Дмитрий Слисар

Дмитрий Савович Слисар

пенсионер


Сім. стан: одружений
Дата народження: 6 листопада 1942
Місце народження: нет
Згорани Волинська Область
Люди Волинської області Згорани
Полiт. погляди: помiркованi
Відношення до паління: різко негативно
Відношення до алкоголю: нейтрально
Релiг. погляди: православный
Сторінку створено: 15 травня 2011
Тема:

=Я УКРАЇНЕЦЬ=-



 Я – українець і пишаюсь цим!



За
Батьківщину хто б це не гордився?



 Бо ж тут , під небом ясно – голубим,



 На білий світ колись я появився.



Плодюча й
щедра вічно ця земля:



Лиснять ,
мов масло, тучні чорноземи…



 Дає вона натхнення і життя,



 Щоби творить сонати та поеми.



Вона
ростила хлопців і дівчат,



Тепло й
снагу давала своєчасно:



Злетіло ж
стільки з неї соколят,



 Щоб світ доповнить добрим та прекрасним.



Її
топтали чоботом не раз,



 Не раз стріляли в серце їй і тім*я.



 Та піднімалась з ран вона щораз,



 В борні своє відстоюючи ім*я.



Рішучу
твердість й міць на все життя



Вона
завжди вкорінювала сину –



 Обов*язку святого почуття



За тебе є
в випробувань годину.



 Болить моя поранена душа



За честь
твою, за славу й негаразди :



 Ведуть країну знову до ярма



 Її нові господарі та газди.



 Вітчизна , мати і сім*я –



Не відаю
святішого я зроду!



Та вірю –
зрине врода молода



 З руїн та згарищ мужнього народу!



Хай в
згоді всі духовній заживуть,



 Хай зацвітуть оновлені катрани,



Хай
перемоги в дар тобі несуть,



Як плід
натхнень, майбутні Магелани!



В твою я
долю вірю , як в свою,



Люблю
тебе , як матір і кохану…



 Мов перед совістю , Вкраїною стою,



 Найвищу й гідну віддаю їй шану.



 Я – син селянський і горджуся цим!



 Де б не бував , я буду пам*ятати



Своє село
за пагорбом крутим



 І вікна сині маминої хати.



До
зрілості я ріс на місці тім,



 Де тілом трепетав від щастя й болю,



 Де на шляху , зеленім і ламкім,



 У світ виходив по пшеничнім полю;



 Де золотиться в липні ярий хліб,



 Де зацвітають в травні вишні рясно,



Де
дозріває проти сонця кріп



 І мить в саду пречиста і прекрасна.



 Хоч зазнавав невдач гірких і втрат,



Та тут
вливався в море велелюдне.



Не треба
повертатися назад,



Бо став
близьким я та потрібним людям.



І земляки
, зібравшись за столом,



Мене
привітно будуть зустрічати



Бо
всмоктував з грудним я молоком



Любов і
ласку маминої хати.



Я
відчуваю скрізь її плече,



Ношу під
серцем поля крапелину.



 Мій Буг блакиттю-стрічкою тече



 У гомінку заквітчану долину.



Світанком
череда в луги бреде,



Долаючи
туман , немов заслони.



 Здається ,що до бою хтось веде



Стрункі й
стрімкі військові батальйони.



В дощі у
нас і трактор не пройде:



Все ніби
в джунглях Конго чи Лесото.



Та не
почуєте так більше вже ніде,



Як
мелодійно чавкає болото.



В гаях
зозуля радісно кує,



 Щебече шпак на сотнях діалектів…



 Лиш бездоріжжя змінювать своє



Не хочу
на комфорт міських проспектів.



Щонайрідніше
є- воно моє,



 А іншого і не було ,й не буде!



Село в
достаток харч нам віддає,



 Воно наш дух викохує і будить.



 Мене майбутнє зовсім не страшить,



 Бо в долі завжди будуть проводжати



Оця
волинська лагідна блакить,



 Тепло і світло маминої хати.



Я –
українець! Древній ми народ,



 Ми – нація , ми – етнос, бо Дніпрові



Закарбували
хвилі в пущі вод



 І символи , і стяги малинові.



У нас були
держава і мета,



Хрестили
нас , як праведних, до віри:



 Щоб не зреклись ніколи ми Христа,



Так дай
нам , Боже , злагоди й довіри.



 Сусіди ласо мацали наш тин –



Була
страшніш за чорного монаха



 Їм дружня міць згуртованих дружин,



Могутня
зброя й шапка Мономаха.



 Проникливий та мудрий Ярослав,



 Він знав, над чим задумуються діти!



Нам до
прогресу вікна прорубав,



Проклавши
шлях до вченості й освіти.



 Писали ми , бо мали письмена



 І куполи різьбили золотії,



Та
поховала мрії і надії



Софіївська
повалена стіна.



 Ми мали все : історію й роки,



В яких
були досягнення і плани,



Та
закував нас розбрат навіки



У
кріпосні окови та кайдани.



Ми від
Європи відвели татар,



Бо
намертво стояли в підворотті…



 Мов смерч , пройшовсь рішучий їх удар



 По духові слов*янському і плоті.



 Не підіймався наш на інших меч,



Ніколи ми
не гнобили й нікого.



Скидаючи
чужі кайдани з плеч,



 Ми йшли до правди й волі – до святого.



