Марія Федоришин Люблю тебе ромашко біла,
Любовю ніжною такою,
За те,що ти сама несміла,
Бентежить трави над рікою.
Люблю тебе тендітна квітко,
За круглу сонячну зірницю.
За те,що ходиш разом з вітром
Шептатись під густу пшеницю.
Троянда тішиться красою,
А ти -проймаєш серце щемом,
Бо пахнеш небом і росою,
І українським чорноземом.
(вірш,який запамятався ще з дитинства.Нажаль,автора не памятаю)