Лілія Козаченко Пане Михайло, мені Ваші слова нагадали чомусь класику радянського кіно”Джентельмени удачи” (про пам”ятник – щоправда, там трохи інакше було, але сенс подібний):)) Даруйте за цей сміх крізь сльози, але хто його встановить і за які кошти?!
Лілія Козаченко Так, як скрізь і завжди, пане Михайло! Грабується, розноситься... Причому ті, хто міг би посприяти розвитку села (я про живих людей, будівель, ет сетера, – не про кладовища) грабують село у різному значенні цього слова) і влаштовують життя собі і своїм рідним. Не про всіх кажу, а той хто знає – може коли і прочитає, гикнеться! Та чи що поможе?