Діди на знімку - брати, голови двох родин. Праворуч старший – Микола Захарович. Позаду його син Олексій Миколайович, та онук Костянтин. Олексій Миколайович воював за червоних в армії Будьонного. У Польщі попав у полон, звідки втік і пішки дійшов додому. Не дивлячись на заслуги перед червоними, його родина, де він жив разом з батьками, була розкуркулена.
Олексій Миколайович воював у Червоній армії, був контужений і вдруге у своєму житті попав у полон. В Німеччині він працював у бауера в місті Ганновері і залишився живим. Костянтин теж попав до Німеччини – його вивезли на роботу під час окупації. Коли закінчилась війна, Костянтина відправили у радянський табір, звідки він утік, але встиг захворіти туберкульозом.
Старший син Миколи Захаровича – Іван Миколайович (його немає на знімку) з початком Першої світової війни був мобілізований на фронт. Служив на Кавказі. Під час Громадянської війни не воював ні за червоних, ні за білих. У 1938 р. засуджений трійкою до розстрілу, а в 1959 р. реабілітований.
Хлопчик попереду – син Івана Миколайовича Григорій. Перед Другою світовою війною, 17-річним він отримав 3 роки таборів, а відбувши половину строку був мобілізований у Червону армію і через 3 місяці загинув. Ліворуч - менший брат Іван Захарович, учасник російсько-японської війни. Посередині його дружина – Мотрона Омелянівна.
Син Івана Захаровича – Сергій Іванович (його немає на знімку) теж воював за червоних. Він мав відповідний документ, тому сім’ю Івана Захаровича не розкуркулили, хоча за достатком вона не дуже відрізнялась від сім’ї його брата.
Голод 1932/33 років примусив багатьох виїхати з Тарасівки, щоб врятувати життя. На Донбасі рятувалися від голоду Сергій Іванович і Олексій Миколайович з сім’ями. Іван Миколайович виїхав на Донбас ще в 1931-му, взявши двох дітей і залишивши меншу дитину у сестри. Коли настав голод, він забрав на Донбас батьків.
Ті, хто залишився у Тарасівці, розповідали, як вони харчувалися щирицею, калачиками, лушпинням із проса та кукурудзяними качанами (без зерна), а школярі звикли до того, що їхні однокласники один по одному переставали з’являтися на уроках.
