Середньовічний Городок і загадка Ягайла

http://gazeta.lviv.u... rel='lightbox[field_img][Фрагмент надгробку Ягайла у Вавельській королівській усипальниці (Краків), 20-30-ті роки XV ст. Фото: pl.wikipedia.org

http://gazeta.lviv.u... target="_blank" id="lightbox2-download-link-text">Завантажити]' class='imagefield imagefield-lightbox2 imagefield-lightbox2-thnode imagefield-field_img imagecache imagecache-field_img imagecache-thnode imagecache-field_img-thnode lightbox-processed' style='outline: none; color: rgb(88, 73, 15);'>http://gazeta.lviv.u... alt='Фрагмент надгробку Ягайла у Вавельській королівській усипальниці (Краків), 20-30-ті роки XV ст. Фото: pl.wikipedia.org' title='' width='200' height='159' style='border: none;'>

фото: Фрагмент надгробку Ягайла у Вавельській королівській усипальниці (Краків), 20-30-ті роки XV ст. Фото: pl.wikipedia.org

Місто виникло на річці Верещиці в XI ст. як торговий порт (Верещиця була судноплавна) й осередок соляної торгівлі, звідси його первісна назва — Городок Соляний. До того ж Городків на Руси та й узагалі в слов’янському світі було чимало. Згодом, коли Галич утратив статус постачальника солі в регіоні, лишився без свого первісного торгового призначення й Городок, а додаток «Соляний» затерся в пам’яті людській. До того ж Верещиця зміліла (ще донедавна ця маленька річка забезпечувала водою близько 80 ставів!) і тепер нею можна проплисти хіба що звичайним човном. 

Як стверджує «Історія міст і сіл Львівської області», ще 1389 р. Городок отримав від Ягайла магдебурзьке право. Міська рада дістала 100 ланів земельних угідь, міщан звільнили від податків на 12 років, виняткове право займатися ремеслом і ставити корчми мали лише мешканці міста 

Отже, так само, як й у випадку з Буськом (див. І. Чорновол. Буськ — галицька Венеція // Львівська газета, 17 жовтня 2013 року), річка відіграла вирішальну роль не лише в історії міста, забезпечивши йому зручні комунікації, регулярний дохід (торгівля, риба), захист (болотиста місцевість, річка й стави були важливим елементом фортифікацій; стародавній став можна побачити в центрі Городка досі), а й сформувала регіон. Бо неможливо не зауважити, що адміністративні повіти й райони Городоччини різних часів — це фактично басейн Верещиці. За Пжемиславом Домбковським, автором монографії «Адміністративний поділ Руського та Белзького воєводств у XV ст.» (1939), яку ми неодноразово цитували, в XV ст. Городоцький повіт охоплював 39 поселень, серед яких бачимо також Яворів і чимало сіл сучасного Яворівського району та навіть одне, що входило до складу повіту Рава-Руська. Власне терени південної частини Яворівщини й становлять верхній басейн Верещиці. Цікаво також зауважити, що Верещиця впадає в Дністер на стику сучасних Городоцького, Дрогобицького й Миколаїв­ського районів.

Найбільше піднесення Городок пережив на початку XV ст., коли місто стало основною резиденцією короля Володислава II Ягайла (1385-1434). 

Ягайло мав довге життя й суперечливу біографію. Успадкувавши престол князя великого литовського після смерті батька Ольґерда Ґедиміновича (1377), через п’ять років Ягайло ув’язнив свого дядька та співправителя Кейстута, який невдовзі помер. Іще через три роки Ягайло прийняв пропозицію одружитися з королевою Польщі Ядвіґою, коронувався та охрестив литовський народ. Оскільки в такий спосіб розпочався процес інтеграції Литви в Королівство Польське, внаслідок чого Велике Литовське князівство втратило незалежність, литовці досі вважають його зрадником. Рух проти Ягайла очолив князь Вітовт Кейстутович. Вітовт підняв повстання, захопив Вільно й примусив польського монарха визнати свою владу над Литвою. 1399 р., після того, як унаслідок невдалих пологів померла й королева Ядвіґа, і новонароджена донька, Володислав ІІ Ягайло зрікся литовського престолу й у такий спосіб остаточно примирився з Вітовтом. 

