Сім. стан: є хлопець
Дата народження: 13 червня
Місце проживання: грушевського 19
Львів Львівська Область
Люди Львівської області Львів
Полiт. погляди: націоналістичні
Відношення до паління: компромісно
Відношення до алкоголю: компромісно
Надихають: природа, подорож,багаття,гарний співрозмовник
Релiг. погляди: ставлюсь з розумінням до всіх віросповідань
Сторінку створено: 8 грудня 2013
Підписка на оновлення сторінки
Додайте та налаштуйте сповіщення на свій е-мейл
| Перейти |
Останні фото
| Перейти |
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо в цьогорічнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих... щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих і живих.
6 січня 2015
30 вересня 2014
Хтось запитав мене кілька днів тому: якби я могла народитися вдруге, чи захотіла б прожити життя наново? Довго не роздумуючи, я відповіла 'ні'. Та згодом трішки замислилась і...
Маючи змогу наново прожити своє життя, я менше говорила б, натомість більше б слухала. Не боялася б запросити до себе на вечерю друзів тільки через те, що на килимі є кілька плям, а оббивка дивану трохи вицвіла.
Я б смакувала крихкі булочки в елегантному салоні і вже зовсім не турбувалася б через сажу, коли горить коминок.
Обов'язково знайшла б час, аби послухати спогади дідуся, який розповідає про роки своєї молодості. Влітку не вимагала би, щоб позачиняли всі вікна в машині, бо я щойно зробила собі завивку.
Я не допустила б, аби свічка у формі ружі так і розплавилась, забута у комірчині, а часто б її запалювала, доки вона б не догоріла до кінця.
Я б лягла собі на луку і перекочувалася б разом з дітьми, зовсім не хвилюючись, що забрудню сукенку.
Набагато менше плакала б і сміялася, дивлячись телевізор, а частіше - спостерігаючи життя.
Більшою мірою ділила б відповідальність зі своїм чоловіком.
Почуваючись погано, лягла б у ліжко, замість бігти з гарячкою на роботу, наче без мене там світ завалиться.
Замість дев'ять місяців поспіль нетерпляче чекати, коли ж нарешті закінчиться моя вагітність, полюбила б кожну її мить, усвідомлюючи, що ця дивовижна дія, яка відбувається у мені, є єдиною можливістю співпрацювати з Богом у здійсненні чуда.
Синові, який прибіг поцілувати мене, не сказала б: 'Досить, досить, іди митися, бо вечеря вже готова'.
Частіше казала б 'Я люблю тебе', натомість рідше 'Мені прикро'
Та передусім, якби я могла розпочати все спочатку, то цінувала б кожну хвилину... споглядала б її так довго, доки не побачила б, якою вона є насправді... жила б нею... і ніколи б її не віддаляла.
(Ерма Бомбек)
Кожна мить, що нею обдаровує тебе Бог, є величезним скарбом. Не викидай його. Не бігай невпинно у пошуках непевного завтра.
'Живи найліпше як можеш, мисли найліпше як умієш, дій найліпше як потрафиш нині. Нинішній день скоро стане завтрашнім, а завтра скоро стане вічністю'. (А. П. Ґоуті)
23 липня 2014
23 липня 2014
21 липня 2014
Іще й дівчата не торкалися тих губ,
Чому так рано, Господи, чого так рано?
Такі великі душі в вічність йдуть.
Ти їх береш, то їх ,напевне, доля,
Така вже доля в цілої землі,
Ти чуєш! Як до тебе люди молять,
А душі йдуть в нерівній боротьбі.
Ну скільки ще? Чи мало тої крові?
Де б ти не був, я прошу, зупини,
Так вже болять оті вінки тернові,
Так вже ятрять від куль ці борозни.
Нам треба миру, вже навоювались,
Уже б хоч краплю кращого життя,
Уже би щастя, остогидла жалість.
Щоб вільні люди і щоб вільний я.
Востаннє губи шепотіли:'Мамо',
Іще й дівчата не торкалися тих губ,
Чому так рано, Господи, чого так рано?
Такі великі душі в вічність йдуть.
21 липня 2014
Не намагайтесь бути москалями,
ніколи з вас не будуть москалі,
та зрозумійте – розбрат поміж вами
нікому не потрібний взагалі.
Минає все пусте і помилкове,
колись таки приходить каяття...
Не забувайте батьківського слова
і не живіть своє-чуже життя.
Історію не крайте, не ламайте –
вона не пробачає помилок,
і власну, незалежну думку майте
у світі узалежнених думок.
Чужого війська вшанувавши свято,
червоним квітом виклавши граніт,
згадайте тих, хто мав життя віддати
під Крутами у вісімнадцять літ.
А скільки їх, неназваних героїв,
шукає правди у чужій імлі,
і тих, що в українських одностроях
лежать забуті у своїй землі?
Маслов Володимир
21 липня 2014
В очах твоїх немає краплі страху,
Немає сумнівів, ні сліз, ні каяття…
І ворог бачить цю твою відвагу…
Для тебе воля більше за життя!
Ти - стать слабка, але ти дуже сильна,
Ти не боїшся правду говорить,
Твоя душа усюди буде вільна…
Хоч тіло їм вдалося полонить…
Лише у нас, на землях України,
Живуть такі нездолані жінки,
Які тримають на собі родини
І рідну землю протягом віків…
У серці біль, сльоза тече по скроні,
Молю у Бога зберегти життя
Усім героям, що тепер в полоні
І скорого додому вороття.
Ви наша честь, ви гордість для народу,
Герої, сильні духом козаки…
Вам берегти соборнысть і свободу,
І славу України навіки!
21 липня 2014
1. Одного разу жителі села вирішили молитися за те, щоб пішов дощ. У день запланованого молебню всі люди зібралися разом, але тільки один хлопчик взяв з собою парасольку. Це ВІРА.
2. Коли ви підкидаєте однорічної дитини в повітрі, він сміється, бо знає, що тато піймає його. Це ДОВІРА.
3. Кожну ніч, коли ми лягаємо спати, у нас немає гарантії, що на наступний ранок ми будемо живі, але ми як і раніше заводимо будильник на завтра. Це НАДІЯ.
16 липня 2014
11 липня 2014
Гості сторінки
Поділіться сторінкою в соцмережах:
| Закрити |
