село Орява

Олег Скільський

На протязі двох місяців хребет Дзвенів і висоти перед Козьовою були об’єктами запеклих, але безрезультатних атак німецьких військ. Одна тільки 1-а Фінляндська стрілецька бригада Обручева за перші півтора місяці своїх боїв в Карпатах відбила тут до 60 атак противника. Атаки на висоту 992 в лютому і березні відбувалися майже щоденно. Німецьке командування буквально завалило схили хребта Дзвенів і висот перед Козьовою трупами своїх солдатів. Проте зламати опір російських фінляндських стрілків противнику так і не вдавалося.
Ось як описує один з епізодів цієї битви О.І. Верховський, в той час офіцер штабу 22-го армійського корпусу: «Оборону на висоті 992 поблизу Козювки зайняв батальйон 1-го Фінляндського стрілецького полку під командуванням підполковника Л.О. Янкевського, в складі 10 офіцерів і 800 стрільців. Батальйон, постійно знаходячись під ураганним вогнем артилерії противника, обороняв висоту на протязі двох діб і відбив за цей час велику кількість німецьких атак. Після зміни з гори зійшли командир батальйону, 1 офіцер і 16 стрільців; ще чоловік 50 було віднесено до лазарету. Решта назавжди залишились на висоті 992».

Олег Скільський

Відповідно до умов місцевості, сили 22-го корпусу були поділені на 5 бойових ділянок (колон). Ключове значення мала друга з правого флангу бойова ділянка, яку обороняла колона генерала М.А. Обручева – полки 1-ї Фінляндської стрілецької бригади і деякі інші піхотні частини (в різні моменти тут знаходились 146-й Царицинський, 237-й Грайворонський, 260-й Брацлавський піхотні і 22-й Туркестанський стрілецький полки). В смугу відповідальності колони Обручева входили східна частина хребта Дзвенів, долина р. Орява, села Орявчик, Козьова і навколишні висоти, насамперед вершина 922 (на австрійській карті позначена також як Дзвенів I) і гора Остріг, яка в російських документах того часу залишалася безіменною і позначалася, як «висота 1026 (в 3 верстах на південь від Козьови)». Село Козьову (в російських джерелах – Козювку), яке розташоване на шосе, що проходить долиною р. Орява, а потім долиною р. Опір, називали «ключом Лісистих Карпат». Гора Остріг панувала над цим шосе і над самою Козьовою. Найбільш запекла і жорстока боротьба в ході всієї компанії 1915 року на Стрийському напрямку відбувалася якраз за висоти 992 і 1026, і, відповідно, за Козьову.

Олег Скільський

9-11 січня 1915 року Південна армія перейшла в контрнаступ і почали тіснити росіян. Основними напрямками ударів військ союзників були Ужгород - Самбір і Мункач (Мукачів) – Стрий. 
На Стрийському напрямку з боку Росії проти Південної армії діяв так званий  Стрийський загін у складі 5-ти піхотних і 4-х козачих полків під командуванням генерала Володимира фон Альфтана. Його завданням (з яким він успішно справився) було стримати наступ Південної армії до підходу 22-го корпусу генерала фон ден Брінкена. 22-й корпус складався з 1-ї, 2-ї, 3-ї і 4-ї Фінляндських стрілецьких бригад, кожна в складі чотирьох двобатальйонних полків. Після підходу підкріплень наступ німецької Південної армії був зупинений на підступах до хребта Дзвенів і висоти Остріг. З лютого по початок квітня 1915 року основна лінія оборони російських військ 22-го корпусу проти Південної армії, протягом 75 верст, йшла з північного заходу на південний схід по гірському кряжу Дзвенів (протягом 10 км, найвища точка 1109 м), далі по лінії Остріг-Тухля-Магура-Сенечів-Вишків і потім по гірському хребті до Бескид Клаузе.

Олег Скільський

В 1924 році на пожертви емігрантів - вихідців з Оряви, були відлиті три дзвони для нашої церкви. Великий дзвін подарували брати Ориняки, середній (ім'я дзвона 'Николай') - Дуб Микола, Романинець Ілько, Павкович Йосиф, Дуб Олекса і Дуб Юрко, малий (ім'я дзвона 'Лука') - Дуб Лука з дітьми, Винник Федір, ... Олекса і Хомович Семен. Під час війни дзвони були зняті з дзвінниці і заховані, щоб уникнути конфіскації. Великий дзвін був втрачений.