Як уже згадувалося, останні роки свого довгого й бурхливого життя король провів у Городку. Зауважимо, що Ягайло — не єдиний польський король, який резидував на галицький периферії. Більшу частину свого життя провів у Яворові та Жовкві Ян ІІІ Собєський (див.: І. Чорновол. Замок короля Яна III Собєського в Яворові // Львівська газета, 24 січня 2013 року). Проте мотивація Яна ІІІ сумнівів не викликає: він там виріс і взагалі був прив’язаний до своєї батьківщини. А Ягайло був чужинцем. Отож чому могутній король проміняв столичний Краків на незначне містечко Галицької Руси?

Припускаємо, що ревний католик Ягайло був таким лише під тиском обставин, а насправді мав роздерте сумління неофіта. Його матір’ю була Уляна Олександрівна, велика княгиня тверська, князя виховували в православній традиції й мистецьких смаках. Коронований на короля Польщі й фактично прогнаний з Литви Ягайло, зокрема, привіз із собою моду на візантійські фрески, якими в його часи оздоблювали католицькі храми запрошені митці з теренів сучасної Росії й Галичини (найкраще збереглися в Люблінському замку). Тож завдяки своєму вихованню та після буремної молодості, не менш буремного правління, ба навіть особистого життя (Ягайло пережив чотирьох дружин!) на схилі літ могутній король волів мешкати в спокої в провінції серед православних русинів нещодавнього Галицького князівства. Зауважимо також, що польський літописець Ян Длуґош представляв його як «простака» та «варвара», що понад усе полюбляв полювати. А під цим оглядом узбережжю Вісли й околицям Кракова було далеко до заплав Верещиці та борам Городоцького староства! Тому Городок, можливо, нагадував йому батьківщину, до того ж там не було інтриг королівського краківського двору, з одного боку, й нещодавнього травматичного досвіду Львова, з іншого. 

Як стверджує «Історія міст і сіл Львівської облас­ті», ще 1389 р. Городок отримав від Ягайла магдебурзьке право. Міська рада дістала 100 ланів земельних угідь, міщан звільнили від податків на 12 років, виняткове право займатися ремеслом і ставити корчми мали лише мешканці міста. На місці давнього руського дитинця, частина земляних укріплень якого збереглася досі, король збудував замок. Відоме ім’я також першого війта (начальника суду) Городка — Микола Ульриків. У короля він придбав цей титул за 30 гривень. Ульриків означає «син Ульриха». Тож можна не сумніватися, що той був німцем. Нічого дивного: магдебурзьке право спочатку було винятковим привілеєм німецьких приходьків, Львів XV століття мав переважно німецький етнічний характер.

У Городку король і помер. Як оповідав Ян Длуґош, в Медиці (тепер — перше село на шляху Львів — Перемишль на польському боці) Володислав II Ягайло всю ніч слухав соловейків, застудився, а невдовзі відійшов в інший світ. Згідно із заповітом, серце монарха вийняли з грудей і поховали в Городку, а тіло — в королівській крипті на Вавелі в Кракові.

29 вересня 1903 р. поляки Городка поставили на центральній площі міста (тепер майдан Гайдамаків) пам’ятник Ягайлові й перейменували місто на Городок Ягайлонський. Як стверджує Ірина Котлобулатова, ідентичний монумент стояв у Новому Сончі. Городоцький пам’ятник знищили 1942 р., а перейменування не пережило радянської влади. На місце, де стояла статуя Ягайла, нині вказує кілька дерев, посаджених тоді ж.  

Отож із часів Ягайла до наших днів збереглися лише будівлі монастиря францисканців і костел Воздвиження св. Хреста (1419), неймовірні розміри якого досі свідчать про колишній статус королівського храму. 

http://gazeta.lviv.u... width='650' height='590' alt='' style='border: none;'>
Костел Воздвиження св. Хреста. Фото: commons.wikimedia.org