Віктор-Миколай Сердюк

Перша згадка про потребу в побудові укріплених замків на прикордонні відноситься до оголошення Дашковичем проекту 1533 р. Брак державних коштів не дав змоги цього зробити. Однак нагальна потреба в цьому існувала, й реалізувати задум випало князю Дмитрові Вишневецькому, котрий на початку 1550-х рр. зводить нижче Дніпровських порогів, на острові Мала Хортиця, перший укріплений кам'яний замок.

Проте питання щодо ототожнення замку Вишневецького з першою козацькою Січчю не отримало в історичній науці однозначного трактування. Частина дослідників вважає, що саме від Малохортинського укріплення розпочинається багатовікова історія козацьких твердинь. Інша ж частина заперечує це, наводячи цілий ряд доволі переконливих доказів.

Зокрема, вказується на відмінності в архітектурній побудові кам'яної фортеці Вишневсцького та пізніших дерев'яних укріплень січовиків. Звертається увага і на той факт, що до складу гарнізону в цей час входили не лише козаки, а й представники інших категорій військово-службової людності - бояри, драби, слуги князя.

Перша ж історично зафіксована Запорозька Січ виникла у 70-х рр. XVI ст. на острові Томаківка. За свідченнями польського шляхтича Самуїла Зборовського, острів був настільки широкий, що на ньому можна було розмістити 20 тисяч чоловік і чимало коней.

На початок 80-х рр. відносять й перші згадки про наявність на Січі січової старшини, а також відповідних атрибутів їх влади. Виконавча та воєнна влада на Січі належала кошовому отаману. Його обирали на загальному козацькому колі. Кошовому допомагали військовий суддя, писар та осавул. Досить впливовими на Січі були курінні отамани, що стояли на чолі окремих структурних ланок товариства.
Наприкінці XVI ст. на Січі існувало сім куренів: Пашківський, Титарівський, Дерев'янківський, Поповичівський, Іванівський, Канівський та Дядьківський. Як правило, курені являли собою своєрідні об'єднання земляків, а тому й назва куреню давалася від назви місцевості, звідки прибула більшість членів курінної громади. Курінний отаман обирався на сходці куреня та не потребував підтвердження рішенням загальної ради чи кошового отамана.
На відміну від кам'яного замку Вишневецького, Томаківська Січ була обнесена дерев'яними укріпленнями - засіками.

У наступні роки та десятиліття місцезнаходження козацьких січей неодноразово змінювалося, зокрема, наприкінці 1593 р. припинила своє існування Томаківська Січ, атакована 80-тис. татарською ордою. Але закладені на Томаківці засади спільного життя змушували козацтво упродовж кінця XVI-XVIII ст. за будь-яких обставин відроджувати січову організацію. Так, наступницю Томаківської Січі - Базавлуцьку - було закладено за ЗО км униз по Дніпру вже в тому ж таки 1593 р.