village Karvynivka

Лілія Козаченко

Обірвана мрія.

Помер Марцель Вацлавович Врублевський - унікальна людина, якій село та його мешканці мають завдячувати його величезним внеском для історії села та суспільства в цілому. Для тих, хто незнайомий із Марцелем Вацлавовичем: він є автором картин, на більшості з яких відтворено краєвиди Карвинівки та її мешканці; автором чисельних світлин початку 1950-их – кінця 1990-их. На початку 50-их був скерований до радгоспу ім. Дзержинського на посаду кіномеханіка. У селі  він був чи не єдиною людиною (принаймні, я не знаю більше нікого в такому масштабі), яка так міцно дбала про духовне надбання села, прагнула його зберегти для теперішнього та майбутнього поколінь.

В останні роки життя Марцеля Вацлавовича мені довелося  зустрітися з ним декілька разів з приводу історії Карвинівки. Як зараз пам’ятаю його, дуже скромного; подекуди, навіть, ніяковіючи під час розмови, він з великим ентузіазмом показував свої картини та історичні світлини. Нагадував, що певна частина з них знаходиться в школі.  Саме тоді, під час першої нашої зустрічі я отримала від нього декілька статей–вирізок до районної газети про події, пов’язані із Карвинівкою, які додали мені натхнення до праці в написанні історії рідного села.  

Марцель Вацлавович  мав мрію: створити краєзнавчий музей у селі. Його мрія була здійснена, але тільки тимчасово. На початку 2000-их років певний час під краєзнавчий музей було виділено невелике приміщення у центрі села, поруч із колишнім приміщенням бібліотеки.  Та чомусь доля (а можливо, місцева влада) розпорядилися інакше. Залишається тільки здогадуватися у причині ліквідації маленького музею-обірваної мрії Марцеля Вацлавовича, про повернення якого (музею-кімнати) він клопотався в останніх наших бесідах.

Зараз у шкільному приміщенні є маленька кімната, яка за ініціативи місцевої родини вчителів була виділена для музейних експонатів. Здебільшого там знаходяться зразки сільського побуту XIX-початку XX століття. Але, на жаль, приміщення є занадто малим, щоб розмістити в ньому численні світлини та пояснення до них, які залишив нам Марцель Вацлавович Врублевський. Дуже хочеться вірити, що мрія нашого  художнього літописця села здійсниться і в майбутньому у Карвинівці знайдеться місце для його робіт. Адже це наша історія, яку слід знати.

Лілія Козаченко

За село Карвинівку відбувся жорстокий  бій 4 січня 1944 року. Проходив він під командуванням  двох армій-60-ї  генерала І.Д. Черняхівського і I – гвардійської під командуванням Гречка.

При визволенні Карвинівки та населених пунктів, що відносяться до тамтешньої Сільської ради загинуло більше 150 чоловік. Прізвища 143 воїнів відомі. З них 9 партизанів, 92 воїни рядового складу, 23 сержанти, 19 офіцерів молодшого складу.

На жаль, 12 чоловік з них занесені до районної Книги пам’яті як безадресні. Тобто не знаємо, звідки вони, хто вони. І може хтось і досі шукає своїх батьків, дідів, а то й прадідів.

            На території Карвинівської Сільради розташовано 9 військових поховань. З них – 7 братські могили і 2 – одиночні захоронення. Ці поховання розташовані на сільському кладовищі в Карвинівці, біля церкви, біля будинку культури, в Гремячому, в урочищі Драчани, “17–й  партз’їд”.

Нище приведено дещо з розповіді колишнього командира взводу управління 6-ї  гаубичної батареї 852 артилерійського полку 276 стрілецької дивізії лейтенанта у відставці Лева Яковича Трубаєва (м. Грозний) про ті далекі часи:

“…Такого кровопролитного побоїща, як 4 січня 1944 року під Карвинівкою, мені не доводилося бачити. Дуже багато бійців і командирів загинуло. [...] Але, не дивлячись на невдачу, розвідбат дав змогу вияснити сили противника. На другий день, перегрупувавшись, наша дивізія  оволоділа Карвинівкою, а 6 січня визволила Чуднів”.

(Інформацію взято зі статті “Ті січневі дні під Карвинівкою й досі ятрять невигойною раною”- Статистичні дані - Барчук П. (Відповідальний секретар комісії з написання Книги памяті району). “Інформація для роздумів”.  Романівський Вісник - Романів, 1996, - 4 cічня. (Див. aльбом “Карвинівка у пресі”)).