країни чи мови, це також не проблема, – ми усе беремо на себе. Головне подати свідоцтво про народження, закордонний та український паспорти, біографію та фотографію паспортного зразка», – запевнили мене в агентстві. А ще наголосили, що коли не отримаю громадянства, то гроші мені повернуть…
Збільшити кількість своїх громадян не проти й сусідня Росія, яка до першого серпня цього року спростить видачу паспортів майбутнім громадянам РФ без обов’язкового виїзду до Росії. Вперше про проблему російського громадянства в Україні заговорили ще у 2004-2005 роках, коли під час помаранчевої революції до Росії виїхав не один десяток політиків епохи Кучми. Тоді усі намагання компетентних органів України дізнатися про долю українських екс-чиновників у РФ були марними, адже сусіди відмовилися надавати відповідь на запити про своїх, уже російських, громадян…
Нині ж на одному з російських сайтів людям пропонується придбати паспорт громадянина Росії за 35 тисяч рублів, себто 8 972 гривні, що друкується на бланках зразка 2006 року. Друк паспорта на бланках 2007-го року вартуватиме 40 тисяч рублів (10 254 грн).
Польща також спростила процедуру отримання польського паспорта. Тепер, щоб стати поляком, потрібно легально прожити у цій країні уже не п’ять, а три роки.
Ціни на громадянство? На одному із сайтів вивішено прайс-лист. Ціна на польський паспорт – 4 тисячі євро, румунський та чеський – 2 700 євро. Коли ж люди хочуть отримати паспорт громадянина Литви старого зразка, то треба заплатити 1960, нового, тобто, чипованого – 4 тисячі євро.
Буковинець Валерій Тадра кілька років тому намагався придбати паспорт громадянина Чехії… «Ми про все домовились, а результату так і не було. Тому поїхав до Львова, де була юридично зареєстрована кантора, що пропонувала громадянство. Та виявилось, що там нікого нема… Навіть номера будинку не існує… А заплатив двадцять тисяч доларів», – зізнається чоловік.
Уже не один рік ходять чутки про те, що багато мешканців Чернівецької області також мають два паспорти – український та румунський. Щоб дізнатися, скільки українських громадян мають подвійне громадянство, автор звернувсяв управління державної міграційної служби у Чернівецькій області. Тут відповіли, що кількість людей, які мають подвійне громадянство, не відслідковують. Цікаво, що в управлінні СБУ в Чернівецькій області з таким запитанням відіслали назад до міграційної служби. Туди ж автора цих рядків спрямували й в обласному УМВС.
За словами путильчанина Романа Стеценка (прізвище на прохання чоловіка змінено), румунське громадянство він отримав ще минулого року, також має і український паспорт. «Громадянство отримав, а до Румунії так і не поїхав… Та провсяк випадок нехай лежить у шафі. Хтозна, що в Україні влада ще наробить, а якийсь захист варто мати», – каже чоловік.
Тим часом у Законі України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо громадянства» значиться, що громадянин України, який має громадянство (підданство) іншої держави, не може бути призначений на посаду у місцевій державній адміністрації, бути обраний депутатом, міським чи сільським головою. Також, за документом, вводиться обмеження на зайняття особами, що мають подвійне громадянство, посад у СБУ, податковій службі, рахунковій палаті та інших державних установах. За неподання чи несвоєчасне подання громадянином України, який добровільно набув іноземне громадянство (підданство), заяви про це та копії документа, що підтверджує цей факт, має застосовуватися штраф від 10 до 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Дмитро ЛУКАНЮК
19 august 2014
Guests of page
Share the page on social networks:
| Close |
