Віктор-Миколай Сердюк З крові невбієнних маки стали полем, Із апостаментів дивиться Ілліч, Поки ми божились 'більше вже ніколи', Чорною чумою обернулась ніч.
Плине наша кача по гіркій Тисині, Свято Перемоги 'празднує' війна, Душами хоробрих несе з України Невсипущим крукам чорного пшона.
У тридцять дев'ятий ворог йде в науку, Рахувати вчиться мертвими людьми, Глянь же ветеране, он твої онуки - Тріпотять у небі білими крильми...
Болями країни умивався ранок, Сірими сльозами світлий день погас, Не усі, дідусю, будуть ветераном - На гранітних плитах зупинився час.
Шепотіли в полі маки до калини, Гралось з автоматом людство для забав. Де ж ти Перемого? Де ж ти, Україно? Воскресай народе, день уже настав. (с)Альона Кабалюк