Свідоме знищення Тріо Мареничів у 1980-му – підступний та гріховний злочин радянської влади: так вбивалася рідна українська культура, рідна мова, рідна пісня. А що ж ми, українці, відповіли та те, адже тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені?!
https://ukrainianpeo... rel="nofollow">https://ukrainianpeo... alt="" srcset="https://ukrainianpeo... 604w, https://ukrainianpeo... 300w" sizes="(max-width: 604px) 100vw, 604px" width="604" height="407">
Перше українське вокальне естрадне тріо Мареничів – три різні людини: славнозвісні, оповиті чутками, плітками, пересудами, самобутні й непересічні, зі своїми характерами, чеснотами, вадами. Долі у них злилися, як і голоси.
”Корінний волинянин” (як вважають досі) Валерій народився у Кривому Розі. Й дотепер мільйонам українців видається, що Антоніна та Світлана — щирі українки. Настільки величезний їхній внесок у національну пісню і настільки бездоганна мова (обидві вже забули коли розмовляли російською, адже давно бачать сни українською, кохають і живуть лише нею, інколи видається, що російської взагалі не знають), навіть не віриться, що сестри Сухорукови народилися в російській глибинці, в Самарі (тодішній Куйбишев).
На початку 1970–их не було такої оселі, де б не звучали надзвичайно популярні ”Місяць і зіроньки”, ”Маки червоні”, ”Тиша навкруги”, ”Ой під вишнею…”, ”Посилала мене Мати”, ”Чом ти не прийшов?”.
Простий люд слухав мелодійні народні пісні в сучасному естрадному
аранжуванні та показував пальцем у телевізор – гадав, хто кому з тріо
ким доводиться.
”Знавці” розповідали більше: усі троє – галичани (які лише місцевості не
претендували на малу батьківщину), що це брат і дві сестри, що…
Найцікавіше, що пісні про кохання принесли тріо всенародну незрадливу любов.
Волиняни (тріо було у складі Волинської обласної філармонії) неодмінно виступали лише у національних вишиванках і пропагували національне високопрофесійне мистецтво, яке ніяк не вписувалося у світлі рамки будівників комунізму.
У 1980–му Мареничі відмовилися співати спочатку перед представниками
Національних олімпійських комітетів у Москві, а згодом — в офіційному
концерті до Дня колгоспника. Спалахнув скандал — історія непокори
потрапила в газети.
З Міністерства культури УРСР надійшов наказ із забороною Мареничам виступати за межами Волинської області.
“Доброзичливці” розмагнітили свіжознятий фільм, припинили трансляцію
їхніх записів на радіо та телебаченні. В один момент радянська
пропаганда ледь не зі швидкістю звуку поширила чутки, що Мареничі
зрадили країну рад і подалися в буржуазну Канаду. І це спрацювало.
Тиша навкруги надовго запала навколо їхнього імені…
Автор: https://www.facebook... target="_blank" rel="noopener">Михайло Маслій
