village Kharytonivka

regional center Chernigiv

The most rated settlements of the district

Anonymously

Subscribe to page refresh

Add and customize notifications to your email

E-mail: select:

Олег Скільський Topic: З історії села
Вперше Харитонівка згадується в 1666 році в переписових книгах подвірного перепису селян і міщан Лівобережної України, як вільне військове село «до ратуші Срібнянської прислушаюче». Згідно з даними перепису в 1666 році в селі було 36 господарств селян, з них 15 господарств «орали на 4-х волах» та 21 господарство - «на 2-х волах». Дані про козаків не вказані. Село входило до складу Срібнянської, а з 1761 року – до Друговарвинської сотні Прилуцького полку, до Глинського повіту Чернігівського намісництва, до Прилуцького повіту (1797–1923).
У 1730 році гетьман Данило Апостол віддав його на уряд генеральному обозному Я.Лизогубу, за яким воно залишалося і у 1737 році. У тому ж році в селі було 69 господарств селян, 36 господарств козаків (13 – виборних, 23 – підпомічників) та 3 господарства козачих підсусідків.
В другій половині XVIII століття Харитонівка перейшла до Милорадовичів. В селі у XVII–XVIII століттях діяла козацька школа.
В 1780 році в селі було 48 дворів (98 хат) селян, які належали майору Андрію Милорадовичу, 3 двори (10 хат) підсусідків та 41 двір (71 хата) козаків. Діяла дерев’яна Іоанно–Предтечинська церква, побудована у 1784 році (перша церква збудована до 1666 року).
В 1797 році село налічувало 708 душ чоловічої статі податкового населення.
В ХІХ–ХХ століттях поміщиками Харитонівки були Милорадовичі.
В 1859 році в селі були 243 двори, 1759 жителів.
Згідно з реформою 1861 року в селі було утворено Волосне правління тимчасовозобов'язаних селян, якому підпорядковувалися дві сільські громади (494 ревізських душ). Козаки села підпорядковувалися Іванківському Волосному правлінню відомства Палати державного майна. Після реорганізації волостей Харитонівка у 1867 році увійшла до Березівської волості 2-го стану.
В 1886 році в Харитонівці налічувалися 194 двори селян-власників, які входили до двох сільських громад (О. Милорадовича та М. Милорадовича), 124 двори козаків, 3 двори міщан та ін., 350 хат, 1913 жителів. Діяли: дерев’яна Іоанно–Предтечинська церква (закрита в радянський період), земське початкове однокласне училище (засноване у 1860 році, у підпорядкуванні земства – з 1872 року), 3 шинки, базар щочетверга, крамниця, кузня, 14 вітряків.
В 1910 році в селі було 330 господарів, з них козаків – 112, селян – 205, євреїв – 1, ін. непривілейованих – 2, привілейованих – 10; налічувалося 2013 жителів, у тому числі 12 теслярів, 18 кравців, 14 шевців, 1 столяр, 4 ковалі, 3 слюсарі, 1 чинбар, 50 ткачів, 3 візники, 52 поденники, 24 займалися інтелігентними та 304 – іншими неземлеробськими заняттями, все інше доросле населення займалося землеробством. 2112 десятин придатної землі. Діяли: дерев’яна церква, земське початкове однокласне училище, в якому навчалося 99 хлопчиків та 31 дівчина, однокласна церковнопарафіяльна школа.
Біля села виявлено поселення епохи бронзи раннього заліза (ІІ–І тис. до н.е.), ранньослов'янського часу (ІІІ–V ст).(Джерело інформації - Шкоропад Д.О., Савон О.А. Прилуччина - енциклопедичний довідник).