Стародавнє волинське місто (Вручай, Вручий, Овручев) на р. Норин уперше згадується в «Повісті временних літ» під 946 р. Проте заселені ці місця були набагато раніше, археологами знайдено докази, що люди тут жили ще у V—IV тис. до н. є.

Літописи повідомляють про Овруч як про місто, що підкорилося княгині Ользі. Наступна згадка — в хроніках: поблизу Овруча 977 р. загинув князь Олег у битві з Ярополком. У XII ст. місто стало резиденцією князя Рюрика Ростиславовича, тут зведено потужну фортецю. За часів татаро-монгольської навали Овруч був зруйнований майже вщент, та вже на початку XIV ст. відродився. Тут збудували нову фортецю, місто ввійшло до складу Галицько-Волинського князівства.

Після реставрації при храмі відкрили жіночу обитель, що діяла до 1935 р., потім була зачинена радянською владою, але знову діяла протягом 1944—1959 рр. 1990 р. церкву було освячено та відкрито для богослужінь. У будівлі при церкві розмішується жіночий монастир.