Олена Сьомкіна 5 березня 1950 року у бою із загоном радянських спецслужб загинув великий українець, нескорений вояка, командир УПА Роман Шухевич (Тарас Чупринка).
Боротьба за волю українського народу, за його суверенне державне існування і розквіт стала змістом життя Романа Шухевича — людини виняткового гарту.
Своє історичне призначення на вищих посадах в українському визвольно-революційному русі доби Другої світової війни Роман Шухевич бачив в тому, щоб сконсолідувати сили ОУН, розхитані нацистськими репресіями, усунути розбіжності і кризу в Проводі ОУН, яка виникла на початку 1943 p., підтримати ініціативу Крайового проводу ОУН на ПЗУЗ щодо створення Української Повстанської Армії та перетворити її в інструмент боротьби за Українську самостійну соборну державу. Шухевич, усвідомлюючи необхідність демократизації деяких організаційних та ідеологічних засад діяльності ОУН, зорієнтував Організацію на створення всеукраїнського політичного представництва у формі УГВР. Завдяки цьому український визвольно-революційний рух, спочатку репрезентований лише ОУН, набув з літа 1944 р. загальноукраїнського значення, позбавився монопартійних впливів і почав просуватись на схід
Роман Шухевич загинув в ніч з 4 на 5 березня 1950 р. під час бою в селищі Білогорща біля Львова. Загинув, як воїн національно-визвольної революції, зі зброєю в руках, прихопивши на той світ декількох ворогів. Він міг піти на Захід, і ніхто б його не осудив, але він вийшов з народу, був із цим народом у тяжкі часи, захищав народ, вів народ і загинув за народ. Радянська влада на стільки його боялася, що навіть операція по знищенню його останків проходила у повній секретності
65 років потому багатьом націоналістам та патріотам доводиться проходити через ті ж самі випробування, що й славетному командиру. Його подвиги надихають, пам*ять про нього живе у сердцях мільйонів, а молоде, загартованне вогнем покоління українців завершить справу, розпочату нескореним командиром.