 Ми рухались до вірної мети



– Своєї
самостійної держави;



 В часи звитяг козацької доби



Писали
книгу доблесті та слави.



  Я – українець! Іншої нема



 Такої України більше в світі!



Встає, на
лікті сп*явшись ледь , вона



 Біля лукаво виплетених сітей.



 Куди б не кинув гострий ясний зір,



Куди лиш
око поглядом сягає



 – Від вод Дінця аж до Карпатських гір –



 Скрізь простягнувся простір цього краю.



 Від русичів упали ми в хохли,



 До малоросів падали – до бидла,



 Нас залюбки на бал чужий несли –



 На стіл смачне відварене повидло.



Таки
чудовий виховавсь плебей –



Нас
запрягли , немов волів орати.



Зніміть
пов*язку з ранених очей,



Пора і
нам вже крила розправляти!



Моя
держава , гордий мій народ ,



 Суспільство юне, зовсім ще незріле!



В борні
позбувшись рабства та колод,



 Ми трішки лиш павпочіпки присіли.



 Чи ж маєм друзів щирих й ворогів?



Мов стадо
кіз, шарахаємось в полі



Поміж
вовків голодних й пастухів



 У пошуках своїх шляхів і долі.



 Мій рідний люд, невже ти боягуз?



 Невже до хвиль розбурханих прип*ятий ?



 Бо ж знову нас в задрипаний союз



 Вже тягне хитро братія пихата.



Я не
бажав би схрещувать мечі:



Пережили
ми війни незчисленні



– Хай не
бояться пострілів вночі



На нашій
мирній європейській сцені.



Цю землю
рясно всіяли кістки,



Скропили
кров*ю і батьки , і діти.



 То ж , на планеті серед рівних ти



Достойна
місцем гідним володіти.



 До неба руки буду я тягти :



-О,
досить нам вже борсатись в задусі!



Вершин
культури треба досягти



Тобі ,
Вкраїно , в поступальнім русі.



Я –
українець!Гарно ж як звучить !



 Акорди милозвучні та чудові!



 Мелодія закохана звучить



 В співучих наших мові та розмові.



 Пісні у нас веселі і дзвінкі,



 Мов шлях Чумацький , довгі та протяжні,



 В важкі часи, мов біль, сумні такі,



 Від щастя в свято – ніжні і розважні



Вони , як
зміст народу і душа,



 Його глибини ,злети і висоти;



 Вони йому до серця й до лиця,



Бо
вкажуть всім, звідкіль узявся й хто ти.



 Не раз народ щемило наш в путі,



 Заказували бонзи мові вмерти…



 Та ми жили й мужніли в боротьбі-



 Наш благородний дух не встигли стерти.



Немов
червоне й чорне в рушниках,



 Були медово –сонячні завії,



 Було гірке й солоне по краях



В години
зради , горя й безнадії.



 Морили в тюрмах голодом тебе,



Гонили по
етапах таборами,



Хотіли
неотесаним мене



Та й нас
усіх лишити баранами.



Приблуди
, часом й наші ж хробаки



 Всю суть твою і віру пропивали,



За твій
же хліб всілякі чужаки



Тебе
терзали , мучили , топтали.



 Коли цвіла історія держав



 І прямували мови їх у зали,



Всі ті ,
хто честі й совісті не мав,



З палаців
мову нашу проганяли.



27 червня 2015
                                           З днем народження вітаю!!!
6 листопада 2014
Запитання
Дмитрий, здравствуйте! Подскажите, пожалуйста, вы можете мне помочь в поиске человека?
Відповідь
что за человек?
27 лютого 2014
Запитання
С днем рождения.Здоровья,благополучия,счастья.
Відповідь
Большое спасибо!!!
10 листопада 2013
Запитання
Вітаю з Днем Народження!
Відповідь
Дякую за привiтання!
8 листопада 2013
Запитання
Я бы хотела узнать, есть лм кто-то из Овадно?
Відповідь
На главной странице в графе города наберите Овадное Волынской области,там зарегистрировано 2 чел. опубликовано 7 фото,обратитесь к ним,они возможно помогут.
19 лютого 2013
Я разыскиваю людей по фамилии Каляпух из села Овадно на Волыни. Могут также проживать в Луцке или во Владимиро-Волынске. Мой e-mail  nersesian.i@yandex.ru
18 лютого 2013
Запитання
Владимир Щербаков: Я бывал в вашем городе Владимир-Волынский 1989 году.Здесь проживала моя мама и мой отчим Касюк Виталий еще мои сестры Алена и Юлия Касюк и брат Николай проживали по адресу ул Тихая дом 3. Можно ли через ваш форум узнать о дальнейшей судьбе моих родных так как связь с ними прервалась.Буду очень благодарен, ответить можно по адресу:vladvlez@gmail.com
Відповідь
Вы правильно сделали, что обратились на сайт г.Владимира-Волынского, где зарегистрировано 6 человек, может они Вам помогут.В городе я был только проездом, Всего Вам доброго, кто ищет, тот всегда найдет.Наберите в поисковых системах Яндекс и др. Ф.И.О. и другие данные тех,кого Вы хотите найти. С уважением!
21 січня 2013
З НОВИМ РОКОМ!
31 грудня 2012

Підписка на оновлення сторінки

Додайте та налаштуйте сповіщення на свій е-мейл

E-mail:


Гості сторінки



Поділіться сторінкою в соцмережах:






support(sobaka)1ua.com.ua