Олег Скільський

На початку 20-го століття багато жителів Оряви виїжджали на заробітки в США. Більшість з них працювала на вугільних шахтах в містечку Централія, штат Пенсильванія (Centralia, Pennsylvania). Першими заробітчанами з Оряви були Флюдович Филимон (1869-1922) і Дорош Юрко (1865 р.н.). 14 січня 1903 року на судні 'Майн' вони прибули в порт Нью Йорк. З 1903 року по 1920 рік в США виїжджали представники родин Брящеїв, Жуків, Дубів, Хомовичів, Довганичів, Гиричів, Данькевичів, Дмитрахів, Гордінців, Масинців, Щербановичів, Романинців, Митянських, Краснянських, Маринців, Лемкаловичів, Половковичів, Ориняків, Тимківих, Ладусів і деяких інші. Більшість з них залишились в США.

Олег Скільський

Наша церква була побудована в 1890 році Снігуром Лукою (1846-1928), який походив з Погара. Він уславився, як майстер дерев'яної монументальної архітектури і різьбяр. Його авторству приписують понад 30 церков, зокрема в Росохачі (1882), Гусному Вижному (1890), Маткові (1899), Климці (1925), а також церкву і іконостас в Кривому (1922).

Олег Скільський

Опис села Орява з географічного словника Королівства Польського і інших країв слов’янських (Slownik geograficzny Krolestwa Polskiego i innych krajow slowianskich. Tom VII. Warszawa, 1886):
Orawa, rus. Oriawa, wies, pow. stryjski, 56 klm. na pld.-zach. od Stryja, 23 klm. od sadu powiat. w Skolem, 6 klm. od urz. poczt. w Koziowej. Na pln.-zach. lezy Pohar, na pln.-wsch. Orawczyk i Koziowa, na wsch. Rykow, na pld.-wsch. Plawie, na pld.-zach. kol. Annaberg. Pln. czesc wsi przeplywa pot. Orawa, od pln.-zach. z Poharu na pld.-wsch. a potem na pln.-wsch. do Koziowej, i zabiera w obrebie wsi z obu bokow male strugi. Zabudowania wiejskie leza w dolinie Orawy. Na prawym brzegu wznosza sie lesiste gory: Kiczerka do 1128 mt. i Dauszki do 1058 mt. (znak triang.) na granicy pld.-zach., a na lew. brz. Zwiniow 985 mt. (znak triang.). Na pln.-wsch. granicy wznosi sie na praw. brz. Orawy Ostrog do 936 mt. Wlasn. wiek. (hr. Kinsky’ego) ma roli or. 29, lak i ogr. 8, past. 3, lasu 45 mr.; wl. mn. roli or. 1010, lak i ogr. 1681, past. 688, lasu 612 mr. W r. 1880 bylo 667 mk. w gminie (miezdy nimi 4 obrz. rz.-kat.). Par.rz.-kat. w Skolem, gr.-kat. w miejscu, dek. skolski, archidyec. lwowska. Do par. nalezy Pohar. We wsi jest cerkiew pod wez. s. Michala i szkola etat. 1-klas. i dwa mlyny: Dolisznyj i Horisznyj. Ludnosc nalezy do gorskiego rodu Tucholcow.

Олег Скільський

В 1791 році в Оряві народився Данкевич Лука, український поет,
громадянсько-культурний і церковний діяч. В 1820 році закінчив Львівську духовну семінарію. Служив священником УГКЦ в Плав'ю, Нижньому Синевідську, Ракові і Колимиї. В 1848-1849 роках був головою 'Руської ради' в Стрию. Один з організаторів Руського літературного товариства (1864) і бурси для бідних учнів в Коломиї. На літературному напрямку Лука Данкевич проявив себе, як поет і байкар. Свої поезії та статті він друкував у багатьох виданнях: в альманасі 'Вінок русинам на обжинки' (1847), в газетах 'Зоря Галицька', 'Новини', 'Вінок русинів', 'Голос народний', в збірнику 'Галичанин'. Він автор знаменитого у свій час вірша 'Гуцули в Парижу 1814 року' (більш відомого, як 'Коломия краща'). В тодішних читанках для дітей друкувалися його байки 'Вихор і буря', 'Жаба та місяць', 'Заєць з лисом', 'Осел та кінь', 'Огонь і вода', 'Язик і меч', 'Мудрий бик'... Літературну творчість Данкевича Луки високо оцінював Іван Франко.

Олег Скільський

Вже буде сотки літ, як горіло сусідське село Погар: його спалили татари. Та й оповідают старі люди, що й наше село горіло. Річка несла попели і від того ставала сама чорна, ніби погоріла. Витікає вона з Роп'янки. А там, переказуют, колись була нафта. Може й нафта загорілася та текла долі водов. Здавалося, що горит ріка. Від того часу село назвали Орява (©Василь Сокіл. 'Писана криниця'. Легенди та перекази про оселі (частина 1).

Олег Скільський

Перша письмова згадка про наше село, яке колись називалося Комарники, відноситься до 1574 року.